Номер провадження: 22-ц/785/908/18
Номер справи місцевого суду: 500/6738/16-ц
Головуючий у першій інстанції Присакар О. Я.
Доповідач Заїкін А. П.
05.07.2018 року м. Одеса
Справа № 500/6738/16-ц
Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П.,
- суддів: - Калараш А.А., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря - Томашевської К.В.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_4;
- відповідачі - 1) ОСОБА_5; 2) ОСОБА_6;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7, представника ОСОБА_5, на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене під головуванням судді Присакар О.Я. 22 листопада 2017 рокуо 15 годині 48 хвилині в м. Ізмаїл Одеської області, у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення збитків,
встановив:
У грудні 2016 р. ОСОБА_4звернувся до суду з вищезазначеним уточненим у липні 2017 р. позовом, в якому остаточно просить стягнути на його користь з: 1) ОСОБА_5 збитки, завдані невиконанням змішаного договору поставки-підряду від 05.06.2009 р., у сумі - 1 921 092,58 грн.; 2) ОСОБА_6 згідно договору поруки від 01.12.2016 р. - 1 000,00 грн..
ОСОБА_4 обґрунтовує свої вимоги тим, що між ним та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, який з 27.01.2017 р. припинив здійснення підприємницької діяльності, було досягнуто домовленостей із здійснення останнім сільськогосподарських робіт по вирощуванню насіння гарбуза, загальною кількістю - 200 тон, з подальшою поставкою.
На підтвердження досягнутих домовленостей 05.09.2009 р., у присутності свідка, було складено розписку, за якою ОСОБА_5 станом на 01.06.2009 р. отримав від ОСОБА_4 кошти у сумі - 72 614 доларів США. Зазначена сума коштів була визначена сторонами як загальна сума передоплати, яку ОСОБА_4 зобов'язувався здійснити до 30.05.2009 р. за сільськогосподарську продукцію, що мала бути поставлена ФОП ОСОБА_5.
ОСОБА_5 прийняв на себе договірні зобов'язання з вирощування та відвантаження на адресу замовника мінімальної партії сільськогосподарської продукції у кількості - 40 тон «на початок відвантаження».
Сторонами було врегульовано питання сповіщення виконавцем замовника про готовність до відвантаження продукції. Але зазначено лише про те, що «Початок відвантаження продукції є _____день від початку збирання». Тобто сторонами фактично не було чітко визначено строку виконання боржником свого обов'язку з відвантаження обумовленої домовленістю сторін продукції.
В порушення умов договору ОСОБА_5 зобов'язань з вирощування сільськогосподарської продукції з подальшою передачею її замовнику не виконав. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України ОСОБА_4 05.12.2016 р. направив на адресу ОСОБА_5 вимогу про виконання договору. Зазначена вимога залишена ОСОБА_5 без задоволення.
ОСОБА_4 листом від 20.12.2016 р. повідомив боржника про відмову від договору та необхідність повернення переданих ОСОБА_5 за розпискою від 05.06.2009 р. коштів. ОСОБА_5 проігнорував цю вимогу, будь-яких заходів щодо виконання договору не вжив, отриманих від ОСОБА_4 коштів у сумі - 72 614 доларів США не повернув.
Вказаними обставинами підтверджується факт односторонньої відмови ОСОБА_5 від вчинення будь-яких дій щодо досягнення мети договору. Враховуючи вищевикладене, договір вирощування та поставки сільськогосподарської продукції є розірваним. У ОСОБА_5 існують зобов'язання з повернення ним замовнику отриманої суми попередньої оплати у розмірі - 72 614 доларів США, як завдані невиконанням змішаного договору поставки та підряду збитки.
01.12.2016 р. в забезпечення виконання основного зобов'язання з вирощування та поставки сільськогосподарської продукції між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір поруки. Відповідно до п. п. 1.1, 2.1 договору поруки ОСОБА_6 поручився перед ОСОБА_4 за виконання ОСОБА_5 зобов'язань по основному договору на суму в розмірі - 1 000,00 грн.. Пуктом 3.1 договору поруки передбачено, що: «Поручитель зобов'язаний на вимогу Кредитора виконати обов'язок, передбачений п. 1.1 цього Договору протягом 7 (семи) робочих днів з дня отримання вимоги від Кредитора шляхом перерахування передбаченої п. 2.1 Договору суми грошових коштів на рахунок Кредитора».
19.12.2016 р. ОСОБА_4 звернувся на адресу ОСОБА_6 з вимогою про виконання ним своїх зобов'язань по договору поруки. ОСОБА_6 при отриманні вищезазначеної вимоги заявив про відсутність намірів щодо її виконання.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.11.2017 р. вищезазначений позов ОСОБА_4 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 збитки, завдані невиконанням змішаного договору поставки-підряду за розпискою від 05.06.2009 р. у сумі - 1 921 092,58 грн..
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 згідно договору поруки б/н від 01.12.2016 р. кошти у сумі - 1 000,00 грн..
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була досягнута домовленість про здійснення останнім сільськогосподарських робіт по вирощуванню насіння гарбуза, загальною кількістю - 200 тон, з подальшою поставкою насіння ОСОБА_4.
На підтвердження досягнутих домовленостей 05.09.2009 р. складено розписку, згідно якої ОСОБА_5 станом на 01.06.2009 р. отримано від ОСОБА_4 кошти у сумі - 72 614 доларів США (Т. 1, а. с. 153-154).
Зазначена сума грошових коштів у розмірі - 72 614 доларів США визначена сторонами як загальна сума передоплати, яку ОСОБА_4 зобов'язався здійснити до 30.05.2009 р., за сільськогосподарську продукцію, що мала бути поставлена ОСОБА_5.
ОСОБА_5 прийняв на себе договірні зобов'язання з вирощування та відвантаження на адресу ОСОБА_4 мінімальної партії сільськогосподарської продукції у кількості - 40 тон «на початок відвантаження». «Початок відвантаження продукції є _____ день від початку збирання». Тобто, сторонами не було чітко визначено строку виконання ОСОБА_5 свого обов'язку з відвантаження продукції.
Отримання ОСОБА_5 коштів у сумі - 72 614 доларів США у судовому засіданні визнав представник ОСОБА_5.
05.12.2016 р. ОСОБА_4 направив на адресу ОСОБА_5 письмову вимогу про виконання договору (Т. 1, а. с. 20), яка відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення (Т. 1, а. с. 67) отримана ОСОБА_5 13.12.2016 р.. Зазначена вимога залишена ОСОБА_5 без задоволення.
Таким чином, право на звернення до суду виникло у ОСОБА_4 у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, а саме - з 21.12.2016 р. До суду позивач звернувся - 28.12.2016 р., тобто без пропуску стоку позовної давності. Заява представника ОСОБА_5 від 22.11.2017 р. про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню (Т. 2, а. с. 1).
ОСОБА_4 листом від 20.12.2016 р. повідомив боржника про відмову від договору та вимагав повернення переданих ОСОБА_5 за розпискою від 05.06.2009 р. коштів (Т. 1, а. с. 22). Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (Т. 1, а. с. 68) вказаний лист отриманий ОСОБА_5 27.12.2016 р..
ОСОБА_5 проігнорував вимогу позивача, будь-яких заходів щодо виконання договору не вжив, отриманих коштів не повернув. Вказані обставини підтверджують факт односторонньої відмови ОСОБА_5 від договору.
Посилання представника відповідача на факт поставки ОСОБА_5 113 тонн насіння гарбуза на підставі доповнення від 23.04.2012 р. до розписки від 05.06.2009 р. (Т. 2, а. с. 3) суд не приймає до уваги у зв'язку з тим, що не було надано оригіналу цього документа, який до того ж не підписаний самим ОСОБА_5. У судовому засіданні ОСОБА_4 заперечував факт поставки йому ОСОБА_5 113 тонн насіння тикви.
Суд вважає, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 протягом значного часу прийнятих на себе зобов'язань з поставки товару, а також фактичною його відмовою від виконання своїх зобов'язань по вказаному договору, у ОСОБА_4 виникло право відмовитись від договору, що і було зроблено позивачем шляхом направлення ОСОБА_5 листа 20.12.2016 р. (Т. 1, а. с. 22). Договір поставки сільськогосподарської продукції є розірваним у порядку, передбаченому ст. ст. 651, 665, 849 ЦК України.
У зв'язку з відмовою ОСОБА_4 від договору поставки сільськогосподарської продукції сума здійсненої ним передоплати по даному договору в розмірі - 72 614 доларів США, що еквівалентно - 1 921 092, 58 грн., підлягає стягненню з ОСОБА_5 у якості завданих невиконанням договору збитків.
01.12.2016 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір поруки, відповідно до якого останній поручився перед кредитором за виконання грошових зобов'язань ОСОБА_5 перед ОСОБА_4 за основним договором (Т.1, а. с. 17). Згідно п. 2.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржником по основному договору на суму в розмірі - 1 000,00 грн..
Відповідно до п. 3.1 договору поруки поручитель зобов'язаний на вимогу Кредитора виконати обов'язок, передбачений п. 1.1 цього Договору, протягом 7 (семи) робочих днів з дня отримання вимоги від Кредитора, шляхом перерахування передбаченої п. 2.1 Договору суми грошових коштів на рахунок Кредитора.
19.12.2016 р. ОСОБА_4 звернувся на адресу ОСОБА_6 з вимогою про виконання ним своїх грошових зобов'язань по договору поруки, яку останній отримав 20.12.2016 р. (Т. 1, а. с. 19) і залишив без задоволення..
Таким чином, підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 по договору поруки кошти у сумі - 1 000,00 грн. (Т. 2, а. с. 12 - 21).
ОСОБА_7, представник ОСОБА_5, в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_7 вказує, що суд неправильно визначив правову природу відносин сторін. Безпідставно не застосував позовну давність, оскільки у будь-якому випадку строк виконання зобов'язання настав через рік після складення розписки. Не досліджено істотності порушення договору. При розірванні договору сторони мали б підписати двосторонню угоду. Суд проігнорував односторонню відмову ОСОБА_4 від договору. Не враховано поставку 113 тон гарбузового насіння. Порука не може бути окремим договором, оскільки розписка умов щодо поруки не містить. Не враховано, що договір поруки укладено через 7,5 років після укладення основного договору. Позов до поручителя пред'явлено передчасно.
Апелянт, його представник у судове засідання з розгляду скарги по суті не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань по суті справи не надали.
Представник ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу вважає необхідним скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Посилається на те, що боржник підтвердив факт отримання грошей у сумі - 72 614 доларів США. Вказані кошти є загальною передоплатою. Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець у встановлений строк не передав товар, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, що за своєю правовою природою є формою відшкодування збитків. ОСОБА_4 скористався своїм правом односторонньої відмови від виконання зобов'язання боржником в натурі з підстав, передбачених законом, про що повідомив останнього відповідним листом. Строк повернення попередньої оплати настав по закінченню 7-ми денного строку з дня отримання ОСОБА_5 повідомлення про відмову від договору. Копія доповнень від 23.04.2012 р. до розписки від 05.06.2009 р. правомірно не була взята до уваги, виходячи з того, що не було надано її оригіналу, в той час як ОСОБА_4 заперечує факт поставки 113 тон насіння. Заперечення апелянта щодо договору поруки не мають правового підґрунтя.
У судовому засіданні представник ОСОБА_4 підтримав викладені у відзиві доводи та вимоги.
ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомив. Відзиву/пояснень на апеляційну скаргу, заяв та клопотань не надав.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у вирішені спору, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності інших її учасників.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України, чинних на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного вищевказаного висновку про задоволення позову. Вищезазначені висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 611, 627, 662, 663, 664, 712, 837 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 11, 60, 61, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення судом першої інстанції, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.
Між сторонами виникли правовідносини з договору вирощування та поставки сільськогосподарської продукції.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За правилами, передбаченими ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо це не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно вимог ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, у тому числі, в момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар (п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
За правилами, передбаченими ст. ст. 546, 553, 554 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 3) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Оскільки беззаперечно встановлено, що ОСОБА_5 порушив договірні обов'язки з вирощування та поставки сільськогосподарської продукції, вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з нього на користь позивача суми отриманої передоплати.
Виходячи з встановлених по справі обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що суд неправильно визначив правову природу відносин сторін.
Доводи апелянта щодо безпідставного не застосування позовної давності відхиляються апеляційним судом, оскільки з наявних матеріалів справи не можна встановити, що сторони досягли домовленостей щодо строку виконання зобов'язання (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Доводи апелянта щодо поставки 113 тон гарбузового насіння відхиляються, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження цього.
Доводи апеляційної скарги про те, що порука не може бути окремим договором, оскільки розписка умов щодо поруки не містить, укладення договору поруки через 7,5 років після виникнення основного зобов'язання є неспроможними, оскільки не засновані на положеннях ст. ст. 546, 553 ЦК України.
Колегія суддів також приймає до уваги, що поручитель рішення суду не оскаржив.
Доводи апелянта щодо не дослідження істотності порушення договору, при розірванні договору сторони мали б підписати двосторонню угоду, суд проігнорував односторонню відмову ОСОБА_4 від договору, не відповідають встановленим по справі обставинам, положенням ст. ст. 653, 654 ЦК України.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_7, представника ОСОБА_5, є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_7, представника ОСОБА_5, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останньої у суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, представника ОСОБА_5, - залишити без задоволення.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 16 липня 2018 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: А. А. Калараш
О. М. Таварткіладзе