ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.07.2018Справа № 910/5506/18
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/5506/18
За позовомпублічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»
допублічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
простягнення 28 991,78 грн.
Без виклику учасників справи.
Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Західенерго») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця») про стягнення 28 991,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як перевізник не належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 28 991,78 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничних накладних: №51439487 від 13.08.2017р., №51331999 від 05.08.2017р., №50751056 від 29.06.2017р., №50103613 від 23.05.2017р., №50680438 від 24.06.2017р.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
07.06.2018р. через відділ діловодства суду від відповідача в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні вказуючи на те, що позивачем невірно розрахована норма гранично допустимої (природної) втрати вантажу під час перевезення, яка повинна становити 2% від маси вантажу, а не 1%, як розраховано позивачем. Крім цього, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що відправник не підготував вагони для перевезення вантажу дрібних фракцій, не ущільнив підлогу вагона, через що сталась втрата вантажу, а відтак наявність зазначених залізницею у відзиві на позовну заяву позивача, обставин справи, які у свою чергу, законодавчо закріплені та передбачені транспортним законодавством, передбачають відсутність причинного зв'язку між дією перевізника і втратою або ушкодженням вантажу, а отже і відсутність його вини. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано суду доказів оплати спірного вантажу за ціною відправника, а відтак позивачем не доведено наявності у нього шкоди.
Крім того, 07.06.2018р. публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» було подано заяву про застосування строку позовної давності.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Товариством з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля» та товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» відповідно до залізничних накладних №51439487 від 13.08.2017р., №51331999 від 05.08.2017р., №50751056 від 29.06.2017р., №50103613 від 23.05.2017р. та №50680438 від 24.06.2017р. здійснили відправлення вугілля зі станцій Кривий Торець, Новогродовка Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці одержувачу -ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго».
Під час слідування вагону №53159620 на станції Красний Лиман Донецької залізниці складено комерційний акт №490000/316/314 від 14.08.2017р., відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №53159620 складає 1150 кг.
Під час слідування вагону №52852506 на станції Бурштин Львівської залізниці складено комерційний акт №388103/296 від 09.08.2017р., відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №52852506 складає 3300 кг.
Під час слідування вагону №67043257 на станції Бурштин Львівської залізниці складено комерційний акт №388103/258 від 04.07.2017р., відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №67043257 складає 1900 кг.
Під час слідування вагону №53392544 на станції Бурштин Львівської залізниці складено комерційний акт №388103/138 від 29.05.2017р., відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №53392544 складає 2650 кг.
Під час слідування вагону №56143365 на станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт №450003/242/259 від 29.06.2017р., відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №56143365 складає 5700 кг.
Позивач зазначив, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 28 991,78 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничних накладних №51439487 від 13.08.2017р., №51331999 від 05.08.2017р., №50751056 від 29.06.2017р., №50103613 від 23.05.2017р. та №50680438 від 24.06.2017р.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Положення ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у поданому відзиві на позовну заяву, зазначає, що відповідно до акту про технічний стан вагона від 09.08.2017р. станції Бурштин зазначено, що вагон №52852506 технічно справний, між 1 і 2 люками 20х30 мм нещільне прилягання люків з лівої сторони походу поїзда. Заходи щодо запобігання втрати вантажу не вжиті, втрата можлива, що свідчить про те, що вагон не підготовлений до перевезення вантажу дрібних фракцій. Також, відповідач зазначає, що акт про технічний стан вагона не містить відомостей про те, що вагон технічно несправний.
Крім цього, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що відповідно до акту про технічний стан вагона №71 станції Нижньодніпровськ-Вузол зазначено, що вагон №56143365 технічно несправний, є зазор праворуч за рухом поїзду між кришкою 7 люка та поперечною балкою вагона довжиною 500 мм, шириною 50 мм. Для запобігання подальшій втраті вантажу зазор ущільнили за допомогою клоччя. Таким чином, відповідач зазначає, що відправник не підготував вагони для перевезення вантажу дрібних фракцій, а відтак наявність зазначених залізницею у відзиві на позовну заяву позивача, обставин справи, які у свою чергу, законодавчо закріплені та передбачені транспортним законодавством, передбачають відсутність причинного зв'язку між дією перевізника і втратою або ушкодженням вантажу, а отже і відсутність його вини.
Згідно із ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Статуту залізниць України завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.
За змістом ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Згідно з ст. 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.
Положеннями п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001р., встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Матеріалами справи підтверджується, що завантаження у вагони №53159620, №52852506, №67043257, №53392544 та №56143365 було здійснено вантажовідправниками - товариством з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля» та товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська».
Слід зазначити, що п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Приписами ч. 3 ст. 917 Цивільного кодексу України визначено право перевізника відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Судом встановлено, що вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, оскільки накладні №51439487 від 13.08.2017р., №51331999 від 05.08.2017р., №50751056 від 29.06.2017р., №50103613 від 23.05.2017р. та №50680438 від 24.06.2017р. таких відміток не містять.
Згідно статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Факт нестачі за спірними перевезеннями підтверджений комерційними актами №490000/316/314 від 14.08.2017р., відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні №53159620 складає 1150 кг, №388103/296 від 09.08.2017р., відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №52852506 складає 3300 кг, №388103/258 від 04.07.2017р., відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №67043257 складає 1900 кг, №388103/138 від 29.05.2017р., відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №53392544 складає 2650 кг та №450003/242/259 від 29.06.2017р., відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №56143365 складає 5700 кг.
Отже, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідки №1/1924 від 20.09.2017р., №1/1922 від 20.09.2017р., №646 від 25.09.2017р. та №608 від 29.08.2017р. про вартість вугільної продукції, що підписані директором ТОВ «Донінтервугілля», оскільки посада головного бухгалтера у штаті вказаного підприємства відсутня, та директором і головним бухгалтером ТОВ «ЦЗФ «Селидівська», відповідно до яких, вартість вугільної продукції у вагоні №53159620 складає 2 672,35 грн. з ПДВ, у вагоні №52852506 - 2 659,51 грн. з ПДВ, у вагоні №67043257 - 2 550,08 грн. з ПДВ, у вагоні №53392544 - 2 238,79 грн. з ПДВ.
У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002р. зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).
Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, про те, що розмір збитків доводиться тільки документами про оплату вантажу, оскільки положення статті 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватись вартість вантажу, а відтак такі обставини мають бути встановлені судом за допомогою належних та допустимих доказів, зокрема, на підставі довідок про вартість вугільної продукції, які складені відправником вантажу та підтверджують вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п. «г» ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5% маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:
- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;
- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, господарським судом встановлено, що:
- у комерційному акті №490000/136/314 від 14.08.2017р. нестача склала 1150 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 68500 кг.) складає: 68500 кг. * 1% = 685 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 1150 кг. - 685 кг. = 465 кг. (0,465 т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні №53159620 складає: 0,465 т * 2 672,35 грн. = 1 242,64 грн.
- у комерційному акті №388103/296 від 09.08.2017р. нестача склала 3300 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 64700 кг.) складає: 64700 кг. * 1% = 647 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 3300 кг. - 647 кг. = 2653 кг. (2,653 т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні №52852506 складає: 2,653 т * 2 659,51 грн. = 7 055,68 грн.
- у комерційному акті №388103/258 від 04.07.2017р. нестача склала 1900 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 65300 кг.) складає: 65300 кг. * 1% = 653 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 1900 кг. - 653 кг. = 1247 кг. (1,247 т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні №67043257 складає: 1,247 т * 2 550,08 грн. = 3 179,95 грн.
- у комерційному акті №388103/138 від 20.05.2017р. нестача склала 2650 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 63050 кг.) складає: 63050 кг. * 1% = 630,5 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 2650 кг. - 630,5 кг. = 2019,5 кг. (2,0195 т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні №53392544 складає: 2,0195 т * 2 238,79 грн. = 4 521,24 грн.
- у комерційному акті №450003/242/259 від 29.06.2017р. нестача склала 5700 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 66250 кг.) складає: 66250 кг. * 1% = 662,5 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 5700 кг. - 662,5 кг. = 5037,5 кг. (5,0375 т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні №56143365 складає: 5,0375 т * 2 579,11 грн. = 12 992,27 грн.
Водночас, за змістом статті 31 Статуту та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.
Як роз'яснено в пункті 3.9 роз'яснень Вищого господарського суду України №04-5/225 від 29.09.2008р. «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р.» Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.
Як вбачається із змісту акта про технічний стан вагона №71 від 26.06.2017р., вагон №56143365 технічно несправний, є зазор праворуч за рухом поїзду між кришкою 7 люка та поперечною балкою вагона довжиною 500 мм, шириною 50 мм., що свідчить про те, що вантажовідправник до завантаження вантажу міг виявити дану технічну несправність, проте ним не було вжито заходів щодо схоронності вантажу.
Отже, згідно наведених вище приписів, саме відправник, який завантажує продукцію у вагони, має перевірити технічний стан останніх, і в разі встановлення їх несправності, відмовитися від використання таких вагонів, здійснення позивачем завантаження у технічно несправний вагон №56143365 свідчить про безпідставність покладення вини за недостачу вантажу у вказаному вагоні на відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.11.2017р. у справі №910/1688/17.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягають задоволенню частково у розмірі 15 999,51 грн.
Розглядаючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу спеціального строку позовної давності до вимоги про стягнення збитків, що виникли з договору перевезення, суд виходив з наступного.
Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У статті 260 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.
Пунктом «а» статті 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії можуть бути заявлені з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.
Проте частиною четвертою статті 315 Господарського кодексу України встановлено, якщо заявлену перевізнику претензію, що випливає з договору перевезення вантажу, відхилено або відповідь на неї не одержано у строк, зазначений у частині третій цієї статті (в даному випадку три місяці), заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
З викладеного вбачається, що вказаною правовою нормою по-іншому, ніж Статутом залізниць України, розраховується початок перебігу строку позовної давності.
Однак, частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із частиною 4 статті 909, частиною першою статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Тобто стаття 315 Господарського кодексу України і статті 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.
Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р., і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України №1973 від 25.12.2002р.
Господарський кодекс України був прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року за №436-ІV і набув чинності з 1 січня 2004 року. У прикінцевих положеннях Господарського кодексу України законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в т.ч. і Статут залізниць України, оскільки він суперечить Господарському кодексу України) у відповідність до норм Господарського кодексу України, а тоді вже застосовувати ці норми поряд з нормами Господарського кодексу України, що Кабінетом Міністрів України зроблено не було.
З огляду на викладене, відповідно до частини четвертої статті 315 Господарського кодексу України початком строку позовної давності є день одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для даної відповіді (постанова Верховного суду України від 19.04.2012р. №10-26/166-10-4300).
Водночас, як роз'яснено у пункті 4.7 постанови пленуму Вищого Господарського Суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (ч. 4 статті 315 Господарського кодексу України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч. 2, 3 статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Судом встановлено, що позивачем відповідачу направлялись претензії щодо відшкодування вартості недостачі вантажу (вугілля кам'яне) по залізничним накладним: №51439487 від 13.08.2017р., №51331999 від 05.08.2017р., №50751056 від 29.06.2017р., №50103613 від 23.05.2017р. та №50680438 від 24.06.2017р.
Матеріали справи містять відповідь-відмову відповідача на вказані претензії: №М-1/4007 від 14.12.2017р., яка надіслана відповідачем на адресу позивача 15.12.2017р., що підтверджується належним чином засвідченою копією реєстру згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком.
З витягу з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень вбачається, що поштове відправлення №7900048462274 19.12.2017р. надійшло до відділення зв'язку Павлоград 5 та 02.01.2018р. було вручено позивачу особисто.
Таким чином, перебіг строку для подачі позову до відповідача в даному випадку розпочався 03.01.2018р. і закінчувався 03.07.2018р.
У відповідності до відбитку календарного штемпеля на конверті, яким позовну заяву №8/144 від 19.04.2018р. направлено на адресу Господарського суду міста Києва, позивач звернувся з даним позовом до суду 26.04.2018р., тобто без пропущення установленого строку позовної давності.
Отже, враховуючи, те що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 15 999,51 грн.
В частні стягнення з відповідача збитків, які становлять вартість втраченого при перевезенні вантажу в сумі 12 992,27 грн. слід відмовити, оскільки позивачем не доведено, що вантаж у вагоні №56143365 було втрачено саме з вини відповідача.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; адреса для листування: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76; ідентифікаційний код 23269555) збитки, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу у розмірі 15 999 грн. 51 коп.та судовий збір у розмірі 972 грн. 38 коп.
3. В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано - 13.07.2018р.
Суддя А.І. Привалов