ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.07.2018Справа № 910/17508/16
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро"
до Публічного акціонерного товариства "Оболонь"
про зобов'язання укласти договір купівлі - продажу майна
Представники сторін:
від позивача: Павлунішен С.М. (представники за довіреністю)
від відповідача: Петренко О.В. (представник за довіреністю)
Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" надалі також - «возивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Оболонь" (надалі також - «відповідач») про зобов'язання укласти договір купівлі - продажу нерухомого майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.06.2016 між Публічним акціонерним товариством "Оболонь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" укладено Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого сторони зобов'язалися в майбутньому укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна. Проте, Основний договір щодо нерухомого майна - цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: Україна, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 1-А, сторонами не підписаний. Як зазначає позивач, ним були вчинені усі дії, необхідні для укладення Договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, проте, відповідач ухиляється від підписання відповідного договору, у зв'язку з чим просить суд зобов'язати відповідача укласти Договір купівлі-продажу нерухомого майна (цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: Україна, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 1-А).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/17508/16, розгляд справи призначено на 02.11.2016.
06.10.2016 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Україна, Київська обл.., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 1-А, яке належить ПАТ "Оболонь" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (ЯЯЯ № 712498), виданого 09.03.2006.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2016 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" про забезпечення позову задоволено, з метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті накладено арешт на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Україна, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 1-А., яке належить ПАТ "Оболонь" па праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (ЯЯЯ № 71249Н) виданого 09.03.2006року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності: 9543193, розмір частки: 1/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 628822532218, загальна площа: 6 983,6кв.м.
01.11.2016 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи та клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 02.11.2016 представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 суд продовжив строк розгляду спору на 15 днів та відклав розгляд справи на 07.12.2016.
07.12.2016 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призначення незалежної оціночної експертизи нерухомості, а саме: цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна,1-А. Дане клопотання вмотивовано необхідністю вирішення питань, що потребують спеціальних знань, зокрема, визначення реальної вартості нерухомого майна.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, та зупинено провадження у справі до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
20.03.2017 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли клопотання директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про погодження проведення експертизи в строк понад три місяці у зв'язку із значним поточним навантаженням експертів та клопотання експерта КНДІСЕ про надання додаткових матеріалів, необхідних для вирішення питань, поставлених перед експертизою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 поновлено провадження у справі, задоволено клопотання судового експерта та зупинено провадження у справі.
19.04.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду.
07.08.2017 через загальний відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання експерта про забезпечення умов роботи судового експерта по місцезнаходженню об'єктів дослідження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2017 поновлено провадження у справі, задоволено клопотання судового експерта та зупинено провадження у справі.
29.03.2018 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/17508/16 та висновок експерта від 16.03.2018 № 383/17-42/3766ч3775/18-42.
15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Розглянувши матеріали справи № 910/17508/16 господарський суд дійшов висновку, що справу № 910/17508/16 слід розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 23.04.2018.
20.04.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
23.04.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 23.04.2018 представники позивача та відповідача не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 відкладено підготовче судове засідання на 23.05.2018.
У судовому засіданні 23.05.2018 представник позивача заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/17508/16 на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 18.06.2018.
18.06.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
В судове засідання 18.06.2018 представники сторін з'явились, заяви та клопотання в учасників справи відсутні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/17508/16 до судового розгляду по суті на 11.07.2018.
В судовому засіданні 11.07.2018 представник позивача надав пояснення по суті спору, підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 11.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
30.06.2016 між Публічним акціонерним товариством "Оболонь" (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" (Сторона-2) укладено Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Попередній договір), за умовами якого сторони зобов'язалися в майбутньому укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна.
Згідно з умовами Попереднього договору, нерухомим майном є:
1. Приміщення спемайстерні, літер «В-2», загальною площею 6782,3 кв.м., що розташоване за адресою: Хмельницька обл., смт. Чемерівці, вул. Гусятинське шосе, 4/9.
2. Цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Україна, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 1-А (надалі - нерухоме майно).
За умовами Попереднього договору, Сторона 1 зобов'язується:
- підготовити та отримати всі документи, що відповідно до чинного законодавства України необхідні для нотаріального посвідчення Основного договору;
- попередити Сторону 2 про всі права третіх осіб на нерухоме майно;
- попередити Сторону 2 про недоліки, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням нерухоме майно; прибути до нотаріуса для укладення Основного договору в день, визначений Сторонами, але не пізніше останнього дня терміну, передбаченого цим Договором.
Сторона 2 зобов'язується прибути до нотаріуса для укладення Основного договору в день, визначений Сторонами, але не пізніше останнього дня терміну, передбаченого цим Договором.
У разі односторонньої відмови Сторони 1 від укладення Основного договору, Сторона 2 має право вимагати від Сторони 1 укладення основного договору в судовому порядку. Одностороння відмова від виконання зобов'язань за цим договором не допускається.
У Попередньому договорі сторони домовились укласти та нотаріально посвідчити Основний договір (купівлі-продажу нерухомого майна), а саме:
1. Приміщення спемайстерні, літер «В-2», загальною площею 6782,3 кв.м., що розташоване за адресою: Хмельницька обл., смт. Чемерівці, вул. Гусятинське шосе, 4/9.
2. Цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Україна, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 1-А (надалі - нерухоме майно).
У Попередньому договорі сторонами було погоджено умови Основного договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 27.07.2016 на виконання умов Попереднього договору сторонами укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, приміщення спемайстерні, літер «В-2», загальною площею 6782,3 кв.м., що розташоване за адресою: Хмельницька обл., смт. Чемерівці, вул. Гусятинське шосе, 4/9. Проте, станом на 01.09.2016 Основний договір щодо нерухомого майна - цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: Україна, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 1-А, сторонами не підписаний. Як зазначає позивач, ним були вчинені усі дії, необхідні для укладення Договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, зокрема, 22.08.2016 направлено письмову пропозицію укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: Україна, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 1-А, проте відповідач ухиляється від підписання відповідного договору, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти Договір купівлі-продажу нерухомого майна (цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: Україна, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 1-А).
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що підписаний сторонами попередній договір в розумінні ст. 635 ЦК України є неукладений, оскільки сторонами не дотримано обов'язкової нотаріальної форми для договорів купівлі-продажу нерухомості.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2,3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено Судом, 30.06.2016 між Публічним акціонерним товариством "Оболонь" (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" (Сторона-2) укладено Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Попередній договір), за умовами якого сторони зобов'язалися в майбутньому укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 182 Господарського кодексу України, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.
Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.
Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 5 ст. 182 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору.
До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 182 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України).
Статтею 657 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
З аналізу наведених правових норм слідує, що попередній договір купівлі-продажу нерухомості повинен бути укладений в письмовій формі та посвідчуватися нотаріально.
При цьому, доводи відповідача щодо неукладеності Попереднього договору Суд не бере до уваги, адже станом на момент укладення Попереднього договору державна реєстрація договору купівлі-продажу нерухомого майна законодавством не вимагалася. Відтак, відповідач у відзиві помилково посилається на редакцію статей 640 та 657 Цивільного кодексу України, яка не діяла станом на момент укладення сторонами Попереднього договору.
Разом з тим, твердження відповідача про недотримання сторонами обов'язкової нотаріальної форми Попереднього договору відповідають дійсності, у зв'язку з чим в межах встановлення обставин спірних правовідносин сторін Суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За змістом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до п. п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними», судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Як вбачається з матеріалів справи, Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.06.2016 не посвідчено нотаріально, що в силу наведених норм законодавства свідчить про нікчемність такого правочину за законом, відповідно визнання такого договору недійсним не вимагається.
При цьому, Суд зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про виконання сторонами умов Попереднього договору в частині укладення Основного договору купівлі-продажу приміщення спемайстерні, літер «В-2», загальною площею 6782,3 кв.м., що розташоване за адресою: Хмельницька обл., смт. Чемерівці, вул. Гусятинське шосе, 4/9.
Суд також звертає увагу, що твердження позивача про направлення ним пропозиції укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна на адресу відповідача 22.08.2016 не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази такого направлення. При цьому, зазначений на пропозиції підпис Суд не вважає доказом її отримання відповідачем, адже не вбачається за можливе ідентифікувати особу підписанта саме як уповноваженого представника відповідача.
Оскільки як встановлено Судом вище, Попередній договір є недійсним відповідно до закону (нікчемним) та не породжує юридичних наслідків, Суд доходить висновку про відсутність у відповідача зобов'язання на укладення основного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" до Публічного акціонерного товариства "Оболонь" про зобов'язання укласти договір купівлі - продажу нерухомого майна у повному обсязі з підстав їх необґрунтованості.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17.07.2018
Суддя Т.Ю. Трофименко