ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2018Справа № 910/9203/18
Суддя Мудрий С.М., розглянувши заяву публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про забезпечення позову до його пред'явлення
особа, яка може отримати статус учасника справи
відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД"
До господарського суду м. Києва від публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" надійшла заява про забезпечення позову до його пред'явлення в якій просить суд: забезпечити позов шляхом заборони Міністерству юстиції України, Департаменту державної реєстрації міністерства юстиції України, управлінню державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м Києві, нотаріусам України, іншим суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо нерухомого майна, розташованого в місті Києві вул. Саксаганського 115а, зокрема, заборонити здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів, відновлення таких записів, скасування записів про попереднє скасування записів щодо нерухомого майна, а саме: нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 2 590,8 кв.м., за адресою: м. Київ, вулиця Саксаганського, 115а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 62858980000.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Згідно з ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Отже, з положень 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд відзначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заявником зазначено, що 23.05.2013 року в якості забезпечення кредитних зобов'язань між публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест ЛТД» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №2, відповідно до умов вказаного договору іпотекодавець, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання передає в іпотеку іпотекодержателю об'єкт нерухомого майна, а саме: нежилий будинок, загальною площею 2 590,8 кв.м., за адресою: м. Київ, вулиця Саксаганського, 115а.
У зв'язку з не виконанням позичальником кредитних зобов'язань за кредитним договором, заявником реалізовано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором на підставі ч.1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку».
Державним реєстратором комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Демченко М.О. 07.07.2017 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведено реєстрацію за АТ «Ощадбанк» права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежилий будинок, загальною площею 2 590,8 кв.м., який знаходиться у місті Києві по вулиці Саксаганського, 115А (далі - Об'єкт).
Проте, заявнику стало відомо, що 07.06.2018 року державним реєстратором Київської філії комунального підприємства "Центр реєстрації" Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області Бондарук Ю.О. було прийнято рішення (індексний номер 41475441) про реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасування запису про право власності №21285768 публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банку України» на Об'єкт, яке, на думку заявника, прийняте без згоди останнього, а також незважаючи не наявність ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2017 року у справі № 826/12122/17, якою заборонено суб'єктам державної реєстрації речових прав проводити реєстрацію зміни власника на Об'єкт.
Приймаючи до уваги намір заявника звернутися до суду із позовом про скасування рішення державного реєстратора, а також те, що вказані вище дії направлені на задоволення інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД", існує реальна можливість утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення за майбутнім позовом заявника, а також ймовірність порушення прав та інтересів останнього.
Так, з поданої по суду заяви про забезпечення позову вбачається, що заявник має намір звернутися до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД" та державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Центр реєстрації" Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області Бондарук Ю.О. про скасування рішення державного реєстратора, яке заявник вважає неправомірним.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Положеннями частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Відтак, у разі визнання судом вказаних заявником у поданій до суду заяві реєстраційних дій державного реєстратора, як таких, що проведені з порушенням вимог закону (юрисдикція адміністративних судів) або на підставі правочину, який, в свою чергу, може бути визнаний судом недійсним (юрисдикція господарських судів), такий запис підлягає скасуванню на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, вказані у поданій до суду заяві про забезпечення позову заходи, в розумінні приписів частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, враховуючи що спір Заявника при розгляді поданої до суду заяві не вирішується по суті.
Також, суд вказує, що обрані заявником заходи до забезпечення позову шляхом заборони (Міністерству юстиції України, Департаменту державної реєстрації міністерства юстиції України, управлінню державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м Києві, нотаріусам України, іншим суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам) вносити будь-які записи до державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірного Об'єкту не є співмірними з одним із основних принципів господарського судочинства - змагальності сторін, закріпленого у п. 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що заявник просить суд заборонити вчиняти дії щодо спірного Об'єкту фактично всім суб'єктам реєстраційних дій.
Враховуючи предмет майбутнього позову заявника, у разі задоволення позовних вимог, виконавчий документ на виконання рішення суду видаватися не буде, а підставою для скасування запису щодо спірного Об'єкту буде рішення суду, яке набрало законної сили.
Крім того, заява не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, враховуючи те, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", записи до державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, заява позивача є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення та не направлена на ефективний захист або поновлення прав позивача, враховуючи те, що вказані у поданій до суду заяві заходи за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, вжиття яких, в розумінні приписів частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, не допускається.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, -
1. В задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про забезпечення позову, до пред'явлення позову в порядку ст. 136 ГПК України відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції безпосередньо до суду апеляційної інстанції в строк, визначений ст. 256 ГПК України
Суддя С.М. Мудрий