11 липня 2018 року
м.Суми
Справа №588/225/18
Номер провадження 22-ц/788/1207/18
Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
сторони:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - Печинська сільська рада Тростянецького району Сумської області,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 31 травня 2018 року в складі судді Щербаченко М.В., ухвалене у м. Тростянець, повний текст якого складено 04 червня 2018 року,
16 лютого 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Печини, Тростянецького району Сумської області помер ОСОБА_2. На момент своєї смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (номер в погосподарській книзі НОМЕР_2, в с. Печини, Тростянецького району Сумської області, хоча фактично з 1990 року проживав постійно разом з позивачем за його адресою реєстрації: АДРЕСА_1, (номер в погосподарській книзі НОМЕР_3) в с. Печини, Тростянецького району Сумської області, оскільки потребував догляду за станом свого здоров'я через похилий вік, який позивач надавав йому до смерті. Позивач поховав ОСОБА_2 за свій рахунок та вступив у володіння жилим будинком з господарськими будівлями та спорудами, який належав померлому та користується ним до цього часу та доглядає за його станом. На випадок своєї смерті ОСОБА_2 заповіту не залишив, спадщину після його смерті ніхто не прийняв, оскільки рідних у померлого не було.
ОСОБА_2 на праві власності володів земельною часткою (паєм) колективного сільськогосподарського підприємства САПТЗТ «Зоря», площею 4,16 умовних кадастрових гектарів, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай), серії НОМЕР_4 реєстраційний номер 247, виданим на підставі розпорядження Тростянецької районної державної адміністрації № 168 від 22 березня 1996 року.
У зв'язку з тим, що у позивача відсутній сертифікат на право на земельну частку (пай) приватний нотаріус Тростянецького районного нотаріального округу Гребіник О.Д. відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_2 та роз'яснив процедуру вирішення питання у судовому порядку.
Позивач просив встановити факт, що ОСОБА_1 проживав однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини з ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Печини, Тростянецького району Сумської області; визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства САПТЗТ «Зоря», площею 4,16 умовних кадастрових гектарів, яка належала спадкодавцю - ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серії НОМЕР_4 реєстраційний номер 247, виданий на підставі розпорядження Тростянецької районної державної адміністрації № 168 від 22 березня 1996 року в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Печини, Тростянецького району Сумської області.
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 31 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 проживав однією сім'єю з ОСОБА_2 не менше ніж п'ять років до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на земельну частку (пай), ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
При цьому вказує, що місцевий суд безпідставно не врахував, що спадщина не була прийнята спадкоємцями за нормами ЦК 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини, не взята на облік податковими органами, сільська рада із заявою про визнання спадщини відумерлою не зверталася, а тому місцевий суд повинен був застосувати до даних правовідносин абз. 1 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року і ст. 1265 цього Кодексу.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не подав.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, але в судове засідання не з'явились.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не в повній мірі.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Печини, Тростянецького району Сумської області (а.с. 40).
Згідно з довідкою № 64 від 12 лютого 2018 року, виданої виконкомом Печинської сільської ради Тростянецького району за даними погосподарської книги № 3 за 1991-1995 роки ОСОБА_1 проживав в с. Печини по вул. Кірова в домогосподарстві № НОМЕР_3 по сусідству з померлим ОСОБА_2, який проживав по АДРЕСА_3 (а.с. 11).
Відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай), серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 на підставі рішення Тростянецької райдержадміністрації від 22 березня 1996 року № 168 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого типу «Зоря» розміром 4,16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (а.с. 12).
Згідно із Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 51967113 від 18 травня 2018 року після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, спадкова справа не заведена (а.с. 57-58).
Приватний нотаріус Тростянецького районного нотаріального округу Гребіник О.Д. постановою від 15 лютого 2018 року відмовив ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 у зв'язку із тим, що в документах для оформлення спадщини відсутні документи, які підтверджують родинні відносини між власником паю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 13).
Як встановлено місцевим судом часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 є ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13).
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову в частині визнання за ним в порядку спадкування права на земельну частку (пай), суд першої інстанції виходив з того, що правила книги шостої ЦК України «Спадкове право» не може бути застосовано до спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2
Такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності.
За змістом пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК 2003 року і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Тобто, місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку, що до спадщини, яка відкрилася після сметрі ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 правила книги шостої ЦК України не застосовуються,оскільки строк на прийняття даної спалщини станом на 1 січня 2004 року закінчився. Тому до даної спадщини застосовуються положення ЦК УРСР 1963 року, зокрема щодо кола спадкоємців за законом.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційні скарзі на те, що місцевий суд повинен був застосувати до даних правовідносин абз. 1 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року і ст. 1264 цього Кодексу є безпідставними.
Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що до спірних правовідносин положення статей 1261-1265 ЦК України не застосовуються, а тому вимога позивача про визнання за ним в порядку спадкування права на земельну частку (пай), яке за Сертифікатом, серії НОМЕР_4 виданого на підставі рішення Тростянецької районної державної адміністрації від 22 березня 1996 року № 168, належало ОСОБА_2, задоволенню не підлягає.
Проте, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині задоволених вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заявляючи вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини з ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, позивач мотивував свої вимоги тим, що встановлення даного факту має для нього юридичне значення, так як в силу вимог ст. 1264 ЦК України він як спадкоємець четвертої черги зможе успадкувати майно ОСОБА_2 як спадкоємець за законом.
Але під час розгляду справи місцевим судом вірно встановлено, що положення ст. 1264 ЦК України не поширюються на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 До даної спадщини застосовуються положення ЦК УРСР 1963 року, зокрема щодо кола спадкоємців за законом. Такої черги спадкоємців за законом, до якої відносить себе позивач, ЦК УРСР 1963 року не передбачав.
Тобто, встановлення факту проживання однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини з ОСОБА_2 не має для позивача юридичних наслідків.
Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Таким чином, суд, розглядаючи дану вимогу і задовольняючи її, допустив порушення норм процесуального права і неправильно застосував норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення ч. 4 ст. 364 ЦПК України вийти за межі апеляційної скарги і скасувати рішення в частині задоволених вимог і прийняти постанову про відмову в задоволенні даної вимоги.
Проте, позивач не позбавлений права заявляти вимоги в судовому порядку про встановлення факту прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_2, враховуючи, що він вважає себе спадкоємцем померлого по закону і такі вимоги можуть заявлятися в силу положень ЦК УРСР 1963 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 31 травня 2018 року в частині задоволених вимог скасувати і прийняти щодо даних вимог нове судове рішення.
В задоволенні вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю з спадкодавцем відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - В.І. Криворотенко
Судді : О.Ю. Кононенко
С.С. Ткачук