проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"11" липня 2018 р. Справа № 922/433/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Ільїн О.В., суддя Слободін М.М.,
при секретарі Кохан Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача - Хлабистін Д.М. дов. № 1779 від 26.10.2017,
відповідача - Удовиченко О.Ю. - догов. від 21.05.2018,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1099 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2018 у справі № 922/433/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамет-Харків", м. Куп'янськ Харківської області,
про стягнення 46435,00 грн, -
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро, 26.02.2018 звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамет-Харків", м. Куп'янськ Харківської області, штрафу в розмірі 46435,00 грн., нарахованого в порядку ст. 118 Статуту залізниць України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.2018 у справі №922/433/18 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамет-Харків" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф за неправильно зазначену адресу вантажоодержувача в розмірі 46435,00 грн., витрати з оплати судового збору в розмірі 1762,00 грн. Клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду задоволено частково. Відстрочено виконання рішення суду на три місяці з дня набрання ним законної сили.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2018 у справі №922/433/18 частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині 9 287,00 грн, в частині порядку виконання рішення господарського суду Харківської області залишити без змін. В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не надав у рішенні оцінки аргументам відповідача щодо того, що позивач не скористався своїм правом на перевірку правильності відомостей, зазначених у перевізному документі (накладній), передбаченим ст. 24 Статуту залізниць України. Разом з тим, на думку апелянта, суд першої інстанції не врахував той факт, що позивач мав правильні дані по адресі одержувача вантажу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його цілком обґрунтованим та законним, вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач вважає, що відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі у зв'язку зі скрутним фінансовим станом, не є надзвичайними чи невідворотними обставинами та не звільняють відповідача від відповідальності у відповідності до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України. Позивач зазначає, що він є таким само господарюючим суб'єктом як і відповідач та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та розглянувши матеріали справи в порядку ст. 269 ГПК України, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамет-Харків", у серпні 2017 року здійснив відправлення зі станції Основа Південної залізниці вагону № 55480339, згідно накладної № 44011039, на станцію Правда Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - Приватне акціонерне товариство "Керамет".
На вищевказане відправлення вагону, відправник надав станції навантаження Основа Південної залізниці заповнену накладну. У даному документі, представником відправника в графі 4 "Одержувач" було вказано:
"Найменуання одержувача (графа 4): ПрАТ "Керамет"
Адреса одержувача: 04119, м.Київ, вул.Якіра, 8".
26.08.2017 після прибуття вагонної відправки № 44011039 на станцію призначення Правда Придніпровської залізниці було виявлено, що адреса одержувача, зазначена відправником у накладній, не відповідає адресі ПрАТ "Керамет", а саме замість "04119, м. Київ, Деревлянська, 8" зазначено "04119, м. Київ, Якіра, 8".
26.08.2017 станцією призначення Правда на станцію відправлення Основа було відправлено телеграму № НР 110 про невірно зазначену адресу в накладній № 44011039.
26.08.2017 зі станції відправлення Основа на станцію призначення Правда надійшла телеграма № НР 2156, щодо виправлення адреси одержувача у накладній № 44011039.
На підставі телеграми-відповіді № НР 2156 від 26.08.2017 на станції призначення Правда Придніпровської залізниці у накладній № 44011039 зроблено виправлення адреси одержувача на вірну - 04119, м. Київ, Деревлянська, 8.
Факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу був засвідчений актом загальної форми № 764 від 26.08.2017.
Вищезазначені обставини стали підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро, до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамет-Харків", м. Куп'янськ Харківської області, штрафу в розмірі 46435,00 грн., нарахованого в порядку ст. 118 Статуту залізниць України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" обґрунтовані та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.
Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з даним висновком суду першої інстанції, вважає наведений висновок таким, що здійснений з урахуванням усіх обставин справи та приписів чинного законодавства.
Так, ст. 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За приписами статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України (Статут) та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Відповідно до ст. 6 Статуту, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
У відповідності до ст. 23 Статуту залізниць України, відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, атверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084, встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.
Згідно п. 1.2. Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.
Пунктом 1.3. Правил оформлення перевізних документів визначено, що всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Відповідно до п. 2.1. Правил оформлення перевізних документів, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, у тому числі графи №№ 4, 5, в яких вказується точне та повне найменування одержувача, адреса та його код.
У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі, (п. 2.3. Правил оформлення перевізних документів).
Згідно ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Тобто, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість, до укладання договору перевезення, перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник.
Судом встановлено, що із вищевказаної накладної, правильність внесених відомостей було підтверджено підписом представника відправника ОСОБА_1
Статтею 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно з п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
При розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Статтею 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами оформлення перевізних документів.
Таким чином, акт загальної форми є підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним адреси одержувача.
Враховуючи викладене, під час розгляду справи щодо доведеності факту порушення відповідачем вимог статті 122 Статуту залізниць України та нарахування у зв'язку з цим 46435,00 грн штрафу за невірне зазначення у накладній адреси одержувача, її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; такі висновки суду першої інстанції відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 925/325/17 від 11.05.2018.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
При цьому, суд першої інстанції правильно не задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу з огляду на таке.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора , суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги : ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні ; не лише майнові, але й інші інтереси сторін , що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин , суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду , якщо він значно перевищує розмір збитків , та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз наведених норм свідчить про те , що зменшення розміру штрафу - це право суду , а не його обов'язок , при якому повинні враховуватись певні обставини , які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду № 925/1025/17 від 20.03.2018, № 917/964/17 від 22.03.2018.
Посилання відповідача на те, що ним не було завдано збитків позивачу, та на його тяжке матеріальне та фінансове становище не є підставою для зменшення судом розміру штрафу, встановленого статтями 118 та 122 Статуту залізниць України, оскільки такий штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.
В апеляційній скарзі як на підставу зменшення розміру штрафу відповідач зазначає, що причиною неправильного зазначення ним в накладній адреси одержувача вантажу стала помилка працівника відповідача, пов'язана із зазначенням старої адреси (до перейменування вулиці), тобто, мала місце необережна форма вини працівника відповідача та помилка була незначною, адже Якіра (помилкова назва вулиці) та Деревлянська (вірна назва вулиці) - це назви однієї і тієї ж вулиці.
Дійсно, Розпорядженням Київського міського голови від 19.02.2016 № 125/1 "Про перейменування бульвару, вулиць, площі та провулків у місті Києві" вулицю Якіра перейменовано на вулицю Деревлянську. Тобто, з 19.02.2016 нова назва вулиці є вул. Деревлянська, стара назва вулиці - вул. Якіра є недійсною.
Таким чином, на момент відправлення вагону та під час заповнення накладної відповідач був обізнаний про зміну назви вулиці майже півтора роки.
Крім того, матеріали справи свідчать, що листом від 03.05.2017 № КМ-13/08-14679 відповідач повідомив позивача про те, що згідно даних Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.04.2017 місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамет-Харків" змінено на адресу: 04119, місто Київ, вулиця Деревлянська, 8. Про що, також, внесено зміни щодо нової адреси до Статуту підприємства відповідача.
Тобто, як зазначає позивач, 03.05.2017 в частині адреси ТОВ "Керамет-Харків" було внесено зміни до договору № ПР.ДН-1-11317/НЮп від 20.05.2011, укладеного між позивачем та відповідачем, що є підставою для оформлення усіх перевізних документів за новою адресою: 04119, місто Київ, вулиця Деревлянська, 8.
Факт оформлення перевізних документів відповідачем станом на вересень 2017 року (період оформлення ТОВ "Керамет-Харків" спірних накладних) за адресою: 04119, місто Київ, вулиця Деревлянська, 8 підтверджується накладними № 47913546, № 45101813 та № 45338209, копії яких містяться в матеріалах справи.
Дослідивши докази та обставини, якими обґрунтовує відповідач своє клопотання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що викладені відповідачем обставини не є винятковими та підстави для зменшення штрафних санкцій відсутні.
Разом з тим, приймаючи до уваги скрутний фінансовий стан підприємства відповідача, про що свідчить фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2017 рік, суд першої інстанції правомірно визнав за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на три місяці з дня винесення рішення у справі, а саме відстрочити виконання рішення суду на три місяці з дня набрання даним рішенням законної сили відповідно до ст. 331 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду про те, що законними та обґрунтованими є обставини й матеріали справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення, наведено місцевим судом, та приходить до висновку, що підстав для скасування рішення не має. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамет-Харків", м. Куп'янськ Харківської області, на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2018 у справі № 922/433/18 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2018 у справі № 922/433/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 16.07.2018
Головуючий суддя Гребенюк Н.В.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Слободін М.М.