Справа№592/3288/17
Провадження №2/592/77/18
27 червня 2018 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі :
головуючого-судді Труханової Л.М.,
з участю секретаря- Сахненко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом Приватне виробничо-комерційне підприємство «Мак» до ОСОБА_1, Сумської міської ради , третя особа : Фізична особа- підприємець ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення та договору,-
ПВКП «Мак» звернулося до суду з позовом в якому просить: - визнати недійсним рішення Сумської міської ради від 19.08.2015 № 4713-МР в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 0,0587 га, розташованої по вул. Горького, 12 в м. Суми під розміщеним нежитловим приміщенням по наданню дизайнерських послуг; визнати недійсним договір оренди вказаної земельної ділянки, укладений між Сумською міською радою та ОСОБА_1, який був зареєстрований в Реєстраційній службі Сумського міського управління юстиції Сумської області 16.09.2015 за № 11242213; судові витрати покласти на відповідачів.
В обґрунтування свого позову ПВКП «Мак» зазначає, що по договору купівлі-продажу від 30.05.2011 придбало нежиле приміщення мінімагазину площею 26,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Горького, 12. На його замовлення був розроблений ескізний проект будівництва будинку побуту на місці належного цього мінімагазину, який був погоджений Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради. У зв'язку з цим позивачем була подана заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під розміщення будинку побуту на місці придбаного цього мінімагазину відповідно до погодженого ескізного проекту зі схемою генерального плану місця розташування даного об'єкта. Лише через рік Сумською міською радою було прийняте рішення від 25.07.2012 № 1644-МР про надання ПВКП «Мак» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду даної земельної ділянки. На підставі цього рішення був розроблений відповідний проект землеустрою, який був погоджений висновком від 19.10.2012 № 206 Постійно діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, створеною рішенням Сумської міської ради від 27.01.2010 № 3433-МР. Даний проект землеустрою був поданий на затвердження до Сумської міської ради, яка спочатку тривалий час його не розглядала, а потім двома рішеннями відмовляла у затвердженні. Ці рішення були оскаржені ПВКП «Мак» до Зарічного районного суду м. Суми, який постановами від 04.10.2013 у справі № 591/4180/13-а та від 06.03.2014 у справі № 591/143/14-а зобов'язав міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії розглянути проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки в оренду та прийняти рішення у відповідності до вимог ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, яка встановлює законний порядок вирішення даного питання. Земельна ділянка, яка запроектована для відведення в оренду позивачу, і відносно якої Сумська міська рада незаконно відмовляє в затвердженні проекту землеустрою, частково накладається на земельну ділянку, яка надана в оренду ОСОБА_1 згідного оскаржуваного рішення Сумської міської ради від 19.08.2015 № 4713-МР. Наголошує на порушеннях вимог земельного та іншого законодавства при розробленні, погодженні, затвердженні проекту землеустрою та укладенні договору оренди земельної ділянки.
Представник Сумської міської ради подав заперечення проти позову, в яких зазначає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 був позитивно погоджений висновками Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради від 06.06.2014 та Управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області від 11.06.2014, тому Сумської міська рада керуючись вимогами ст. ст. 123, 186-1 Земельного кодексу України мала можливість затвердила даний проект землеустрою.
Представник ОСОБА_1 подав заперечення проти позову та додаткові пояснення, в яких, зокрема наголосив, що відповідачкою дотримано вимог земельного законодавства щодо отримання земельної ділянки в оренду. Факт формування її земельної ділянки та наявність правових підстав для державної реєстрації земельної ділянки підтверджено постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.12.2016 у справі № 818/2634/14. Посилаючись на рішення Верховного Суду та Європейського суду з прав людини зазначає про те, що отримане ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки є об'єктом правового захисту, у відповідачки виникло право мирного володіння майном. Посилається на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) у зв'язку з тим, що оскаржуване рішення Сумської міської ради є виконаним та відповідні правові наслідки прийняття такого рішення настали, тому не має законних підстав визнавати його недійсним. Також представник відповідачки посилається на відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та наголошує на тому, що позивач не є заінтересованою особою, яка має право заперечувати дійсність цього договору. Зазначає, що визнання недійсним договору оренди фактично є припиненням права ОСОБА_1 користування земельною ділянкою, а статті 141 та 143 Земельного кодексу України встановлюють підстави припинення права користування земельною ділянкою, в тому числі у судовому порядку, і з цих причин позов не заявлявся, тому вважає, що не має законних підстав для припинення права відповідачки на користування орендованою нею земельною ділянкою. Зважаючи на судову практику Європейського суду з прав людини, представник ОСОБА_1 просить не допустити безпідставного позбавлення її права користування земельною ділянкою (не здійснювати експропріацію майна).
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.
Представники відповідачів заперечували проти задоволення позову з підстав викладених в їх запереченнях та додаткових письмових поясненнях.
За клопотанням представника ОСОБА_1, ухвалою суду від 13.06.2018 до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача була залучена фізична особа - підприємець ОСОБА_2, який розробляв проект землеустрою про відведення земельної ділянки в оренду відповідачці. Третя особа письмового відзиву на позовну заяву не подала, в судовому засіданні її представник заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні, послався зокрема на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в контексті того, що оскаржуване позивачем рішення Сумської міської ради є виконаним та вичерпало свою дію.
Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.
По договору купівлі-продажу від 30.05.2011 ПВКП «Мак» придбало нежиле приміщення мінімагазину площею 26,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Горького, 12 (а. с. 34 - 39 том І).
На замовлення ПВКП «Мак» був розроблений ескізний проект будівництва будинку побуту на місці належного йому мінімагазину. Цей ескізний проект у квітні 2011 року був погоджений Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради, у тому числі погоджено місце розташування об'єкту будівництва (будинку побуту) на Генеральному плані міста Суми площею забудови 0,0187 га (а. с. 19 - 32, 43 - 44 том І).
09 червня 2011 року ПВКП «Мак» адміністратору дозвільного центру була подана заява з додатками про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,025 га в оренду під розміщення будинку побуту на місці придбаного мінімагазину в м. Суми по вул. Горького, 12, відповідно до погодженого ескізного проекту зі схемою генерального плану місця розташування даного об'єкта.
Розглянувши подані документи, через рік Сумською міською радою було прийняте рішення від 25.07.2012 № 1644-МР про надання ПВКП «Мак» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га.
На підставі цього рішення був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПВКП «Мак» в оренду під розміщення будинку побуту площею 0,0187 га за рахунок земель громадської забудови за адресою: м. Суми, вул. Горького, 12 на території Сумської міської ради.
Постійно діючою комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, створеною рішенням Сумської міської ради від 27.01.2010 № 3433-МР, був наданий висновок від 19.10.2012 № 206 про погодження проекту землеустрою щодо відведення в оренду ПВКП «Мак» земельної ділянки площею 0,0187 га під розміщення будинку побуту в м. Суми по вул. Горького, 12 (а. с. 48 том І). Даний проект землеустрою 23.10.2012 був поданий на затвердження до Сумської міської ради.
З наведеного вбачається, що позивач вжив усіх заходів щодо розроблення, погодження та подачі на затвердження цього проекту землеустрою.
В частині 6 ст. 123 Земельного кодексу України, у редакції на час подання проекту землеустрою на затвердження встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Оскільки погоджений проект землеустрою тривалий час не розглядався, ПВКП «Мак» звернулось із адміністративним позовом до Зарічного районного суду м. Суми про визнання протиправною бездіяльності Сумської міської ради та зобов'язання винести на розгляд на найближчому пленарному засіданні чергової сесії і розглянути даний проект. В процесі судової справи Сумська міська рада розглянула проект землеустрою та прийняла рішення від 24.04.2013 № 2295-МР про відмову в його затвердженні, тому за клопотанням ПВКП «Мак», ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25.04.2013 у справі № 591/3116/13-а позов був залишений без розгляду (а. с. 49 том І).
У зв'язку з тим, що Сумська міська рада рішенням від 24.04.2013 № 2295-МР відмовила ПВКП «Мак» в затвердженні проекту землеустрою, позивач звернувся із адміністративним позовом до Зарічного районного суду м. Суми, який постановою від 04.10.2013 у справі № 591/4180/13-а (а. с. 50 - 51 том І), що набрала законної сили, визнав протиправним та скасував це рішення і зобов'язав Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії розглянути проект землеустрою та прийняти рішення у відповідності до вимог ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України.
На виконання зазначеної постанови Зарічного районного суду м. Суми, Сумська міська рада вдруге рішенням від 18.12.2013 № 2979-МР відмовила в затвердженні проекту землеустрою ПВКП «Мак».
Не погоджуючись з цим рішенням, ПВКП «Мак» знов звернулось до Зарічного районного суду м. Суми, який постановою від 06.03.2014 у справі № 591/143/14-а (а. с. 52 - 53 том І) визнав протиправним та скасував зазначене рішення Сумської міської ради від 18.12.2013 № 2979-МР і вдруге зобов'язав Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії розглянути даний проект землеустрою та прийняти рішення у відповідності до вимог ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України.
Дана постанова суду набрала законної сили та була подана ПВКП «Мак» на виконання до Сумської міської ради 03.04.2014, що підтверджується супровідним листом з відміткою про прийняття (а. с. 54 том І).
Постанова Зарічного районного суду м. Суми від 06.03.2014 у справі № 591/143/14-а залишилась не виконаною. Ні на найближчому пленарному засіданні чергової сесії, ні на день ухвалення рішення у цій справі, Сумська міська рада не розглянула проект землеустрою щодо відведення ПВКП «Мак» в оренду земельної ділянки площею 0,0187 га під розміщення будинку побуту за адресою: м. Суми, вул. Горького, 12, та не прийняла по ньому рішення згідно вимог ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, у редакції на час момент подання проекту землеустрою на затвердження, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Отже, у відповідності до цієї норми, Сумська міська рада повинна була до 06.11.2012 затвердити проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ПВКП «Мак», оскільки він був поданий до Сумської міської ради на затвердження 23.10.2012.
Поряд з цим, рішенням Сумської міської ради від 25.04.2012 № 1427-МР (а. с. 55 - 57 том І) ОСОБА_1 був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,0400 га в м. Суми по вул. Горького, 12 під розміщеним нежитловим приміщенням по наданню дизайнерських послуг та встановлений термін дії цього рішення один рік. В матеріалах справи відсутні докази, що за цей період (один рік) такий проект землеустрою був розроблений.
14.05.2014 рішенням Сумської міської ради № 3284-МР (а. с. 60 том І) ОСОБА_1 вдруге було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,0580 га, під тим же самими нежитловим приміщенням по наданню дизайнерських послуг, розміри якого згідно технічного паспорту, копія якого знаходиться у справі, не змінилися. На підставі вказаного рішення Сумської міської ради, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0587 га в оренду гр. ОСОБА_1 під розміщеним нежитловим приміщенням по наданню дизайнерських послуг за адресою: м. Суми, вул. Горького, 12.
Проект землеустрою був погоджений висновком Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради від 06.06.2014 № 188/22.01-17 та висновком Управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області від 11.06.2014 № 4530/01.30-5683 (а. с. 66 - 67 том І).
Оскаржуваним рішенням Сумської міської ради від 19.08.2015 № 4713-МР даний проект землеустрою було затверджено та на підставі цього рішення між Сумською міською радою і ОСОБА_1 03.09.2015 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0587 га, розташованої по вул. Горького, 12 в м. Суми. Договір оренди був зареєстрований в Реєстраційній службі Сумського міського управління юстиції Сумської області 16.09.2015 за № 11242213.
В запереченнях на позов представник ОСОБА_1 посилається на те, що правомірність факту формування та реєстрації її земельної ділянки площею 0,0587 га підтверджується судовими рішеннями, а саме постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.12.2016 у справі № 818/2634/14.
З цього приводу слід зазначити, що зі змісту ст. 123 Земельного кодексу України вбачається, що надання особі земельної ділянки в користування (оренду) включає декілька етапів, серед яких зокрема отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, розроблення такого проекту, його погодження та затвердження.
В цих судових рішеннях, на які посилається представник відповідачки, саме і досліджувалось питання правомірності надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (рішення Сумської міської ради від 14.05.2014 № 3284-МР), формування цієї земельної ділянки та її державної реєстрації.
Проте, зі ст. 123 Земельного кодексу України вбачається, що далі йдуть наступні етапи - це погодження проекту землеустрою та його затвердження.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 11.10.2016, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Тобто, в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.12.2016 у справі № 818/2634/14, на які посилається представник ОСОБА_1, встановлено лише правомірність отримання нею дозволу на розробку проекту землеустрою, формування земельної ділянки та її реєстрації, але не встановлювалось правомірність погодження та затвердження цього проекту землеустрою.
В постанові від 11.10.2016 Верховний Суд України наголошує, що згідно ч. 13 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься копія листа Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради від 05.09.2014 № 1178/22.01-24 (а. с. 152 том І), в якому повідомляється, що у квітні 2011 року ПВКП «Мак» Управлінням містобудування та архітектури Сумської міської ради був погоджений ескізний проект будинку побуту за адресою: м. Суми, вул. Горького, 12. В цьому листі зазначається, що з метою створення конкурентного середовища щодо найкращої пропозиції забудови вищевказаної земельної ділянки, у листопаді 2012 року громадянці ОСОБА_1 була погоджена предпроектна пропозиція з приміткою «для подальшого опрацювання». На даний час (на час складання листа від 05.09.2014) доопрацьованої документації від вказаної громадянки або будь-якої іншої пропозиції до управління не надходило. Також в даному листі Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради зазначає, що архітектурно-планувальне рішення, погодженого ескізного проекту будинку побуту ПВКП «Мак» розроблено відповідно історичній забудові, яка склалася на даній території та з урахуванням її поверховості, архітектурних елементів і форм.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Аналогічна норма міститься в ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 457/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За змістом пунктів 32 - 35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003, майном у значенні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Жовнер проти України» від 29.06.2004, «Меллахер та інші проти Австрії» від 19.12.1998, «ОСОБА_3 Девелопмент Лтд» та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 зазначив, що під поняттям «майно» розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що виникають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, «активи», які можуть виникнути, «правомірні очікування»/«законні сподівання» особи. При цьому, у змісті рішення у справі «ОСОБА_3 Девелопмент Лтд» та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що «правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач вжив усіх залежних від нього заходів щодо розроблення, погодження та подачі на затвердження проекту землеустрою, і такий проект землеустрою Сумська міська рада згідно вимог ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України повинна була затвердити до 06.11.2012, та передати позивачу земельну ділянку в оренду.
Крім того, за адміністративними позовами ПВКП «Мак» було ухвалено два судові рішення (постанови Зарічного районного суду м. Суми від 04.10.2013 у справі № 591/4180/13-а і від 06.03.2014 у справі № 591/143/14-а), які набрали законної сили, про зобов'язання Сумську міську раду вирішити питання позивача законним шляхом. Проте, дані судові рішення залишились не виконаними.
При таких обставинах ПВКП «Мак» набуло право «правомірного очікування» та «законного сподівання» щодо отримання вказаної земельної ділянки в оренду, і таке право підлягає судовому захисту.
Вищенаведеними фактами також підтверджується, що у позивача наявний майновий охоронюваний законом інтерес на отримання даної земельної ділянки в користування, який у відповідності до ст. ст. 2, 4, 5 ЦПК України та ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України підлягає судовому захисту.
Згідно пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вищенаведені обставини щодо наявного у позивача «охоронюваного законом інтересу», «правомірного очікування» та «законного сподівання» на отримання земельної ділянки в користуванню, по-перше, підтверджуються погоджувальними та дозвільними документами Сумської міської ради та її структурних підрозділів, які стали підставою для розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки в оренду, по-друге, розробленим та погодженим у встановленому законом порядку проектом землеустрою, і по-третє, постановами Зарічного районного суду м. Суми від 04.10.2013 у справі № 591/4180/13-а і від 06.03.2014 у справі № 591/143/14-а, що набрали законної сили та фактичні обставини встановлені у яких, в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не потребують доказуванню.
Також в цьому контексті необхідно зазначити, що в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) наголошується, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на підставі рішень, дозволів та погоджень Сумської міської ради та її структурних підрозділів було вчинило всі дії, спрямовані на отримання земельної ділянки в користування, але Сумська міська рада всупереч закону, зокрема всупереч ст. 19 Конституції України та ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України не прийняла остаточного рішення про затвердження цього проекту та надання земельної ділянки в користування позивачу.
Ухвалою суду від 12.12.2017 по справі була призначена судова експертиза з питань землеустрою, проведення якої доручено експертам Сумської філії Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора ОСОБА_4, поставивши на вирішення такі питання:
- Чи відповідає розроблений Проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,0587 га ОСОБА_1 під розміщеним нежитловим приміщенням по наданню дизайнерських послуг за адресою: м. Суми, вул. Горького, 12 та його затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування?
- Якщо не відповідає, то в чому полягає невідповідність?
До суду був наданий висновок даної експертизи від 27.04.2018 № 31/830 (а. с. 127 - 136 том ІІ).
У цьому висновку, у відповідь на перше питання зазначається, зокрема, що відповідно що результатів проведеного дослідження, у межах наданих матеріалів, «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 під розміщеним нежитловим приміщенням по наданню дизайнерських послуг за адресою: м. Суми, вул. Горького, 12», не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.
По другому питанню, зокрема зазначено, що проведеним дослідженням встановлено, що «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 під розміщеним нежитловим приміщенням по наданню дизайнерських послуг за адресою: м. Суми, вул. Горького, 12», не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування у наступному:
1. Вимогам ст. 50 Закону України «Про землеустрій» за складом в частині відсутності:
1) довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;
2) матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;
3) відомості про обчислення площі земельної ділянки;
4) викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки).
2. Вимогам ст. 50 Закону України «Про землеустрій» та вимогам «Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)» в частині невідповідності за змістом даних щодо характеристик земель за рахунок яких відведено та невідповідності за змістом даних щодо характеристик відведеної земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Горького, 12.
3. Вимогам ст. 50 Закону України «Про землеустрій» в частині невідповідності за змістом даних «Завдання на виконання робіт» від 12.04.2014, яке датоване раніше ніж зазначена підстава для виконання робіт: «Рішення Сумської міської ради VІ скликання ХХХІХ сесії від 14.05.2014 № 3284-МР, м. Суми «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».
4. Вимогам ст. 1 наказу Держкомзему «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» в частині оформлення оскільки, на «Кадастровому плані земельної ділянки» в «Експлікації земельних угідь» застосована назва графи «код цільового використання» замість «код цільового призначення».
5. Вимогам ст. 50 Закону України «Про землеустрій» в частині оформлення, оскільки «Креслення перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість)» не містить геодезичних даних виносу меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).
В свою чергу ні відповідачі, ні третя особа, ФОП ОСОБА_2, який розробляв даний проект землеустрою, не подали до суду доказів, які б спростовували вищенаведені порушення, допущені при розробленні цього проекту землеустрою.
Як було заначено, проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ОСОБА_1, було погоджено висновком Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради від 06.06.2014 № 188/22.01-17 та висновком Управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області від 11.06.2014 № 4530/01.30-5683 (а. с. 66 - 67 том І).
В ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
З наведеної норми вбачається, що Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради і Управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області, як органи уповноважені законом на перевірку та погодження документації із землеустрою, повинні були відмовити в погодженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1, оскільки він не відповідав вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Крім того, відповідно до ч. 13 ст. 123 Земельного кодексу України, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Правова позиція щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою в разі його невідповідності вимогам законів та прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам із посиланням на ч. 13 ст. 123 Земельного кодексу України також відображена в постанові Верховного Суду України від 11.10.2016.
Отже, на підставі, зокрема вимог ст. 50 Закону України «Про землеустрій», ч. 13 ст. 123, ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України Сумська міська рада повинна була відмовити у затвердженні даного проекту землеустрою.
Вищенаведені фактичні обставини та відповідні їм правові норми спростовують заперечення Сумської міської ради проти позову про те, що у неї не було підстав не затверджувати даний проект землеустрою.
Проте, Сумська міська рада оскаржуваним рішенням від 19.08.2015 № 4713-МР затверджує такий проект землеустрою, який не відповідає вимогам законодавства. Поряд із цим міська рада не розглядає, тим самим не виконуючи судове рішення, яке набрало законної сили, а саме постанову Зарічного районного суду м. Суми від 06.03.2014 у справі № 591/143/14-а, якою суд зобов'язав міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПВКП «Мак» в оренду та прийняти рішення у відповідності до вимог ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України.
По договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.07.2011 (а. с. 153 том І) ОСОБА_1 придбала у ТОВ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг» нежитлове приміщення, майстерня загальною площею 214,1 кв. м під літ. «Д», що розташоване в м. Суми по вул. Горького, 12, під яким рішеннями Сумської міської ради від 25.04.2012 № 1427-МР та від 14.05.2014 № 3284-МР їй двічі надавались дозволи на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки в оренду.
У зв'язку з укладенням цього договору купівлі-продажу, ТОВ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг» подає 08.12.2011 до Управління земельних ресурсів м. Суми нотаріально посвідчену заяву (а. с. 155 том І), якою надає згоду на відчуження земельної ділянки площею 0,047 га від загальної земельної ділянки ТОВ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг». В цій заяві, окрім іншого вказується, що площа земельної ділянки, яка відчужується, розрахована згідно акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 18.07.2011.
Також між ТОВ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг» та ОСОБА_1 була складена та підписана схема земельної ділянки, яка відчужується під нежитловим приміщенням майстерні літ. «Д» (а. с. 156 том І).
Отже, з вищевказаних документів вбачається про обізнаність відповідачки, що у зв'язку з придбанням нежитлового приміщення, вона може претендувати на земельну ділянку площею до 0,0470 га, проте, незважаючи на це вона подає заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,0580 га, та отримує в оренду земельну ділянку площею 0,0587 га.
Слід зазначити, що і Сумській міській раді, і ОСОБА_1 було відомо про постанови Зарічного районного суду м. Суми від 04.10.2013 у справі № 591/4180/13-а та від 06.03.2014 у справі № 591/143/14-а, оскільки вони приймали участь у цих судових справах. Проте, незважаючи на це вони уклали оспорюваний договір оренди від 03.09.2015 в пункті 1.1 (абз. 6) якого містяться відомості, що земельна ділянка в спорі не перебуває.
Натомість з 03.04.2014 і по даний час залишається невиконаною постанова Зарічного районного суду м. Суми від 06.03.2014 у справі № 591/143/14-а відносно частини земельної ділянки, що передана в оренду ОСОБА_1, якою суд зобов'язав Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії розглянути проект землеустрою щодо відведення ПВКП «Мак» в оренду земельної ділянки площею 0,0187 га під розміщення будинку побуту за адресою: м. Суми, вул. Горького, 12, та прийняти рішення у відповідності до вимог ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, яка встановлює законний порядок вирішення цього питання.
З наведеного вбачається порушення відповідачами прав та законних інтересів позивача на отримання земельної ділянки в користування. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 у справі № 818/2634/14 встановлено, що земельна ділянка, яку формувало ПВКП «Мак», накладалась на вже сформовану (фактично в частині 0,0087 га) земельну ділянки площею 0,0587 га, що запроектована для відведення в оренду ОСОБА_1
Тобто земельна ділянка площею 0,0187 га, яка була запроектована для відведення в оренду ПВКП «Мак» і відносно якої існує невиконане судове рішення, накладається на земельну ділянку площею 0,0587 га (площа накладення 0,0087 га), яка передана в оренду ОСОБА_1 на підставі оскаржуваного рішення Сумської міської ради від 19.08.2015 № 4713-МР по договору оренди від 03.09.2015.
Відповідно до ст. ст. 116, 123 Земельного кодексу України та ст. ст. 6, 16 Закону України «Про оренду землі», громадяни та юридичні особи набувають право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно ч. 1 ст. 648 Цивільного кодексу України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.
В ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України установлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З наведених фактичних обставин і відповідних правових норм вбачається, що оскаржуване рішення Сумської міської ради та укладений на його підставі договір оренди не відповідають вимогам ст. ст. 13, 19, 129 Конституції України, ст. ст. 3, 203, 215, 377, 648 Цивільного кодексу України, ст. ст. 120, 123, 186-1 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій», ст. ст. 14, 255 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017 щодо обов'язковості судових рішень в адміністративних справах, «Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)», наказу Держкомзему «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель».
З вищенаведеного також вбачається, що це рішення та договір вчинені з порушенням прав та законних інтересів позивача на отримання земельної ділянки в користування.
Слід зазначити, що ні Сумська міська рада, ні ОСОБА_1, не спростовали наведених порушень, допущених при затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки в оренду. Також ФОП ОСОБА_2 не спростовував порушення, встановлені судовою експертизою з питань землеустрою, допущені при розробленні проекту землеустрою про відведення в оренду земельної ділянки ОСОБА_1
Вищенаведені обставини спростовуються твердження представника ОСОБА_1 із посиланням на рішення Європейського суду з прав людини та Верховного Суду щодо мирного володіння майном, оскільки, як підтверджується матеріалами справи, вона заволоділа земельною ділянкою (отримала в користування) з чисельними порушеннями вимог земельного та іншого законодавства, і з огляду на зазначені докази, усвідомлювала що при цьому порушує права іншої особи (позивача).
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту прав є, зокрема визнання правочину недійсним; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.
В ч. 1 ст. 21 цього Кодексу встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права особи.
У відповідності до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Пленум Верховного Суду України у пункті 5 постанови від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що відповідно до статей 215 - 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Отже, з огляду на усе вищевикладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідачів.
Судові витрати складаються з судового збору в розмірі 1600 грн. та витрат на проведення експертизи в розмірі 5005 грн. які слід присудити позивачеві з відповідачів рівними частками пропорційно до задоволених позовних вимог, а також підлягає стягненню з відповідачів рівними частками судовий збір на користь держави в сумі 1600 грн., оскільки позивачем сплачено судовий збір не в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.116, 123.1861 ЗК України ст. ст. 7,8,10,12,13,137,141,259,265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Приватного виробничо-комерційне підприємство «Мак» до ОСОБА_1, Сумської міської ради , третя особа : Фізична особа- підприємець ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення та договору, задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати рішення Сумської міської ради від 19.08.2015 №4713-МР в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 0,0587 га, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Горького.12 , під розміщеним нежитловим приміщенням по наданню дизайнерських послуг.
Визнати недійсним та скасувати договір оренди земельної ділянки від 03.09.2015 площею 0,0587 га , розташованої по вул. Горького ,12 в м. Суми, укладений між Сумською міською радою та ОСОБА_1 , який був зареєстрований в Реєстраційній службі Сумського міського управління юстиції 16.09.2015 за №11242215.
Стягнути з Сумської міської ради ( 40030, м. Суми, пл. Незалежності,2 , код 23823253) та ОСОБА_1 ( 40018, м. Суми, вул. Ювілейна,26 , ід. Номер НОМЕР_1) на користь Приватного виробничо-комерційне підприємство «Мак» (40035, м. Суми , вул. Харківська , 3 оф.144, код. 21123072) понесених судових витрат в розмірі по 3302,50 грн. з кожного.
Стягнути з Сумської міської ради ( 40030, м. Суми, пл. Незалежності,2 , код 23823253) та ОСОБА_1 ( 40018, м. Суми, вул. Ювілейна,26 , ід. Номер НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в сумі по 800 грн. з кожного.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області шляхом подання апеляційної скарги через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом 30 (тридцяти днів) з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 (тридцяти днів) з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення суду виготовлено 05.07.2018.
Суддя Л.М. Труханова