м. Вінниця
30 травня 2018 р. Справа № 802/1162/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши в письмовому провадження в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці
про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести повторний розрахунок пенсії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести повторний розрахунок пенсії .
Ухвалою суду від 20.04.2018 позовну заяву залишено без руху.
02.05.2018 недоліки позовної заяви усунено.
Ухвалою суду від 05.05.2018 відкрито провадження у даній справі
Ухвалою суду від 25.05.2018 відмовлено у задоволенні заяв про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Підставою звернення до суду стало те, що з 01.10.2017 позивачу було перераховано пенсію з розрахунку величини оцінки одного року страхового стажу 1%. Саме тому позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця, щодо перерахунку ОСОБА_1 призначеної пенсії з урахуванням коефіцієнту 1% за кожний рік стажу роботи та вимогою про зобов'язання провести повторний розрахунок пенсії з 01.10.2017 з урахуванням коефіцієнту стажу в розмірі 1.35% за кожний відпрацьований рік.
Представником відповідача через відділ прийому суду подано відзив. Відповідно до відзиву пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-УІІІ від 03.10.2017 року проведено осучаснення (перерахунок) призначених раніше пенсій за єдиними правилами обрахунку, із використанням, при визначенні заробітної плати для обчислення пенсії, показника середньої заробітної плати за останні три роки (2014, 2015, 2016) у розмірі 3764,40 грн. та зміненої з 1,35% на 1% величини оцінки одного року страхового стажу. Страховий стаж позивача складає 38 років 05 місяць 21 день, що відповідає коефіцієнту стажу - 0,38417. Розмір пенсії позивача після осучаснення становить -1797,14 грн. Розрахунок пенсії позивача: 1,21257 - індивідуальний коефіцієнт зарплати; 0,38417 - коефіцієнт страхового стажу; 3764,40 грн. х 1,21257 х 0,38417 = 1753,58 - основний розмір пенсії + 43,56 грн. - доплата за 3 роки понаднормового стажу (1452 грн. х 3%).
Отже, з 01.10.2017 року у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» проведено перерахунок позивача згідно з діючим законодавством, дотримано показника застосування середньої заробітної плати та застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, починаючи з 2007 року отримує пенсію.
З 01.10.2017 року позивачу була перерахована пенсія з розрахунку величини оцінки одного року страхового стажу 1%. Хоча, починаючи з часу призначення позивачу виплачувалася пенсія з розрахунку величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%.
Згідно зі ст. 27 вказаного Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» коефіцієнт страхового стажу, що був застосований при призначенні пенсії дорівнює 1,35% за кожний відпрацьований рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної справи стороні відповідача необхідно довести правомірність своїх дій та бездіяльності.
ОСОБА_1, починаючи з 2007 року отримує пенсію.
Із зазначеної дати позивач отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а досягнувши пенсійного віку 60 років, позивач звернувся з заявою до відповідача про переведення з пенсії за вислугою років, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачу було призначено пенсію за віком, яка обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 4-3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Крім того, згідно з пунктом 4-4 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Оскільки право на пенсію за віком вперше у позивача виникло з 24.03.2009 року, тому згідно з пунктом 4-4 розділу ХV Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при призначенні пенсії повинна застосовуватися середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Розділу ІІІ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем неправомірно застосовано показник величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
З урахуванням вищевикладеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, щодо перерахунку ОСОБА_1 призначеної пенсії з урахуванням коефіцієнту 1% за кожний рік стажу роботи.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, провести повторний розрахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 з урахуванням коефіцієнту стажу в розмірі 1,35% за кожний відпрацьований рік.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 37979905) 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) судового збору.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя /підпис/ Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя
Помічник судді