13 липня 2018 року
м. Київ
Справа № 914/1825/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Студенець В.І.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Господарського суду Львівської області
у складі судді Мороз Н.В.
від 31.10.2017 та
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.
від 14.12.2017
за позовом Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в особі Старицького військового лісгоспу
до Військової частини НОМЕР_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство оброни України
про стягнення 58 924,75 грн.,
Короткий зміст позовних вимог
1. 02 вересня 2017 року позивач подав позовну заяву про стягнення з відповідача 58 924,75 грн. заборгованості.
2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.10.2017 позов задоволений повністю.
4. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
5. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач здійснив поставку відповідачу товару (пиломатеріал обрізний хвойних порід та пиловник хвойної породи - сосна) на загальну суму 135 723,55 грн., проте відповідач зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково (оплачено товар на суму 76 798,88 грн.), внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 58924,75 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 14 лютого 2018 року відповідач подав касаційну скаргу.
7. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 31.10.2017, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
8. Суд, враховуючи положення пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про необхідність касаційного перегляду зазначеної справи.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ Й АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Позивач у період з 08.09.2014 по 28.10.2014 поставив відповідачу товар (пиломатеріал обрізний хвойних порід та пиловник хвойної породи - сосна) на загальну суму 50093,35 грн., що підтверджується видатковими накладними №1207 від 08.09.2014, №1271 від 16.09.2014, №1327 від 24.09.2014, №1563 від 28.10.2014, №1564 від 28.10.2014, №1565 від 28.10.2014, які підписані уповноваженими представниками (згідно з довіреностями на отримання товару) обох сторін без зауважень.
10. У 2015 році позивач поставив відповідачу товар (пиловник хвойної породи - сосна) на загальну суму 85630,20 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №000892, №000893, №000894, №000895, №000896, №000897, №000898, №000899, №000900, №000901, №000902, №000903, №000904, №000905 від 28.05.2015.
11. Відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково, у сумі 76798,88 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, внаслідок чого неоплаченою залишилась продукція на суму 58924,75 грн.
12. Позивач направив на адресу відповідача вимогу №233 від 12.08.2016 про оплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 58924,75 грн. протягом 7 днів з дня отримання вимоги. Однак зазначена вимога залишилась відповідачем без відповіді та без задоволення.
13. Між сторонами не укладався письмовий договір про поставку товару у вигляді окремого документу.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги та не врахував при прийнятті судового рішення доводів відповідача про сумнівність законності домовленості з купівлі-продажу продукції, з огляду на відсутність у відповідача будь-яких документів, що підтверджують підставність отримання лісової продукції та неподання позивачем договорів купівлі-продажу.
15. Цивільний кодекс України
Стаття 11 частина 1, пункт 1 частини 2
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 202 частина 1
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 205 частини 1, 2
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Стаття 509 частина 1
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 526 частина 1
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 частина 1
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 638 частина 2
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Стаття 655
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 692 частини 1, 2
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару…
Стаття 692 частина 1
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Стаття 712
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
16. Господарський кодекс України
Стаття 173 частина 1
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 174 частина 1 пункт 3
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 175 частина 1
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 179 частина 1
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Стаття 181 частина 1
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Стаття 193 частина 1
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
17. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій)
Стаття 43 частини 1, 2
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Стаття 33 частина 1
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 43 частина 1
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
18. Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 300 частини 1, 2
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Оцінка аргументів учасників справи і висновки суду апеляційної інстанції
19. Суд зазначає, що касаційна скарга відповідача, її доводи, фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Суду, враховуючи вимоги статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
20. Суд зазначає, що укладення між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, господарських договорів допускається у формі єдиного документа, підписаного сторонами, або у спрощений спосіб, як це передбачено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України.
21. Суд відхиляє аргументи відповідача про неприйняття судом апеляційної інстанції до уваги відсутності між сторонами укладеного письмового договору купівлі-продажу товару, оскільки, як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, поведінка сторін, а саме, передання позивачем та прийняття відповідачем товару (пиломатеріал обрізний хвойних порід та пиловник хвойної породи - сосна) і часткова оплата відповідачем прийнятого товару свідчить про укладення між сторонами у справі договору купівлі-продажу у спрощений спосіб та, як наслідок, виникнення у відповідача, як покупця товару, обов'язку щодо його оплати.
22. Таким чином, встановивши факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 135 723,55 грн., часткову оплату відповідачем зазначеного товару у сумі 76 798,88 грн. та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за такий товар у розмірі 58 924,75 грн., суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
23. Суд відхиляє аргументи відповідача про сумнівність домовленості з купівлі-продажу продукції у зв'язку з відсутністю у відповідача будь-яких документів, що підтверджують підставність отримання лісової продукції, з огляду на те, що у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, а саме, видаткові і товарно-транспортні накладні, виписка по особовому рахунку позивача, на підтвердження факту приймання відповідачем від позивача товару та неповну його оплату.
24. Суд зазначає, що відсутність у відповідача будь-яких документів, що підтверджують підставність отримання лісової продукції може свідчити лише про неналежну організацію відповідачем ведення діловодства та бухгалтерської справи, а не на відсутність у нього певних зобов'язань перед позивачем.
25. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
26. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
27. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.
Судові витрати
28. Судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Висновки про правильне застосування норм права
29. Укладення між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, господарських договорів допускається у формі єдиного документа, підписаного сторонами, або у спрощений спосіб, як це передбачено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 31.10.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі №914/1825/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Баранець
В. Студенець