15.06.2018 Справа №607/11915/17
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Буцик О.П.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Перша тернопільська державна нотаріально контора, про визнання права власності на спадкове майно, суд, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаною позовною заявою до відповідача ОСОБА_3про визнання права власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 44,8 м2. Позовні вимоги мотивує тим, що після смерті його батька - ОСОБА_5 відкрилась спадщина за законом до складу якої входить вказана частка квартири. У видачі свідоцтва про право на спадщину на це майно йому, тобто позивачу, нотаріусом було відмовлено, оскільки ним не подано правовстановлюючих документів. Така обставина має місце у зв'язку з тим, що відповідач, з якою у позивача напружені відносини, не надає йому таких документів, чим унеможливлює прийняття спадщини. Ці обставини і змусили ОСОБА_1 звернутись до суду за захистом свого порушеного права.
В судовому засіданні позивач та його представник - ОСОБА_2 вказані вимоги підтримали та просили їх задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач та її представник - ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги заперечили з мотивів, викладених у відзиві (запереченнях) на позов та поясненнях, де зазначено, що посилання позивача на ненадання відповідачем йому документів для оформлення права власності на спадкове майно є надуманими, а тому немає підстав для задоволення позову.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності у якій також зазначає, що при прийнятті рішення покладається на думку суду.
Суд, заслухавши пояснення учасників, всесторонньо, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі, вважає за необхідне зазначити таке:
08 лютого 1972 року народився позивач. Його батьком є ОСОБА_5 Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження серії І-ИД № 118508, виданого 13 листопада 2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області; актовий запис № 349 від 08 березня 1972 року, здійснений у Відділі реєстрації актів громадянського стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області.
05 жовтня 2011 року ОСОБА_5 помер, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ИД № 134764 від 16 березня 2012 року, про що 06 жовтня 2011 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис № 1270.
За життя померлому, а також ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належана частка у квартирі по вул. Броварна, 12/19 у м. Тернополі (далі Квартира). Вказане підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого 11 грудня 2000 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації згідно розпорядження (наказу) від 01 грудня 2000 року № 32987.
Згідно з частиною 1 ст. 368 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, або рішенням суду (частина 2 ст. 370 ЦК України).
Як встановлено в судовому засіданні, між співвласниками Квартири, як до часу смерті ОСОБА_5так і після неї, не укладалось угод щодо поділу майна, належного їм на праві спільної сумісної власності та не існує жодного рішення про такий поділ, а тому при визначенні часток слід виходити із засад рівності часток кожного із них.
Отже на момент смерті ОСОБА_5 його частка у Квартирі складала 1/3 і вона ввійшла до складу спадщини.
Згідно з вимогами частини 1 статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За життя ОСОБА_5 заповіту не склав, а тому має місце спадкування за законом.
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. (частина 1 ст. 1258 ЦК України)
У частині 1 ст. 1261 ЦК України зазначено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємцями першої черги, а отже такими, що мають рівні права на спадщину, після смерті ОСОБА_5 є його сини - ОСОБА_1 та дружина - ОСОБА_3 Ці обставини доказуванню не підлягають в силу частини 1 ст. 82 ЦПК України, оскільки визнані сторонами та сумнівів щодо її достовірності або добровільності визнання у суду не виникає.
Таким чином, позивач має право на спадкування 1/6 (1/3 : 2 = 1/6) частини спірної квартири.
Відповідно до частини 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною 2 ст. 1270 ЦК України визначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. (частина 1 ст. 1269 ЦК України)
У встановлений законом строк позивач подав до Першої тернопільської державної нотаріальної контори заяву про прийняття вказаної спадщини, однак у видачі свідоцтва йому було відмовлено через відсутність документів про право власності на нерухоме майно, про що винесено відповідну постанову № 3959/02-31 від 06 грудня 2016 року.
Позивач посилається на те, що вказані документи знаходяться у відповідача і надавати їх йому вона відмовляється.
Відповідач та представник відповідача дані обставини заперечують. Проте, доказів щодо чинення перешкод зі сторони відповідача, позивач суду не надав.
В процесі судового розгляду, ні відповідач, ні її представник не проявляли волі на добровільне надання позивачу правовстановлюючих документів на спірну квартиру з метою їх представлення до нотаріальної контори. Проти задоволення позову заперечували.
Усі ці обставини свідчать про наявність між сторонами спору та заперечення відповідачем права позивача на спадкування.
Відповідно до статтей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною 1 ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином позивач у встановленому законом порядку виявив бажання прийняти спадщину за законом після смерті свого батька до складу якої входить зазначена Квартири, маючи на це право, однак позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оформити на це майно право власності та розпоряджатись ним. Таке порушене право ОСОБА_1 слід захистити шляхом визнання за ним права власності на це майно.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 82, 206, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 368, 392, 1216, 1217, 1261, 1269, 1270 ЦК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності (в порядку спадкування за законом) на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2, загальна площа - 44,8 кв.м., яка належала ОСОБА_5, який помер 05 жовтня 2011 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повне судове рішення суду складено 25 червня 2018 року.
Головуючий суддяОСОБА_7