ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
10 липня 2018 року Справа № 913/960/17
Провадження №1/913/960/17
За позовом позивача Державного підприємства “Енергоринок”, м. Київ
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання”, м. Луганськ
про стягнення 883950284 грн. 42 коп.
Суддя Зюбанова Н.М.
Секретар судового засідання - Бережна Л.В.
В засіданні брали участь представники:
від позивача - ОСОБА_2, на підставі довіреності № 01/44-1038Д від 21.12.2017;
ОСОБА_3, на підставі довіреності № 16 від 29.01.2018;
від відповідача - ОСОБА_4, на підставі довіреності б/н № 01 від 01.01.2018.
Суть спору: про стягнення 809802212 грн. 91 коп. боргу за куповану різницю перетоків електроенергії, 14849685 грн. 16 коп. 3% річних та 59298386 грн. 35 коп. інфляційних нарахувань за договором № 11572/01 від 31.08.2015.
Так, провадження у справі господарським судом було порушено 12.12.2017 та розгляд справи призначений на 16.01.2018
15.12.2017 набув чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 № 2147-VIII, тому суд проінформував учасників справи, що у відповідності до п. 9 ч. 1 Перехідних положень ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 12 ГПК України розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження, виходячи з ціни позову та складності цього спору.
Враховуючи те, що на момент набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII, суд не перейшов до розгляду справи по суті, подальший розгляд справи здійснювався зі стадії підготовчого засідання, яке згідно зі ст. 177 Кодексу має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Таким чином підготовче провадження до зупинення провадження у справі тривало з 12.12.2017 до 30.01.2018, що складає 50 днів.
Ухвалою суду від 30.01.2018 провадження у цій справі зупинялось на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2017 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2017 у справі № 913/225/17.
22.05.2018 суд поновив провадження у справі № 913/960/17, оскільки 17.04.2018 Верховний Суд залишив без змін рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2017 по справі № 913/225/17.
Також ухвалою від 22.05.2018 суд продовжив строк підготовчого провадження на 15 днів до 15.06.2018.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору між сторонами.
Так, судом встановлено, що 31.08.2015 між Державним підприємством “Енергоринок” (позивачем) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” (відповідачем) було укладено договір № 11572/01, за умовами якого позивач зобов'язався продавати, а відповідач зобов'язався купувати різницю перетоків електричної енергії, переміщену з контрольованої території на неконтрольовану територію Луганської області, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору (арк. справи 15-21, т. 1).
Щодо строку дії правочину, то згідно п. 10.1 він набирає чинності з моменту підписання та скріплення підписів осіб печатками та згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.05.2015 та діє протягом терміну дії вказаної постанови КМ України.
Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що позивач продає, а відповідач купує різницю перетоків електричної енергії в точках обліку різниці перетоків електричної енергії в обсягах, які визначаються згідно зі статтею 4 цього договору.
Як встановлено пунктом 4.3 договору, позивач на підставі звітних даних про фактичні обсяги різниці перетоків електричної енергії у фізичному балансі за розрахунковий місяць, отриманих від НЕК, готує акт купівлі-продажу за формою, наведеною в додатку № 1 до цього договору, та 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє електронною поштою ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання”, яке має підтверджувати за підписом керівника акт купівлі-продажу факсимільним зв'язком до 10-00 години 9 числа місяця, наступного за розрахунковим, про фактичні обсяги та вартість купленої у позивача різниці перетоків електричної енергії, які відображаються в бухгалтерській та статистичній звітності (п. 4.4 договору).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем пунктів 5.3 та 6.2. договору, за умовами яких відповідач зобов'язався купувати у позивача різницю перетоків електричної енергії та здійснювати своєчасні розрахунки.
Як свідчать матеріали справи, продавцем на виконання зазначених умов договору № 11572/01 від 31.08.2015 були надіслані відповідачу акти купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії від 31.01.2017 на суму 275638686 грн. 06 коп. за січень 2017 року, від 28.02.2017 на суму 225676521 грн. 73 коп. за лютий 2017 року, від 31.03.2017 на суму 171597804 грн. 43 коп. за березень 2017 року, від 30.04.2017 на суму 126143857 грн. 12 коп. за квітень 2017 року, від 31.05.2017 на суму 7140474 грн. 25 коп. за травень 2017 року, від 30.06.2017 на суму 3604869 грн. 32 коп. за червень 2017 року, які не підписані ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання".
Відповідач у відзиві за листом від 05.06.2018 № 01-19/2/97 проти позову заперечує з посиланням на те, що має місце бездіяльність ДП “Енергоринок” щодо незаконного постачання електроенергії на частину окупованої території Луганської області, оскільки товариство самостійно не має можливості припинити перетоки електроенергії, у той час, як відповідно до норм Порядку здійснення заходів щодо часткового або повного припинення різниці перетоків електричної енергії у точках її обліку у позивача є обов'язок вчинити дії для припинення перетоків електроенергії через звернення із заявою до ДП “НЕК “Укренерго”. Таким чином, ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання вважає, що, оскільки ДП “Енергоринок” не вчинило у 2017 році вказаних дій, обов'язок купівлі та оплати такої електроенергії для нього був відстрочений на час бездіяльності позивача.
Щодо настання підстав неможливості виконання умов договору ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” зазначає, що з 01.05.2015 воно здійснювало постачання електричної енергії на окуповану території Луганської області відповідно до постанови КМ України № 263 від 07.05.2015, використовуючи при цьому активи (лінії електропередач, трансформаторні підстанції, інше електрообладнання, приміщення, транспортні засоби, тощо), які розташовані на неконтрольованій території Луганської області. Однак 15.07.2016 відбулось захоплення підприємства, що унеможливило виконання ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” передбаченого умовами договору зобов'язання щодо купівлі у ДП “Енергоринок” електричної енергії, переміщеної з контрольованої території на неконтрольовану територію Луганської області, оскільки неможливість внаслідок таких обставин здійснення товариством господарської діяльності з постачання (продажу) та передачі електричної енергії на вказану територію означає і неможливість купівлі останньої у ДП “Енергоринок”. Відповідач вважає, що зобов'язання ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” за договором купівлі електричної енергії припинені з 15.07.2016, їх виконання є неможливим, що дає підстави для застосування ст. 607 ЦК України.
Також відповідач вважає неналежними та недопустимими надані позивачем докази у справі - фізичні баланси електроенергії Донбаського регіону, оскільки вони не є первинними обліковими бухгалтерськими документами, які складені відповідно до чинного законодавства, а тому не можуть підтверджувати перехід права власності на електричну енергію чи існування інших господарських операцій.
Оцінивши обставини справи в їх сукупності, доводи сторін та надані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та його повне задоволення з огляду на наступне.
Так, правове регулювання правовідносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії регулюються Законом України “Про електроенергетику” від 16.10.1997 № 575/97-ВР та іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, у відповідності до ст. 23 цього Закону (у редакції Закону № 284-ІІІ від 07.04.2015) особливості регулювання правових, економічних та організаційних відносин, пов'язаних з продажем електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України на тимчасово окуповану територію та на територію, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а також відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням, купівлею, продажем і використанням електричної енергії на тимчасово окупованій території та на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Як було вказано вище, договір на купівлю-продаж різниці перетоків електричної енергії, переміщеної з контрольованої території на неконтрольовану територію Луганської області № 11572/01, сторонами було укладено на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 263 від 07.05.2015 “Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження”.
Так, п.п. 4 п. 8 цієї постанови передбачено, що оптовий постачальник - ДП “Енергоринок” (позивач) здійснює продаж різниці перетоків електричної енергії у точках обліку, визначених Міністерством енергетики та вугільної промисловості, на підставі договорів, укладених з публічним акціонерним товариством “ДТЕК Донецькобленерго” і товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання”, та за середньозваженою ціною електричної енергії генеруючих компаній теплових електростанцій, яка склалася за два календарних місяці до місяця продажу різниці перетоків електричної енергії.
Відповідно до тлумачення термінів, наведеного у розділі 1 укладеного сторонами договору точки обліку різниці перетоків електричної енергії - це точки електричної мережі, що розташовані на контрольованій території, в яких встановлені прилади розрахункового (комерційного) обліку, ведеться облік електричної енергії та здійснюється купівлі-продаж різниці перетоків електроенергії.
Таким чином, вочевидь, що відповідач належним чином може здійснювати контроль різниці перетоків електроенергії, що є предметом купівлі-продажу за договором № 11572/01 від 31.08.2015.
Наразі, за умовами п. 6.2.3 договору ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” зобов'язано здійснювати своєчасні підготовку, підписання і передачу до Державного підприємства “Енергоринок” акта купівлі-продажу.
У відповідності до розділу 4 договору сторони докладно передбачили умови визначення обсягів купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії, втім, як свідчать матеріали справи, відповідач їх не виконує, оскільки вважає, що діють обставини непереборної сили.
Оскільки акти купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії за спірний період з січня по червень 2017 року на загальну суму 80980212 грн. 91 коп. не підписані ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", ускладнюється питання визначення пред'явленої до стягнення суми боргу.
Позивач підтверджує кількість проданої відповідачу електроенергії фізичними балансами електроенергії Донбаського регіону за період з січня по червень 2017 року, показники в яких повністю співпадають з даними актів купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії за цей же період (щодо обсягів), підписаними ДП "Енергоринок", а також довідкою останнього про стан взаємних розрахунків між сторонами за електроенергію по договору в період з 01.01.2017 по 30.06.2017 станом на 31.10.2017.
Так, згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 ГПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Вказані вище письмові докази є односторонніми документами позивача, але вони відносяться до предмету доказування, відповідач не подав клопотання про призначення у справі судової експертизи щодо перевірки визначення кількості електроенергії, вартість якої заявлено до стягнення. Таким чином, відповідач, який, як було вказано вище, належним чином має доступ до приладів обліку на контрольований території Луганської області, не висловив сумнівів щодо правильності визначення боргу у розмірі 809802212 грн. 91 коп.
Суд звертає увагу відповідача, що вказані обставини, не є такими, що у відповідності до ст. 77 ГПК України відповідно до законодавства мають підтверджуватися певними засобами доказування.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до приписів ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом пункту 6.2.1 укладеного договору ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" зобов'язане купувати у ДП "Енергоринок" різницю перетоків електричної енергії та здійснювати своєчасні розрахунки відповідно до умов статті 5 цього договору, а саме - остаточний платіж на поточний рахунок із спеціальним режимом використання проводиться до 14 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим (п. 5.3 договору), що узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 692 ЦК, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Виходячи з наведених вище умов договору, він не містить застережень щодо наслідків не підписання актів купівлі-продажу електроенергії, а тому дати прострочення у виконанні грошових зобов'язань судом вважаються доведеними.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Тому суд вважає, що наявні у справі фізичні баланси електроенергії Донбаського регіону за період з січня по червень 2017 року, акти купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії від 31.01.2017 на суму 275638686 грн. 06 коп. за січень 2017 року, від 28.02.2017 на суму 225676521 грн. 73 коп. за лютий 2017 року, від 31.03.2017 на суму 171597804 грн. 43 коп. за березень 2017 року, від 30.04.2017 на суму 126143857 грн. 12 коп. за квітень 2017 року, від 31.05.2017 на суму 7140474 грн. 25 коп. за травень 2017 року, від 30.06.2017 на суму 3604869 грн. 32 коп. за червень 2017 року, довідка позивача про стан взаємних розрахунків між сторонами за електроенергію по договору в період з 01.01.2017 по 30.06.2017 станом на 31.10.2017 у сукупності підтверджують заявлений до стягнення борг.
Як свідчить правова позиція відповідача у справі, вона фактично зведена до відмови у виконанні договору № 11572/01 від 31.08.2015 з посиланням на бездіяльність ДП "Енергоринок" в припиненні постачання електроенергії на неконтрольовану територію Луганської області, оскільки активи підприємства захоплені та договір не може виконуватись.
Втім, як свідчать численні судові акти, долучені до справи, вказані питання позивач намагався розв'язати і інших судових процесах, які завершились не на його користь, та суд керується преюдиційністю фактів, що передбачено ст. 75 ГПК України.
Так, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зокрема, рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/5110/17 (між тими ж сторонами), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 та постановою Верховного Суду від 27.02.2018, відмовлено ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" у задоволенні позову про розірвання договору №11572/01 від 31.08.2015 у зв'язку із істотною зміною обставин.
Адміністративну справу № 826/9343/16 за позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання бездіяльності відповідача на цей час не розглянуто.
Крім цього, судом враховуються наступні обставини. Так, у відповідності з ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду (п. 7 ч. 1 цієї статті). Таким чином, законодавцем передбачено врахування судом при прийнятті рішення позиції Верховного Суду у подібній справі.
Як було вказано вище, справа № 913/225/17 є подібною зі справою № 913/960/17 (правовідносини за тим самим договором, але за попередній період), тому провадження по останній зупинялось та постановою Верховного Суду від 17.04.2018 по справі № 913/225/17 рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2017 про задоволення позову залишено без змін.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що принцип юридичної визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права, передбачає, що коли спір вже було остаточно вирішено судами, їхнє рішення не може ставитися під сумнів (пункт 144 рішення від 8 березня 2012 року за заявою № 23465/03 у справі "Агрокомплекс проти України").
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення 809802212 грн. 91 коп. боргу за куповану різницю перетоків електроенергії з відповідача на користь позивача.
Також обґрунтованими є вимоги про стягнення 14849685 грн. 16 коп. 3% річних (за період з 15.02.2017 по 31.10.2017) та 59298386 грн. 35 коп. інфляційних нарахувань (за період з березня по жовтень 2017 року), оскільки ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заперечення відповідача за відзивом судом відхиляються з огляду на вказані вище доводи по оцінці судом як належних письмових доказів, наданих позивачем, а також з огляду на наступне.
Так, доданий до відзиву Висновок № 30/04-18 комплексної судово-економічної експертизи із залученням фахівця в галузі електротехнічних комплексів та систем по господарській справі № 913/960/17 від 30.04.2018, яку було виконано на замовлення ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” ДП “Спеціалазована експертна науково-аналітична та технічна установа”, м. Київ не спростовує існування заявленої до стягнення вартості електроенергії на суму 809802212 грн. 91 коп.
Надане відповідачем обґрунтування захоплення активів ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" суд не вивчав, а тому не оцінював, оскільки не вважає документи, складені на окупованій території м. Луганська, доказами.
В частині посилань відповідача на існування у нього підстав неможливості виконання договору № 11572/01 від 31.08.2015, то за матеріалами справи не доведено існування та засвідчення у встановленому законом порядку обставин непереборної сили, які б могли бути підставою для звільнення ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" від виконання зобов'язання з оплати різниці перетоків електроенергії, отриманої упродовж спірного періоду.
За змістом пункту 7.1 договору № 11572/01 сторони погодили, що обставини непереборної сили, які виникають на неконтрольованій Україною території, не вважаються такими обставинами.
З урахуванням викладеного позов задовольняється судом повністю у сумах 809802212 грн. 91 коп. боргу, 14849685 грн. 16 коп. 3% річних (за період з 15.02.2017 по 31.10.2017) та 59298386 грн. 35 коп. інфляційних нарахувань (за період з березня по жовтень 2017 року).
Судовий збір покладається на відповідача повністю згідно зі ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 129, 232, 233, 236-242 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання”, м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35 А, ідент. код 31443937 на користь Державного підприємства “Енергоринок”, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідент. код 21515381 - 809802212 грн. 91 коп. боргу, 59298386 грн. 35 коп. інфляційних нарахувань, 14849685 грн. 16 коп. 3 % річних та 240000 грн. 00 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення 17.07.2018.
Суддя Н.М.Зюбанова