26 квітня 2018 року Справа № 804/2134/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.03.2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Дніпровського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в розрахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 4-4 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії»;
- зобов'язати Дніпровське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 4-4 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» із застосуванням показника середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016 рр.) та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% починаючи з 07.11.2017 року.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що він отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 25.10.2017 року йому виповнилось 60 років, у зв'язку з чим він набув право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 07.11.2017 року він звернувся до Дніпровського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, надавши всі необхідні документи. Також, 07.12.2017 року він звернувся до відповідача із заявою про застосування для розрахунку пенсії величини оцінки року страхового стажу в розмірі 1,35% відповідно до розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, листом від 14.12.2017 року відповідач відмовив у застосуванні оцінки року страхового стажу 1,35%, оскільки раніше він отримував пенсію за вислугу років. Позивач вважає, що оскільки йому було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», то даний закон передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Зазначає, що він не звертався до відповідача із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а просив призначити пенсію за іншим законом, тобто мало місце призначення пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший в межах одного закону. Враховуючи викладене, вважає протиправними дії Дніпровського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо заниження величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% при призначенні йому пенсії за віком, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 26.04.2018 року суд допустив в адміністративній справі заміну відповідача Дніпровське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Відповідно до частини 2, 3 статті 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті (зокрема оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг), суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
25.04.2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує посилаючись на наступне. Позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно особистої заяви від 07.11.2017 року його переведено на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування». За документами пенсійної справи загальний страховий стаж позивача складає 41 рік 0 місяців 27 днів (зарахований по 30.09.2017 року), де індивідуальний коефіцієнт стажу кратності 1% - 0,41000. Так, вартість одного року стажу, що застосовується для обчислення пенсії, знижено з 1,35% до 1%, оскільки позивач вже отримував пенсію за вислугою років і це не є новим призначенням пенсії. Таким чином, відповідач вважає, що не має правових підстав для перерахунку стажу роботи з застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перебуваючи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і продовжуючи працювати.
З 25.10.2017 року ОСОБА_1 набув право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
07.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI.
07.12.2017 року позивачем подана заява про застосування для розрахунку пенсії величини оцінки року страхового стажу в розмірі 1,35% відповідно до розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом № 2737/03/15 від 14.12.2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність правових підстав для перерахунку стажу роботи з застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. В обґрунтування зазначеного твердження відповідачем зазначено, що у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148 від 03.10.2017 року, та у зв'язку з тим, що оскільки позивач раніше вже отримував пенсію за вислугу років, то при переведенні на пенсію за віком було застосовано коефіцієнт страхового стажу 1%.
Позивач вважає дії відповідача неправомірними, посилаючись на те, що він отримував раніше пенсію за вислугою років, яка не передбачена положеннями Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», а при призначенні пенсії за віком отримав всі права, як і інші громадяни України, оскільки звернувся за призначенням пенсії за віком на загальних підставах вперше.
Не погоджуючись з зазначеним листом, вважаючи протиправними дії відповідача щодо заниження величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% при призначенні йому пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
За змістом ст. 7 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення пенсіонера з одного виду пенсії на інший, призначеної саме за цим Законом. Відтак, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд зазначає, що 11.10.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до положень пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 01.10.2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
Отже, згідно з абзацом 1 пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
При цьому, частиною 1 статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Таким чином середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, згідно з положеннями пункту 4-4 Прикінцевих положень Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року.
Відповідач вказує, що позивача переведено з пенсії за вислугою років на пенсію за віком, при цьому, обчислюючи розмір пенсії, застосована величина оцінки одного року страхового стажу 1%.
Разом з тим, суд не погоджується з такими діями відповідача, оскільки первинно позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 звернувся вперше. Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не регулюється порядок призначення, обчислення розміру та виплати пенсій за вислугу років.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що величина оцінки одного року страхового стажу повинна застосовуватись в розмірі 1,35 %, оскільки у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не перерахунок вже призначеної пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 22.12.2015 року (справа №2-а/199/138/14) та від 31.03.2015 року (справа №21-612а14).
Відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, на підставі заяви позивача від 07.11.2017 року мало мати місце призначення іншої пенсії за іншим законом, адже до цього йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, оскільки основою для визначення розміру пенсії за вислугу років є період служби у Збройних силах та грошове утримання, в силу якого коефіцієнт страхового стажу взагалі не застосовується, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше.
Крім того, після призначення пенсії за вислугу років, позивач продовжував працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
З огляду на зазначене, положення абз. 1 п.4-4 Прикінцевих положень Закону 1058-ІV поширюються на правовідносини щодо визначення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 при призначенні, оскільки у вказаній нормі зазначено, що з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач при обчисленні розміру призначеної вперше пенсії за віком ОСОБА_1 безпідставно не застосував величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 704,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.952177374 від 30.01.2018 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 52500, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49004, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в розрахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 4-4 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 4-4 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» із застосуванням показника середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016 рр.) та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% починаючи з 07.11.2017 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський