Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
16 липня 2018 р. Справа №0540/5603/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, відповідно до тексту якого просить суд:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо зміни ОСОБА_1 обов'язкового платежу на оплату житлово-комунальних послуг при отиманні субсидії;
- скасувати рішення від 11.04.2018 року щодо зміни ОСОБА_1 обов'язкового платежу на оплату житлово-комунальних послуг при отриманні субсидії.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Згідно до ч. 3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, а відтак ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 704,80 грн.
Водночас, суд зазначає, що вимоги позивача про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо зміни ОСОБА_1 обов'язкового платежу на оплату житлово-комунальних послуг при отиманні субсидії та скасування рішення від 11.04.2018 року щодо зміни ОСОБА_1 обов'язкового платежу на оплату житлово-комунальних послуг при отриманні субсидії є пов'язаними та рахуються як одна немайнова вимога. Відтак, сума судового збору за розгляд пред'явленого позову становить 704, 80 грн.
Позивачем разом із позовною заявою подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано важким фінансовим становищем, а також з огляду на те, що позивач є інвалідом ІІІ групи, зазначене позбавляє можливості сплати судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Тобто, щоб мати можливість зменшити тягар судових витрат, суд з'ясовує майновий стан особи. Особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідне клопотання і документи, які свідчили би про поганий майновий стан.
Водночас, суд зауважує, що особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідні клопотання і документи, які б свідчили про незадовільний майновий стан (податкова декларація про доходи, довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію тощо).
Крім того суд зауважує, позивачем не надано до суду будь-яких доказів, що підтверджували можливість сплати судового збору у майбутньому.
Відповідно до приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сімї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоровю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, у контексті розуміння приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Судом не приймається до уваги посилання позивача на довідку від 14.06.2018 року № 2051 про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії, як на підставу звільнення від сплати судового збору, оскільки вказаною довідкою охоплено період з січня 2018 року по червень 2018 року, тобто за період шість місяців, натомість п.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умови якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Беручи до уваги викладене, довідку надану позивачем суд позбавлений можливості здійснити розрахунок річного доходу позивача.
З приводу посилань позивача на те, що він є інвалідом, то суд зазначає, що відповідно до довідки до акту огляду МСЕК № 361727, позивач є інвалідом ІІІ групи.
При цьому, пільги щодо сплати судового збору у відповідності до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір" поширюються на інвалідів І та ІІ групи.
Таким чином, враховуючи, що заявником не надано належних доказів відсутності достатніх коштів для оплати судових витрат або доказів незадовільного майнового стану, а також з огляду на те, що на позивача як на інваліда ІІІ групи не поширюються пільги щодо сплати судового збору, то суд залишає клопотання про звільнення від сплати судового збору без задоволення.
При цьому, суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому, що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку Держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом ("Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства", "Ейрі проти Ірландії".
Враховуючи зазначений вище виклад принципів, встановлених прецедентним правом, суд не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду, а положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див.,mutandis, рішення суду у справі "Ейрі проти Ірландії", цитоване вище, там само, п.25-26) (п.59).
Отже, згідно з практикою Європейського Суду компетенцією внутрішніх державних органів є визначення найбільш доцільних способів регулювання доступу до правосуддя та ЄС не оцінює фактів, що зумовили прийняття судами саме цього, а не іншого рішення. Вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до вимог пункту 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, письмового підтвердження позивача про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав до матеріалів позовної заяви - не надано, позовна заява таких застережень не містить.
Згідно частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом пяти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, для усунення недоліків позовної заяви позивачу слід привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. 160, 161 КАС України надавши суду докази сплати судового збору а також письмового пыдтвердженняпро те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав .
Згідно з ч.2 ст.293 КАС України оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 243, 256, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судових витрат - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу термін - п'ять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Розяснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Буряк І. В.