18 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 904/6964/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Управління соціального захисту населення адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2017
(суддя - Рудь І.А.)
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2017
(колегія суддів: Чимбар Л.О. - головуючий, Антонік С.Г., Вечірко І.О.)
у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
до Управління соціального захисту населення адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради
про стягнення 83 443 грн 12 коп, -
1. Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі в тексті - Позивач) звернулося до господарського суду з позовом, в якому просило стягнути з Управління соціального захисту населення адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради (далі в тексті - Відповідач) заборгованість з компенсації пільг за надані послуги в розмірі 83 443 грн. 12 коп. за 2015 рік, відповідно до договору про надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та проведення розрахунків за надані пільги № 232 від 30.12.2014.
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем своїх господарських зобов'язань.
3. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2017 року позов задоволено. Стягнуто з Управління соціального захисту населення адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 83 443 грн. 12 коп. заборгованості з компенсації пільг за надані послуги, 1 600 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2017 у справі №904/6964/17 залишено без змін.
5. Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані наступним:
5.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що 30.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі директора Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" (постачальник) та Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради (платник) було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та проведення розрахунків за надані пільги № 232 (далі - договір).
5.2. Постачальник здійснює надання телекомунікаційних послуг громадянам, які мають відповідні пільги, а платник здійснює фінансування пільг, відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та проводить розрахунки за надані пільги в межах своїх кошторисних призначень (п. 1.2. договору).
5.3. Сума цього договору відповідає кошторисним призначенням на 2015р. і обумовлюється у додатковій угоді № 1 до цього договору, яка є його невід'ємною його частиною (п. 1.3. договору).
5.4. Обсяги коштів, передбачених в бюджеті на фінансування пільг за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, можуть змінюватись протягом року при уточненні бюджету на 2015 рік в частині кошторисних призначень, а також від розміру наданих пільг, що обов'язково відображається у додаткових угодах до даного договору (п. 1.4. договору).
5.5. Сторонами підписано додаткову угоду № 1 від 30.12.2014р. до договору (а.с. 13), відповідно до якої запланована сума на фінансування пільг населенню, відшкодування яких проводиться за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на 2015 р. складає 444 800 (чотириста сорок чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп., в тому числі по місяцям: січень - 37 000 грн. 00 коп. абонентська плата, 200 грн. 00 коп. встановлення телефону; лютий - 37 000 грн. 00 коп. абонентська плата; березень - 37 000 грн. 00 коп. абонентська плата; квітень - 37 000 грн. 00 коп. абонентська плата; травень - 37 000 грн. 00 коп. абонентська плата, 200 грн. 00 коп. встановлення телефону; червень - 37 000 грн. 00 коп. абонентська плата; липень - 37 000 грн. 00 коп. абонентська плата, 200 грн. 00 коп. встановлення телефону; серпень - 37 000 грн. 00 коп. абонентська плата; вересень - 37 000 грн. 00 коп. абонентська плата, 200 грн. 00 коп. встановлення телефону; жовтень - 37 000 грн. 00 коп. абонентська плата; листопад - 37 000 грн. 00 коп. абонентська плата; грудень - 37 000 грн. 00 коп. абонентська плата (п. 1 додаткової угоди № 1). Запланована сума на фінансування пільг може збільшуватись або зменшуватись в залежності від розміру наданих пільг і сплачується постачальнику платником по факту їх надання згідно з розділом 2 договору (п. 2 додаткової угоди № 1).
5.6. Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов договору, в період з січня 2015 року по грудень 2015 року було надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення, що підтверджується розрахунком видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період січень 2015 року - грудень 2015 року (а.с. 22-58).
5.7. У зв'язку з тим, що витрати були відшкодовані Відповідачем не в повному обсязі, у нього утворилась заборгованість перед Позивачем за період з серпня 2015 року по грудень 2015 року у розмірі 83443,12грн.
5.8. Суд першої та апеляційної інстанції враховуючи, що Позивачем фактично надані послуги зв'язку на пільгових умовах визначеним категоріям громадян у спірному періоді, дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості з компенсації пільг за надані послуги в розмірі 83 443 грн. 12 коп. є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
6. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані приписами ст. 48 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 599, 610, 612, 617 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 218 Господарського кодексу України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
7. До Верховного Суду від Відповідача надійшла касаційна скарга у якій Відповідач просить суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Позивача.
8. В обґрунтування підстав для скасування рішень судів першої і апеляційної інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Відповідач у касаційній скарзі наводить наступні доводи:
8.1. Відповідач зазначає, що ним було прийнято всі можливі заходи щодо компенсації пільг, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення в 2015 році і у разі надходження коштів у вигляді субвенції з державного бюджету Відповідачем буде погашено заборгованість.
8.2. Відповідач зазначає, що є бюджетною установою та несе відповідальність за порушення бюджетного законодавства, відповідно до якого бюджетні кошти використовуються тільки на ті цілі, визначеними бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
9. До Верховного Суду від Позивача надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Позивач просить суд залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Позиція Верховного Суду
10. Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі №904/6964/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
11. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.
12. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
13. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Щодо доводів касаційної скарги Відповідача про те, що Відповідачем було прийнято всі можливі заходи щодо компенсації пільг, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення в 2015 році і у разі надходження коштів у вигляді субвенції з державного бюджету Відповідачем буде погашено заборгованість та проте, що Відповідач є бюджетною установою та несе відповідальність за порушення бюджетного законодавства, відповідно до якого бюджетні кошти використовуються тільки на ті цілі, визначеними бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, колегія суддів зазначає наступне.
15. Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).
16. Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
17. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
18. За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
19. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.
20. У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Кечко проти України" зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
21. У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
22. За змістом підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
23. На виконання вимог статті 102 Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", якою затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення; Реєстр), а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
24. Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
25. Пунктом 3 Положення передбачено, що управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги, та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", у якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; уносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
26. Відповідно до пункту 11 Положення уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга"; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".
27. Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ "Укртелеком" надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - Відповідач у справі, в силу закону, має відшкодувати Позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.
28. Викладені вище висновки відповідають висновкам про застосування норм права, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду 17.04.2018 у справі №911/4249/16, від 10.04.2018 у справі №927/291/17 та від 23.04.2011 у справі №906/621/17.
29. Також колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що відповідно приписів ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
30. Враховуючи те, що Відповідач не спростував ту обставину, що Позивачем фактично надані послуги зв'язку на пільгових умовах визначеним категоріям громадян у спірному періоді, а також беручи до уваги положення ст. 48 Бюджетного кодексу України, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованим довід касаційної скарги про те, що Відповідач зазначає, що є бюджетною установою та несе відповідальність за порушення бюджетного законодавства, відповідно до якого бюджетні кошти використовуються тільки на ті цілі, визначеними бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
31. Довід касаційної скарги про те, що Відповідачем було прийнято всі можливі заходи щодо компенсації пільг, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення в 2015 році і у разі надходження коштів у вигляді субвенції з державного бюджету Відповідачем буде погашено заборгованість є таким, що дозволяє дійти до висновку про обґрунтованість позовних вимог Позивача.
32. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
33. Колегія суддів суду касаційної інстанції під час касаційного перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2017 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 дійшла висновку, що зазначені судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
34. За таких обставин, на підставі ст. 309 ГПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Управління соціального захисту населення адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 - без змін.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі № 904/6964/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.В. Білоус
Н.Г. Ткаченко