13.07.2018 р. Справа№ 914/1293/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело», м. Черкаси,
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівського обласного підприємства «Агротехобмін», м. Львів,
до відповідача-2: Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради, м. Львів,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Лапаївськасільська рада Пустомитівського району Львівської області, село Лапаївка, Пустомитівський район, Львівська область,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Мале підприємство «Сніжинка», м. Жидачів, Жидачівський район, Львівська область,
про: встановлення земельного сервітуту.
Суддя Козак І.Б.
при секретарі Гелеш Г.М.
Представники:
від позивача: Медвідь Л.М. - представник (довіреність №б/н від 22.01.2018 р.),
від відповідача-1:не з'явився,
від відповідача-2:не з'явився,
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:не з'явився,
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницьке виробниче підприємство "Джерело" до Товариства з обмеженою відповідальністю Львівського обласного підприємства «Агротехобмін», до Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради про встановлення земельного сервітуту.
Згідно проведеного 14.03.2018 р. автоматизованого розподілу справу №914/1293/16 передано для розгляду судді Козак І.Б. Ухвалою суду від 16.03.2018р. розгляд справи призначено на 08.05.2018р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
13.07.2018р. у судовому засіданні суддею Козак І.Б. подано заяву про самовідвід з мотивів, викладених у цій заяві.
При постановленні ухвали суд керувався таким.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частин 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
За загальним правилом, встановленим ч. 8, 9 статті 39 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. Проте за ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право сторони на подання заяви про відвід судді є однією із гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Щодо суб'єктивного критерію, то суд має бути суб'єктивно незалежним, тобто у жодного із суддів не має бути персональних упереджень або необ'єктивності. Персональна неупередженість презюмується, якщо немає доказів протилежного. В такому випадку беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі (див. рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993, пункти 27, 28, 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N33958/96, пункт 42, ЄСПЛ 2000-XII). Крім того, відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (див. рішення у справі "Бочан проти України" (Заява N7577/02) від 03.05.2007 пункт 64). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. UnitedKingdom), від 10.06.1996, пункт 38).
У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії", від 07.08.1996, пункт 58).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (DeCubber v. Belgium), від 26.10.1984, пункт 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (CastilloAlgar v. Spain), від 28.10.1998, пункт 45).
Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Таким чином, з метою уникнення будь-яких сумнівів щодо неупередженості або об'єктивності судді, що розглядає справу, а також з метою захисту репутації та підтримання авторитету органів правосуддя, заяву про самовідвід судді Козак І.Б. необхідно задовольнити.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 43, 113, 118 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити заяву про самовідвід судді Козак І.Б.
2. Відвести суддю Козак І.Б. від розгляду справи №914/1293/16.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.
Дата складення повного тексту ухвали - 16.07.2018р.
Суддя Козак І.Б.