13.07.2018 р. Справа № 914/2555/16
Господарський суд Львівської області в складі:
судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Думин В.Я.
розглянувши матеріали
за скаргою Приватного акціонерного товариства “Будівельне управління-62”
на дії державного виконавця Новороздільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1
у виконавчому провадженні №56067362 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 06.03.2018р.
у справі № 914/2555/16
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕЛЬТАБУД”, м.Львів,
до відповідача: ПАТ “Будівельне управління - 62”, Львівська область, м.Новий Розділ,
про: стягнення 882 866, 18 грн.
За участю представників:
від скаржника (боржника): ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4;
від стягувача: ОСОБА_5;
державний виконавець: не з'явився;
Встановив:
Господарським судом Львівської області розглядалась справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕЛЬТАБУД” до відповідача: ПАТ “Будівельне управління - 62” про: стягнення 882 866, 18 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 09.11.2016р. позовні вимоги задоволено частково та стягнено з Приватного акціонерного товариства “Будівельне управління-62” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельтабуд” - 833 375,08 грн., 12 500,63 грн. судового збору та 44 972,56 грн витрат на послуги адвоката.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2018р. рішення Господарського суду Львівської області від 09.11.2016р. скасовано частково, в частині стягнення 137311,04 грн. і у цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено, в зв'язку із чим п.2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 09.11.2016 р. у цій справі викладено в наступній редакції: “Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Будівельне управління-62” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕЛЬТАБУД” 628980,22 грн. інфляційних втрат, 67083,82 грн 3% річних, 10 440,96 грн. судового збору та 37562,64 грн. витрат на послуги адвоката. В задоволенні решти позовних вимог в цій частині відмовити.”
В решті рішення суду залишено без змін.
Стягнено з Приватного акціонерного товариства “Будівельне управління-62” в доход Державного бюджету України 10107,06 грн за розгляд апеляційної скарги.
Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕЛЬТАБУД” в доход Державного бюджету України 3082,23 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Згідно додаткової постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2018р., з ОСОБА_6 «Будівельне Управління- 62» стягнено на користь ТзОВ «Дельтабуд» 38 947,65 грн. витрат на послуги адвоката.
На виконання рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2016р., постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2018р. та додаткової постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2018р., Господарським судом Львівської області було видано 06.03.2018р. відповідні накази, які скеровані стягувачу для пред'явлення їх до виконання.
Постановою Державного виконавця Новороздільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 від 03 квітня 2018 року при виконанні наказу Господарського суду Львівської області №914/2555/16 від 06.03.2018р. щодо стягнення з ПАТ «Будівельне управління -62» на користь ТзОВ «Дельтабуд» 38 947,65 грн. витрат на послуги адвоката, було накладено арешт на все майно боржника ПАТ «Будівельне управління -62»
13 червня 2018 року на адресу суду надійшла скарга Приватного акціонерного товариства «Будівельне управління-62» згідно якої скаржник просить суд визнати дії Державного виконавця Новороздільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 щодо прийняття нею постанови від 03 квітня 2018 року неправомірними та зобов'язати її усунути допущені порушення шляхом скасування даної постанови.
Ухвалою від 14 червня 2018 року суд залишив скаргу без руху та надав скаржнику час для усунення недоліків скарги.
27 червня 2018 року на адресу суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства “Будівельне управління-62” згідно якої скаржник на виконання вимог ухвали суду від 14.06.2018р. усунув недоліки допущені при поданні скарги.
Ухвалою від 03 липня 2018 року суд прийняв скаргу до провадження та призначив її розгляд в судовому засіданні на 10 липня 20178 року.
В судове засідання, яке відбулось 10 липня 2018 року з'явилися представники скаржника та представник виконавчої служби. Стягувач не забезпечив явки представника в судове засідання.
Представник скаржника в наданих суду поясненнях зазначив, що накладення державним виконавцем арешту на все нерухоме майно ОСОБА_6 «Будівельне управління -62» вартість якого в десятки разів перевищує суму боргу є протиправним та суперечить вимогам закону. Скаржник вважає, що в даному разі арешт на все нерухоме майно ОСОБА_6 «БУ-62» накладено держвиконавцем без перевірки відомостей про наявність належного боржнику майна згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та даних бухгалтерського обліку.
Також представник скаржника посилається на те, що накладення арешту на все нерухоме майно товариства, блокує процес передачі ОСОБА_6 «БУ-62» гуртожитку розташованого у м.Миколаєві по вул. Д.Галицького,7-в, в комунальну власність громади міста, що в свою чергу порушує права мешканців цього гуртожитку.
Представник вважає, що арешт майна позбавлений доцільності, оскільки він згідно із ст.ст.52, 56 ЗУ «Про виконавче провадження» проводиться саме з метою реалізації (відчуження) майна, а в даному разі реалізація гуртожитку є неможливою в силу положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
Також скаржник посилається на те, що постанова державного виконавця від 03.04.2018р. не була направлена боржнику ОСОБА_6 «БУ-62». Про існування такої постанови він дізнався тільки 29.05.2018р.
Представник виконавчої служби проти скарги заперечив, письмових пояснень суду не надав, однак в усних поясненнях зазначив, що всі дії державного виконавця щодо накладення арешту вчинені у відповідності до положень закону. Представник долучив до скарги копії матеріалів виконавчого провадження.
В судовому засіданні 10.07.2018р. оголошувалась перерва до 13.07.2018р.
В судове засідання 13.07.2018р. з'явилися представники скаржника та представник стягувача. Державний виконавець в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги.
Скаржником надано суду докази про те, що гуртожиток у м.Миколаєві по вул. Д.Галицького,7-в, перебуває в нього на балансі.
Відповідно до ч.2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали скарги, суд прийшов до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити з огляду на наступне.
Рішенням господарського суду Львівської області від 09.11.2016р. позовні вимоги задоволено частково та стягнено з Приватного акціонерного товариства “Будівельне управління-62” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельтабуд” - 833 375,08 грн., 12 500,63 грн. судового збору та 44 972,56 грн витрат на послуги адвоката.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2018р. рішення Господарського суду Львівської області від 09.11.2016р. скасовано частково, в частині стягнення 137311,04 грн. і у цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено, в зв'язку із чим п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 09.11.2016 р. у цій справі викладено в наступній редакції: “Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Будівельне управління-62” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕЛЬТАБУД” 628980,22 грн. інфляційних втрат, 67083,82 грн 3% річних, 10 440,96 грн. судового збору та 37562,64 грн. витрат на послуги адвоката. В задоволенні решти позовних вимог в цій частині відмовити.”
В решті рішення суду залишено без змін.
Стягнено з Приватного акціонерного товариства “Будівельне управління-62” в доход Державного бюджету України 10107,06 грн. за розгляд апеляційної скарги, а з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕЛЬТАБУД” стягнено в доход Державного бюджету України 3082,23 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Згідно додаткової постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2018р., з ОСОБА_6 «Будівельне Управління- 62» стягнено на користь ТзОВ «Дельтабуд» 38 947,65 грн. витрат на послуги адвоката.
На виконання рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2016р., постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2018р. та додаткової постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2018р., Господарським судом Львівської області було видано 06.03.2018р. відповідні накази, які скеровані стягувачу для пред'явлення їх до виконання.
Зокрема господарським судом було видано наказ (бланк №048548) на виконання додаткової постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2018р. щодо стягнення з ОСОБА_6 «Будівельне Управління- 62» на користь ТзОВ «Дельтабуд» 38 947,65 грн. витрат на послуги адвоката.
29.03.2018р. Державним виконавцем Новороздільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1, на підставі заяви ТзОВ «»Дельтабуд, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56067362 щодо виконання наказу Господарського суду Львівськох області від 06.03.2018р. про стягнення з ОСОБА_6 «Будівельне Управління- 62» на користь ТзОВ «Дельтабуд» 38 947,65 грн витрат на послуги адвоката.
Згідно даної постанови, боржника (ОСОБА_6 «Будівельне управління-52) було також зобов'язано подати декларацію про доходи та майно, а також попереджено останнього про відповідальність за неподання такої декларації чи внесення до неї неправдивих відомостей.
Окрім того, 29.03.2018р. Державним виконавцем Новороздільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1, на підставі заяви ТзОВ «Дельтабуд», було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56076078 щодо виконання наказу Господарського суду Львівськох області від 06.03.2018р. про стягнення з ОСОБА_6 «Будівельне Управління- 62» на користь ТзОВ «Дельтабуд» 628980,22 грн. інфляційних втрат, 67083,82 грн 3% річних, 10 440,96 грн судового збору, 37562,64 грн витрат на послуги адвоката.
03.04.2018р. Державним виконавцем Новороздільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 винесено постанову у виконавчому провадженні №56067362 про арешт майна боржника, згідно якої накладено арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_6 «Будівельне Управління- 62».
Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Звертаючись із даною скаргою до суду, ОСОБА_6 «Будівельне Управління- 62» стверджує, що накладаючи арешт на все нерухоме майно ОСОБА_6 «Будівельне Управління- 62», державним виконавцем було допущено наступні порушення:
- накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_6 «Будівельне управління -62», вартість якого в десятки разів перевищує суму боргу;
- накладення арешту на все нерухоме майно товариства, блокує процес передачі ОСОБА_6 «БУ-62» гуртожитку розташованого у м.Миколаєві по вул. Д.Галицького,7-в, в комунальну власність громади міста, що в свою чергу порушує права мешканців цього гуртожитку.
Обґрунтовуючи свою позицію про те, що державним виконавцем безпідставно накладено арешт на все нерухоме майно вартість якого є значно більшою від суми боргу, скаржник посилається на положення ч.6 ст.48 та ч.3 ст. 56 Закону України про виконавче провадження.
Так, ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Пунктом 3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено , що
арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
В той же час, порядок визначення вартості майна боржника та оцінка майна боржника, визначено в ст.57 закону. Так, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Відтак накладаючи арешт на нерухоме майно, державний виконавець не проводить його оцінку, оскільки такі дії вчиняються після накладення арешту.
Скаржником не надано суду жодних доказів вартості нерухомого майна на яке державним виконавцем було накладено арешт, та не доведено що вартість арештованого майна є більшою ніж розмір заборгованості.
Суд також звертає увагу на те, що в постанові про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язав ОСОБА_6 «Будівельне управління-52 подати декларацію про доходи та майно.
Більше того обов'язок боржника за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України, передбачений положеннями ст. 19 Закону.
Як встановлено судом, така декларація боржником подана не була, а відтак державний виконавець виконуючи свої обов'язки передбачені ст.18 Закону, з метою забезпечення реального виконання рішення, відповідно до закону та правомірно наклав арешт на все майно боржника.
Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Слід також зазначити, що за змістом ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Таким чином, накладення арешту на все майно не обов'язково матиме наслідком звернення стягнення на все арештоване майно, оскільки відповідно до положень ст.48 та ст. 56 Закону України про виконавче провадження, передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
Щодо посилань скаржника на ту обставину, що накладення арешту на все нерухоме майно товариства, блокує процес передачі ОСОБА_6 «БУ-62» гуртожитку розташованого у м.Миколаєві по вул. Д.Галицького,7-в, в комунальну власність громади міста, що в свою чергу порушує права мешканців цього гуртожитку, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 розділу VIII “Прикінцеві положення» Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх незаконного виселення із займаних ними на визначених цим Законом правових підставах жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти, запроваджується мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), протягом строку реалізації Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2017-2021 роки.
Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як об'єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права до 1 січня 2022 року.
Тобто даним законом введено заборону на відчуження гуртожитків, однак немає жодних заборон щодо накладення на них арешту в межах виконавчого провадження щодо боржника на балансі якого перебуває такий гуртожиток.
Як уже зазначалося судом, про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Доказів винесення державним виконавцем такої постанови, а також доказів проведення опису гуртожитку, скаржник суду не надав. Відтак накладення арешту на гуртожиток, не обов'язково матиме наслідком погашення боргу за рахунок його реалізації.
Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що Постановою державного виконавця від 16.04.2018р. об'єднано виконавчі провадження №56067362 та №56076078 у зведене виконавче провадження №56199326.
Постановою від 16.04.2018р., державним виконавцем накладено арешт на все рухоме майно боржника
10.05.20187р. державним виконавцем було винесено постанови про арешт коштів боржника (ОСОБА_6 «Будівельне управління-52), яким накладено арешт на грошові кошти, які містилися на банківських рахунках боржника. Як вбачається з даних постанов, арешти були накладені в межах виконавчого провадження №56067362 щодо виконання наказів господарського суду Львівської області про стягнення з ОСОБА_6 «Будівельне Управління- 62» на користь ТзОВ «Дельтабуд» 628980,22 грн. інфляційних втрат, 67083,82 грн 3% річних, 10 440,96 грн. судового збору, 37562,64 грн. витрат на послуги адвоката та 38 947,65 грн. витрат на послуги адвоката.
Відповідно до ч.2, 5 ст. 48 Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Оскільки державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти а також на рухоме та нерухоме майно, в силу закону заборгованість в першу чергу буде погашатись за рахунок грошових коштів боржника.
Скаржником не надано суду доказів того, що заборгованість за судовим наказом щодо стягнення з ОСОБА_6 «Будівельне Управління- 62» на користь ТзОВ «Дельтабуд» 38 947,65 грн витрат на послуги адвоката, буде погашатись саме за рахунок реалізації гуртожитку.
Щодо посилань скаржника на те, що згідно із ст.52 ЗУ «Про виконавче провадження» не може бути звернено стягнення на майно яке вилучено з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.178 ЦК України, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
Відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження», не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в Додатку до цього Закону. Однак до цього додатку не включено такі об'єкти нерухомості, як гуртожитки.
Скаржником не надано доказів, що відповідний гуртожиток вилучено з цивільного обороту.
Суд звертає увагу на те, що скаржником долучено до скарги рішення Миколаївської міської ради від 17.03.2017р. згідно якого було зупинено дію рішення від 28.10.2016р. щодо прийняття до комунальної власності територіальної громади м.Миколаєва, гуртожитку розташованого по вул. Д.Галицького, 7-в. Підставою прийняття такого рішення було накладення арешту на будівлю гуртожитку.
В той же час, спірна постанова якою накладено арешт на все нерухоме майно скаржника, винесена державним виконавцем 03.04.2018р., а відтак рішення Миколаївської міської ради від 17.03.2018р. про призупинення процедури прийняття від ОСОБА_6 «Будівельне управління-62» у комунальну власність гуртожитку по вул. Д.Галицького, 7-в, не лежить у прямому причинно-наслідковому зв'язку із постановою державного виконавця від 03.04.2018р.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 341 ГПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Скаржник стверджує, що він отримав оскаржувану постанову державного виконавця тільки 25.06.2018р.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Державний виконавець в судовому засіданні 10.07.2018р. пояснив, що постанова про арешт майна боржника була направлена йому у строки відповідно до чинного законодавства та зобов'язався надати докази такого направлення. Однак в судове засідання 13.07.2018р. державний виконавець не з'явився, доказів направлення скаржнику постанови про накладення арешту на майно не надав.
Частиною 1 статті74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до положень ст. 343 ГПК України, визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на викладене суд вважає що в задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 86, 234, 339, 343ГПК України, суд, -
1. Відмовити у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства “Будівельне управління-62” від 07.06.2018р. №82 (Вх. № 1584/18 від 13.06.2018р.) про визнання дій державного виконавця Новороздільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 щодо прийняття нею постанови від 03.04.2018р. та зобов'язання її усунути допущені порушення шляхом скасування даної постанови.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Суддя Запотічняк О.Д.