вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" липня 2018 р. м. Київ Справа № 911/882/18
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Гарбуз Л.В.
розглянувши справу № 911/882/18
за позовом Фізичної особи-підприємця Чепінського Володимира Петровича, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЮВК»,
м. Вишневе Києво-Святошинський район
про стягнення 52 350,00 грн.
представники:
від позивача: Тарасова О.В. - довіреність від 22.05.2018;
від відповідача: не з'явився
Фізична особа-підприємець Чепінський Володимир Петрович (надалі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЮВК» (надалі - відповідач) про стягнення 52 350,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що платіжним дорученням № 1882 від 05.01.2018 з рахунку позивача перераховано на рахунок відповідача кошти в сумі 52 350,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за метал АВ-87, згідно рахунку від 04.01.2018 ПДВ 20% 8 725,00 грн.», проте, як стверджує позивач між сторонами відсутні договірні відносини з поставки металу та жодного рахунку відповідачем позивачу виставлено не було, тому кошті перераховано безпідставно і відповідно до ст. 1212 ЦК України є підстави для повернення коштів.
Ухвалою суду від 07.05.2018 відкрито провадження у справі № 911/882/18, розгляд справи призначений у порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 23.05.2018.
Ухвалою суду від 23.05.2018 відкладено підготовче засідання на 13.06.2018.
Ухвалою суду від 23.05.2018 вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 52 350,00 грн.
Ухвалою суду від 13.06.2018 закрито підготовче провадження у справі № 911/882/18, а справу призначено до розгляду по суті на 04.07.2018.
В судових засіданнях 23.05.2018, 13.06.2018, 04.07.2018 представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в судові засідання 23.05.2018, 13.06.2018, 04.07.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, проте як про місце і час судових засідань повідомлений належним чином, відзив на позов до суду не надіслав. При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, судом враховано абзац 3 підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», де зазначено, що у разі, якщо ухвалу суду про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку, зокрема, з посиланням на закінчення терміну зберігання, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області
05.01.2008 з розрахункового рахунку фізичної особи-підприємця Чепінського Володимира Петровича № 26001301333273, відкритого у АТ «ОТП Банк» (МФО 300528), платіжним дорученням № 1882 від 05.01.2018 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЮВК» № 26004052682215, відкритий у філії «Розрахунковий центр» ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 320649), перераховано грошові кошти в сумі 52 350,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за метал АВ-87 згідно Рах б/н від 04.01.2018, ПДВ 20% 8 725,00 грн.».
За твердженням позивача перераховані кошти в сумі 52 350,00 грн. перераховані відповідачу помилково, а позивач не мав наміру сплачувати вказані кошти, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини з поставки металу, жодного рахунку відповідачем позивачу виставлено не було, позивач на підставі зазначеного рахунку жодних матеріальних цінностей від відвідача не отримував та не оприбутковував.
05.01.2018 позивач звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з заявою, в якій просив заблокувати проведений 05.01.2018 на користь ТОВ «Будівельна компанія «ЮВК» платіж на суму 52 350,00 грн. та повернути кошти на розрахунковий рахунок позивача.
У відповідь ПАТ КБ «Приватбанк» було надано лист від 07.02.2018 № 20.1.0.0.0/7-20180106/396, в якому останнім відмовлено в поверненні коштів, оскільки вказане питання не належить до компетенції банку.
07.02.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією № 01-07/02-2018, надсилання якої підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком від 07.02.2018 та описом вкладення у цінний лист з відміткою пошти від 07.02.2018, з вимогою в строк, до семи днів повернути кошти у сумі 52 350,00 грн., перераховані за платіжним дорученням № 1882 від 05.01.2018.
Проте, відповідач відповіді на претензію не надав повернення коштів не здійснив.
Оскільки грошові кошти в розмірі 52 350,00 грн., перераховані на рахунок відповідача з рахунку позивача, є помилково сплаченими та отримані відповідачем без достатніх на те правових підстав, на вимогу позивача відповідачем не повернуті, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 52 350,00 грн., набутих без достатньої правової підстави, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку від 21.01.2004 № 22, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За приписами ст. 1212 ЦК України, яка встановлює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З аналізу ст. 1212 ЦК України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов'язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов'язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.
Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених ст. 11 ЦК України.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання ст. 1212 ЦК України.
За змістом ч. 1 ст. 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 та 2 ст. 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно (кошти).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.09.2016 у справі № 6-122цс14.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені ст. 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.
Як встановлено судом, відповідно до платіжного доручення № 1882 від 05.01.2018 з рахунку позивача здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 52 350,00 грн. на рахунок відповідача з призначенням платежу «Оплата за метал АВ-87 згідно Рах. № б/н від 04.01.18 ПДВ 20% 8 725,00 грн.».
Однак, судом не встановлено, а матеріали справи не містять, укладення договору між сторонами. Між сторонами не було погоджено предмет, кількість, ціну та строк передачі, судом також не встановлено, що перерахування коштів з призначенням платежу за метал АВ-87 згідно Рах. № б/н від 04.01.2018 було здійснено на виконання будь-яких договірних умов між сторонами.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що спірні грошові кошти у розмірі 52 350,00 грн. є отриманими відповідачем без достатньої правової підстави в розумінні ст. 1212 ЦК України.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на доведеність позивачем безпідставності отримання відповідачем грошових коштів, а також враховуючи те, що відповідач доводів позивача не спростував, доказів поставки товару не надав, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог на підставі ст. 1212 ЦК України, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 52 350,00 грн. безпідставно перерахованих (одержаних) коштів.
Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЮВК» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 8, код ЄДРПОУ 38467315) на користь фізичної особи-підприємця Чепінського Володимира Петровича (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 52 350 (п'ятдесят дві тисячі триста п'ятдесят) грн. 00 коп. безпідставно одержаних грошових коштів та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 17.07.2018.
Суддя О.О. Христенко