12 липня 2018 року м.Суми
Справа №585/646/15-ц
Номер провадження 22-ц/788/1218/18
Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.
за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», подану в його інтересах представником - адвокатом Могилою Іллею Володимировичем,
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня 2018 року, ухвалене у складі судді Шульги В.О., в приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області, повний текст рішення складено 16 травня 2018 року, -
Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
04 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - ПрАТ «СК «Українська страхова група»), третя особа: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») про стягнення страхового відшкодування. Свої вимоги мотивує тим, що 02 грудня 2013 року між ним та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами №28-1901-13-00309, предметом якого є автомобіль Hyundai Santa Fe. 17 вересня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження. У встановлений договором строк, а саме 19 вересня 2014 року він звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій вказані відомості та додані документа на підтвердження настання страхового випадку. Того ж дня відповідачем автомобіль був оглянутий та складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість). Станом на 30 вересня 2014 року у відповідача були всі необхідні дані для здійснення страхового відшкодування та був визначений розмір заподіяного збитку в сумі 18 266 грн. 65 коп., але йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на транспортно-трасологічне дослідження встановлення механізму утворення пошкоджень на автомобілі. Вважає, що рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування прийнято з порушенням умов договору, а дослідження автомобіля Hyundai Santa Fe, проведене з порушенням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних дослідження, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року №1950/5. Уточнивши свої позовні вимоги (т.2, а. с. 49-57), позивач просить ухвалити рішення яким визнати незаконною відмову ПрАТ «СК «Українська страхова група» у виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами від 02 грудня 2013 року, стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 18 266 грн. 65 коп., 9 863 грн. 99 коп. пені, 3% річних в сумі 824 грн. 23 коп. та 9 619 грн. 09 коп. - інфляційних витрат.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з СК «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1: страхове відшкодування вартості пошкодженого автомобіля Hyundai Santa Fe 2.2 CRDi 4WSD, державний номер НОМЕР_1, в розмірі 18 226 грн. 65 коп.; пеню в розмірі 9 863 грн. 99 коп.; 3 % річних в розмірі 824 грн. 23 коп.; інфляційні в розмірі 9 619 грн. 09 коп.; 4 855 грн. 20 коп. за проведення судової трасологічної та судової автотоварознавчої експертиз та 2 500 грн. 00 коп. за надання правничої допомоги.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ПрАТ «СК «Українська страхова група», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом при визначенні суми страхового відшкодування, безпідставно не взято до уваги ремонтну калькуляцію №ПССКА-4092 від 09 жовтня 2014 року, якою визначено майнову шкоду в сумі 9 231 грн. 35 коп. Стверджує, що позивачем не доведено спричинення йому збитків дорожньо-транспортною пригодою саме в розмір 18 266 грн. 65 коп. В листі адресованому вигодонабувачу було зазначено попередню (ймовірну) суму страхового відшкодування, яка не була підкріплена жодним розрахунком. Вважає, що оскільки суд першої інстанції зазначає про порушення прав позивача з 18 квітня 2016 року, тому 3% річних та інфляційні мають обраховуватись саме із 18 квітня 2016 року і по день ухвалення судового рішення. Окрім того, посилається на те, що пеня за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, може бути стягнута в межах строків позовної давності - 18 квітня 2016 року по 18 квітня 2017 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПрАТ «СК «Українська страхова група» адвоката Могилу І.В., який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача - ОСОБА_3, який заперечує проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справі зібрано достатньо доказів на підтвердження того, що дорожньо-транспортної пригода, яка сталась 17 вересня 2014 року, має ознаки страхового випадку. Відповідачем не спростовано заявлений позивачем розмір страхового відшкодування в сумі 18 266 грн. 65 коп., який до того ж ним був самостійно визначений 30 вересня 2014 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль Hyundai Santa Fe 2.2 CRDi 4WSD, державний номер НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 9).
02 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Українська страхова група» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами, предметом якого є страхування майнових прав страхувальника, у тому числі пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням вказаним транспортним засобом та стаціонарно встановленими на ньому додатковими обладнаннями (т. 1, а. с. 10-13). Строк дії договору із 11 грудня 2013 року по 10 грудня 2014 року. Сторонами визначено страхову суму на транспортний засіб в межах 327 050 грн. 00 коп.
Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду №9437653, видану 22 вересня 2014 року за №1465 ВДАІ з обслуговування м. Ромни та Роменського району, 14 вересня 2014 року в період часу з 20-00 год. до 22-00 год. в м. Ромни по вул. Руденка невстановлений автомобіль здійснив зіткнення зі стоячим автомобілем Hyundai Santa Fe, державний номер НОМЕР_1, після чого зник із місця дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а. с. 19).
В результаті зіткнення, належному позивачу автомобілю були спричинені наступні пошкодження: бампер передній, спойлер бампера передній, фара передня ліва, накладка склоомивача фари, склоомивач фари лівої та окантовка фари лівої протитуманної (т.1, а.с.18, 23).
19 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Українська страхова група» із завою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (т. 1, а.с. 17), в якій повідомив відповідача, що 17 вересня 2014 року за адресою м. Ромни, вул. Руденка, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди сталось пошкодження транспортного засобу. Вказав, що під час події автомобіль був припаркований. Того ж дня головним спеціалістом ПрАТ «СК «Українська страхова група» ОСОБА_4 проведено огляд автомобіля Hyundai Santa Fe, державний номер НОМЕР_1 та складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) (т. 1, а. с. 23).
30 вересня 2014 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» направила лист вигодонабувачу - ПАТ АБ «Укргазбанк», в якому повідомила, що 17 вересня 2014 року сталась подія, яка має ознаки страхового випадку, із автомобілем Hyundai Santa Fe, державний номер НОМЕР_1, розмір заподіяного збитку, становить 18 266 грн. 65 коп. Просила, для прийняття рішення, щодо виплати страхового відшкодування за вказаною подією, надати дозвіл на перерахування страхового відшкодування безпосередньо на розрахунковий рахунок СТО (т. 2. 182).
Сумська обласна дирекція АБ «Укргазбанк» листом від 03 листопада 2014 року надала згоду на перерахування страхового відшкодування на рахунок СТО ТОВ «БОГДАН-АВТО СУМИ» (т. 1, а. с. 31).
12 листопада 2014 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про прийняття рішення щодо проведення страхового розслідування з метою об'єктивного встановлення всіх обставин настання страхового випадку, перевірки інформації та документів, наданих страхувальником (т.1, а. с. 33).
Згідно з висновком спеціаліста інженерно-технічного дослідження автомобіля Hyundai Santa Fe (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) №162-14, який було складено 20 листопада 2014 року за зверненням ПрАТ «СК «Українська страхова група», утворення механічних пошкоджень даного автомобіля не могло статися на місці та за обставинами пригоди, наведеними в заяві про настання страхового випадку, а саме при нерухомому положенні транспортного засобу (т. 1, а. с. 35-39).
Листом від 11 грудня 2014 року ПрАТ «СК «Українська страхова група», з посиланням на вищезазначений висновок спеціаліста інженерно-технічного дослідження, повідомила ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк» про прийняте рішення про відмову в виплаті страхового відшкодування, яке мотивоване тим, що страхувальником надані недостовірні відомості щодо часу, місця та обставин настання страхового випадку (п.п. 17.1.4 договору) (т. 1, а. с. 34).
Висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №5520, складеним 31 серпня 2015 року, встановлено, що пошкодження автомобіля Hyundai Santa Fe були утворені внаслідок одномоментного контактування з слідоутворюючим об'єктом, і могли бути утворені при обставинах, викладених в довідці ВДАІ (ЖЕО №4705 від 17 вересня 2014), дані пошкодження могли утворитись при знаходженні автомобіля в нерухомому стані (т. 1, а. с. 115-122).
За результатами проведення повторної судової транспортно-трасологічної експертизи встановлено, що враховуючи характер утворення пошкоджень на автомобілі Hyundai Santa Fe, державний номер НОМЕР_1, їх характер, спрямованість та взаємне розташування, зокрема одномоментність контактування, було встановлено, що на момент контактування із невстановленим слідоутворюючим об'єктом із вказаним автомобілем, останній знаходився в нерухомому стані (т. 2, а. с. 111-116).
Апеляційна скарга не містить доводів щодо оскарження встановлених судом першої інстанції обставин настання страхового випадку, а тому ці обставини апеляційним судом відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядаються.
Спірні правовідносини врегульовані нормами ЦК України, Законом України «Про страхування» та договором страхування.
У відповідності до вимог ст. 979 ЦК України, ст. 16 вказаного Закону, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За змістом ст. 980 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про страхування», предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані в тому числі з володінням, користуванням і розпорядженням майна (майнове страхування).
Згідно до вимог ч.ч 1, 2 п. 1), ч. 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Пунктом 3.2 укладеного між сторонами договору страхування визначено, що страховик, шляхом виплати страхового відшкодування, відповідно до умов та зобов'язань за договором, в межах страхової суми компенсує збитки, що виникли внаслідок страхового випадку.
Колегія суддів погоджується із розміром присудженого до стягнення страхового відшкодування вартості пошкодженого автомобіля, та відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З листа від 30 вересня 2014 року за вих. №ПССКА-4092/4, адресованого страховиком вигодонабувачу за договором страхування - ПАТ АБ «Укргазбанк» слідує, що ПрАТ «СК «Українська страхова група» було встановлено розмір заподіяного збитку в сумі 18 266 грн. 65 коп. Будь-якого посилання на те, що вказана сума є попередньою (ймовірною) даний лист не містить (т. 2 а. с. 182).
У відповідності до приписів підпункту 9.4.8 договору страхування, запит вигодонабувачу щодо порядку виплати страхового відшкодування, надсилається страховиком протягом п'яти робочих днів з дня отримання висновку/акту незалежної оцінки, а в разі, якщо вона не замовлялась, з дня складання страховиком власного кошторису (висновку), за умови визнання ним страхового випадку.
Тобто, відповідно до умов договору, станом на 30 вересня 2014 року відповідачем мало бути визначено розмір страхового відшкодування.
Судом першої інстанції при визначенні розміру завданих позивачу збитків, обґрунтовано не взято до уваги надану відповідачем ремонтну калькуляцію від 09 жовтня 2014 року. Зокрема, враховуючи положення п.п. 9.4.7 розрахунок вартості відновлювального ремонту (кошторис) відповідачем мав бути проведений протягом десяти робочих днів з дня огляду пошкодженого транспортного засобу, тобто не пізніше 03 жовтня 2014 року. Більш того визначена відповідачем в ремонтній калькуляції від 09 жовтня 2014 року вартість запасних частин та ремонтних робіт є значно меншою від вартості проведення аналогічних ремонтних робіт та запчастин до належного позивачу автомобіля, яка зазначена станцією технічного обслуговування ТОВ «БОГДАН-АВТО СУМИ» в рахунку-фактурі №СМ-0007954 від 19 вересня 2014 року - 25 789,68 грн (т. 1, а. с. 30). Саме на оплату зазначеного рахунку-фактури СТО страховиком була запитана згода вигодонабувача листом від 30 вересня 2014 року.
Судом першої інстанції також обґрунтовано було враховано висновок експерта від 31 січня 2018 року, яким встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Hyundai Santa Fe, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17 вересня 2014 року і призвела до матеріальної шкоди, станом на час проведення експертизи складає 50 689 грн. 40 коп. (т. 3, а. с. 53-62).
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із розміром визначеної судом першої інстанції пені за порушення строків виплати страхового відшкодування, 3% річних та інфляційних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 9.4 договору добровільного страхування від 02 грудня 2013 року, страховик зобов'язаний прийняти рішення про виплату (скласти страховий акт) страхового відшкодування (страхової виплати), або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (страхового виплати) в термін не пізніше 5 (п'яти) робочих днів від дати отримання страховиком всіх необхідних документів, зазначених в Розділі 12 частини 2 даного договору, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків.
Виплата страхового відшкодування має бути здійснена протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів від дня прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,1% від суми несплаченого в строк страхового відшкодування за кожен день затримки.
Зі змісту Розділу 12 договору слідує, що з метою встановлення обставин страхового випадку, визначення розміру збитку та виплати страхового відшкодування (страхової виплати) страхувальник зобов'язаний надати страховику в тому числі лист від вигодонабувача, в якому зазначається його рішення щодо отримувача страхового відшкодування.
Укладаючи договір добровільного страхування ОСОБА_1 визначено ПАТ АБ «Укргазбанк» вигодонабувачем, який і встановлює порядок виплати страхового відшкодування: страхувальнику, СТО, вигодонабувачу чи іншим чином. Тому, без відповідного рішення ПАТ АБ «Укргазбанк» відповідач був позбавлений можливості виконати свої договірні зобов'язання.
Лист від ПАТ АБ «Укргазбанк», в якому зазначено його рішення щодо отримувача страхового відшкодування СТО - ТОВ «БОГДАН-АВТО СУМИ» направлено страховику 03 листопада 2014 року. За таких обставин, виходячи з положень п.п 9.4.11 договору, ПрАТ «СК «Українська страхова група» мав здійснити страхову виплату до 21 листопада 2014 року. Таким чином нарахування пені, інфляційних та 3 % річних повинно здійснюватися з 22 листопада 2014 року, а не з 18 жовтня 2014 року, як просить позивач.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати за період з 01 грудня 2014 року по 31 березня 2016 року на суму 18266,65 грн складають 9102,01 грн (індекс інфляції за цей період 1,498). Три проценти річних від простроченої суми за період з 22 листопада 2014 року по 18 квітня 2016 року становить 771 грн 26 коп. (18266,65 х 3%/365дн. х 514 дн.).
Колегія суддів не може погодитись також із висновками суду щодо відсутності підстав для застосування строків позовної давності за вимогами про стягнення пені, клопотання про яке було заявлено, під час розгляду справи, представником ПрАТ «СК «Українська страхова група».
Згідно положень ст.ст. 256, 257, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом 04 березня 2015 року, ОСОБА_1 просив стягнути пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання, яка передбачена ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». 18 квітня 2016 року ОСОБА_1 подана заява про уточнення позовних вимог (т. 2, а. с. 49-57), в якій ним заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 9863,99 грн за прострочення виконання зобов'язання за договором, згідно до п. п. 9.4.11 укладеного між сторонами договору, тобто з інших підстав. Тобто за вимогами про стягнення пені відповідно до умов укладеного сторонами договору, яка виникла до 17 квітня 2015 року, сплив строк позовної давності.
Таким чином, за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором добровільного страхування з відповідача на користь позивача відповідно до п. 9.4.11. договору за період з 18 квітня 2015 року по 18 квітня 2016 року підлягає стягненню пеня в сумі 6 685 грн. 59 коп. (18266,65 грн. х 0,1%/365дн. х 366 дн.).
Слід зазначити також, що відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання настає з дня його прострочення, а не з моменту звернення до суду з позовом, як помилково вважає відповідач.
З урахуванням викладеного, на підставі п. 1, п. 4 ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру заборгованості по пені, трьох процентів річних та індексу інфляції, та з ПрАТ «СК «Українська страхована група» підлягає стягненню на користь позивача 6 685 грн. 59 коп. - пені, 771 грн. 26 коп. - три процента річних та 9 102 грн. 01 коп. - інфляційне збільшення суми боргу.
Рішення суду підлягає зміні і в частині судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме на 90,28%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати за проведення експертиз в сумі 4 383 грн. 27 коп. (4855,20грн. х 90,28%) та 2 257 грн. 00 коп. (2500 грн. х 90,28%) витрат за надання правничої допомоги, а разом 6 640 грн. 27 коп.
Окрім того, оскільки позивач, як споживач, на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», звільнений від сплати судового збору, ПрАТ «СК «Українська страхова група» належить компенсувати за рахунок держави 35 грн. 52 коп. (365,40 х 9,72%) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, п. 4; 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», подану в його інтересах представником - адвокатом Могилою Іллею Володимировичем, задовольнити частково.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня 2018 року в даній справі змінити в частині розміру інфляційних витрат, пені і трьох процентів річних, а також судових витрат та стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати в розмірі 9 102 гривні 01 копійка, пеню в розмірі 6 685 гривень 59 копійок, три проценти річних в розмірі 771 гривня 26 копійок, а також судові витрати за проведення експертиз та надання правничої допомоги в сумі 6 640 гривень 27 копійок.
В іншій частині рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня 2018 року залишити без змін.
Компенсувати Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Українська страхова група» за рахунок держави 35 гривень 52 копійок судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 13 липня 2018 року.
Головуючий: Т.А. Левченко
Судді: В.І.Криворотенко
С.С. Ткачук