Номер провадження: 33/785/959/18
Номер справи місцевого суду: 520/6155/18
Головуючий у першій інстанції Іванчук В. М.
Доповідач Копіца О. В.
13.07.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі головуючого Копіци О.В., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 29.05.2018 року, відносно:
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Кілія, Одеської області, громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
встановив:
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції, ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., а також стягнуто судовий збір у розмірі 352,40 грн.
Відповідно до постанови суду 1-ої інстанції: 26.04.2018 року о 08:45 год., в м. Одесі по вул. Академіка Корольова, біля будинку № 5/4, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «TOYOTA», д/з НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом не впевнився у безпеці маневру, не був уважним, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «TOYOTA», д/з НОМЕР_2.
За таких обставин, в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспорті засоби отримали механічні пошкодження, а особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.10.9 «Правил дорожнього руху» України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначив, що вважає постанову судді незаконною в частині накладення адміністративного стягнення, з таких підстав:
- суд першої інстанції при винесенні рішення не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_2 зник з місця ДТП після його вчинення, ніяким чином не намагався примиритися з ним та відшкодувати завдану шкоду;
- під час розгляду справи, на його думку, ОСОБА_2 вводив в оману суд, стверджуючи, що не помітив як здійснив наїзд на інший автомобіль, однак з відеозапису камер спостереження на місці пригоди видно протилежні факти. Не приймаючи данні факти, судом до правопорушника застосовано найбільш м'яке стягнення у вигляді штрафу, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Посилаючись на зазначені доводи, ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині накладення стягнення та постановити нову, якою накласти на ОСОБА_2 стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Мотивуючі винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції послався на наступні докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії БР №001339 від 26.04.2018 року;
-схему місця ДТП та письмові пояснення свідків.
Разом з тим, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №001339 від 26.04.2018 року очевидно випливає, що він був складений 26.04.2018 року о 12 год. 35 хв., у зв'язку з тим, що 26.04.2018 року о 08 год. 40 хв. в м. Одесі по вул. Ак. Корольова, 5/4, ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом не впевнився у безпеці маневру, не був уважним, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «TOYOTA», д/н НОМЕР_2, чим порушив п. 10.9 ПДР, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Під час складання протоколу свідки не залучались, оскільки відповідно до рапорту інспектора роти 1 батальйону 2 УПП в Одеській області Зінько О.В., він 26.04.2018 року, патрулюючи у складі екіпажу «Океан 152» разом з інспектором Горбатовою Г.Ю., отримали повідомлення про ДТП за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5/4. Прибувши на місце, виявили автомобіль марки «TOYOTA COROLA», д/н НОМЕР_2 з явними ознаками ДТП та іншого учасника пригоди на місці не було. Зі слів власника вказаного автомобілю, наїзд був скоєний вночі, та порушник покинув місце ДТП (а.с. 3).
Аналіз змісту протоколу про адміністративне правопорушення, рапорту інспектора УПП в Одеській області та мотивувальної частини постанови суду першої інстанції, показав, що судове рішення містить помилки, зокрема, в частині встановлення часу вчинення правопорушення.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 наполягає на тому, що постанова суду є незаконною та судом 1-ї інстанції не враховані факти зникнення з місця ДТП ОСОБА_2, небажання останнього відшкодувати завдану шкоду, а також не співрозмірність тяжкості скоєного накладеному стягненню, суд апеляційної інстанції повторно дослідив докази у справі.
Відповідно до письмових пояснень свідка ОСОБА_5, 26.04.2018 року о 00 год. 40 хв. вона, знаходилась вдома, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5/4 та почула звук удару автомобілів і спрацьованої сигналізації. Після цього, вона виглянула у вікно та побачила як автомобіль марки «TOYOTA CAMRY» сріблястого кольору в'їхала у припаркований автомобіль марки «TOYOTA COROLA» чорного кольору та після наїзду, заднім ходом, почав покидати місце ДТП. Про побачене вона одразу сповістила в телефонному режимі охорону ЖК «Тірас» (а.с. 7).
Крім того, з письмових пояснень свідка ОСОБА_6 слідує, що правопорушення мало місце 26.04.2018 року приблизно о 00 год. 50 хв..
Потерпілий ОСОБА_7 в своїх письмових поясненнях також пояснив, що 26.04.2018 року він о 08 год. 35 хв. підійшов до свого автомобілю марки «TOYOTA COROLA», д/з НОМЕР_2, який знаходився на парковці біля житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5/4 та помітив механічні пошкодження на лівій передній частині автомобілю. Після чого, до нього підійшов охоронець ЖК «Тірас», який повідомив, що подія сталася вночі 26.04.2018 року і є свідки, які бачили автомобіль порушника.
Отже, під час апеляційного розгляду справи об'єктивно встановлені наступні обставини справи:
26.04.2018 року о 00 год. 40 хв. в м. Одесі по вул. Ак. Корольова, на парковці будинку № 5/4, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_3, рухаючись заднім ходом, не впевнився у безпеці маневру, не був уважним, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «TOYOTA COROLA» д.н.з. НОМЕР_2.
За таких обставин, в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспорті засоби отримали механічні пошкодження, а особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.10.9 «Правил дорожнього руху» України.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції та при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2 визнав свою вину і не заперечував проти фактичних обставин справи, а свої дії пояснив тим, що не помітив моменту зіткнення транспортних засобів.
Однак, дослідженими в ході розгляду апеляційної скарги доказами підтверджено, що ОСОБА_2 знав, що скоїв ДТП, однак, намагаючись уникнути відповідальності, зник з місця події.
Відповідно до приписів ст.ст. 33-36 КУпАП, накладаючи на ОСОБА_2 адміністративне стягнення, суд першої інстанції належним чином не мотивував застосування стягнення саме у вигляді штрафу, в тому числі характером правопорушення та обставинами його вчинення.
Разом з тим, апеляційний суд приймає до уваги доводи потерпілого ОСОБА_3 про те, що накладене на ОСОБА_2 стягнення є надто м'яким та таким, що не відповідає вчиненому та його особі, оскільки, відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його провини, майнове положення, обставини, які пом'якшують та обтяжують відповідальність.
У випадках, коли санкція закону, по якому особа визнається винною, передбачає різні види стягнень, суддя при винесенні постанови повинний мотивувати застосування того або іншого виду стягнення.
Таким чином, при накладенні стягнення на ОСОБА_2 апеляційний суд враховує ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особу правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, та які обставини підтверджують вказані твердження.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_2, вчинивши ДТП, намагався уникнути від відповідальності, оскільки залишив місце ДТП, а також не намагався відшкодувати матеріальну шкоду потерпілому, хоча з моменту вчинення ДТП минуло більше двох місяців, у зв'язку з чим враховує позицію потерпілого ОСОБА_3, який настоював на призначенні ОСОБА_2 стягнення саме у виді позбавлення права керування транспортири засобами.
Саме тому, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що вивчення особи правопорушника відбулося лише формально та суддя при винесенні рішення невмотивовано обрав найбільш м'який вид стягнення, передбачений санкцією ст. 124 КУпАП.
Санкція ст. 124 КУпАП передбачає два альтернативних види адміністративних стягнень - штраф та позбавлення права керувати транспортними засобами.
За наявності таких обставин, апеляційний суд вважає, що накладення на ОСОБА_2 права керувати транспортними засобами відповідає характеру вчиненого ним правопорушення, його особі, ставленню до вчиненого та забезпечить попередження вчинення ним в подальшому правопорушень.
У відповідності до приписів п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову.
З апеляційної скарги ОСОБА_7 вбачається, що він просить скасувати судове рішення та постановити нове, яким накласти на ОСОБА_2 стягнення у вигляді одного року позбавлення права керування транспортири засобами.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової з мотивів наведених вище.
Керуючись ст.ст. 7, 33-36, 251, 268, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 29.05.2018 року про накладення на ОСОБА_2 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою встановити, що час вчинення правопорушення є 26.04.2018 року 00 год. 40 хв.
Накласти на ОСОБА_2 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 352,40 (триста п'ятдесят дві) гривні, 40 (сорок) копійок.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду Одеської області: Копіца О.В.