12 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 800/82/17
Провадження № 11-328заі18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Гавриленка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
представники позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представник відповідача - Петренко Ю. В.,
розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року (судді Шарапа В. М., Бевзенко В. М., Білоус О. В., Данилевич Н. А., Желтобрюх І. Л.) у справі № 800/82/17 за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання незаконним і скасування рішення й зобов'язання вчинити певні дії та
У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 09 лютого 2017 року № 28/вс-17 (далі - спірне рішення) про відмову ОСОБА_3 у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду та зобов'язати Комісію повторно розглянути питання про допуск позивача до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі в цьому конкурсі на вказану посаду.
На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 зазначив, що ВККС спірним рішенням відмовила йому у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду та припинила участь у конкурсі на зазначену посаду. На думку позивача, спірне рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки станом на 29 листопада 2016 року (день подання до Комісії документів для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду) сукупний стаж (досвід) його роботи (професійної діяльності) становив понад 10 років, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 38 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) дозволяло йому брати участь у вказаному конкурсі. Проте відповідачем безпідставно не зараховано до його сукупного стажу період роботи з 02 листопада 2004 року по 30 вересня 2013 року на посадах наукових працівників у Науково-дослідному інституті фінансового права (далі - НДІ фінансового права), що входив до структури Університету державної фіскальної служби України.
Відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»справу за позовною заявою ОСОБА_3 передано до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду і ухвалою цього ж суду від 15 січня 2018 року прийнято до провадження.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 20 лютого 2018 року відмовив у задоволенні позову.
Не погодившись із зазначеним рішенням, представник позивача - адвокат ОСОБА_4 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення від 20 лютого 2018 року й ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3
На обґрунтування апеляційної скарги представник позивача зазначає, що судом першої інстанції не встановлено обставин справи, що мали суттєвий вплив на вирішення спору по суті. Так, відповідачем не встановлено статусу НДІ фінансового права, в якому працював позивач, та не враховано той факт, що НДІ фінансового права є юридичною особою закладу вищої освіти - Університету державної фіскальної служби України (після кількох реорганізацій), метою діяльності якої є здійснення наукової діяльності, що не потребує отримання окремої ліцензії.
В апеляційній скарзі також вказується, що Комісією безпідставно не взято до уваги факти працевлаштування ОСОБА_3 в період з 02 листопада 2004 року по 30 вересня 2013 року на посадах наукових працівників, які визначені Законом України від 26 листопада 2015 року № 848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі - Закон № 848-VIII), та одночасного здійснення науково-педагогічної діяльності у Національному університеті державної податкової служби України (далі - НУ ДПС України).
Крім того, з'ясовуючи питання щодо наявності статусу вищого навчального закладу, рівня акредитації, наявності відповідної ліцензії у НДІ фінансового права, ВККС вийшла за межі своїх повноважень, що має наслідком винесення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню. При цьому ні Комісією, ні судом першої інстанції при розгляді позовної заяви ОСОБА_3 не взято до уваги право останнього бути належним чином повідомленим про дату та час засідання ВККС, за підсумками якого прийнято спірне рішення.
Представник відповідача - Петренко Ю. В. у відзиві на апеляційну скаргу заперечила проти вимог скаржника й зазначила, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в цій справі ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. На думку представника відповідача, інформацією, отриманою Комісією від Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) та Університету ДФС України, підтверджено той факт, що НДІ фінансового права, в якому ОСОБА_3 працював в період з 2004 по 2013 роки, не був акредитований за статусом вищого навчального закладу та не мав ліцензії на право надання освітніх послуг, пов'язаних із одержанням вищої освіти, а тому позивач не відповідає вимогам до кандидата на посаду судді Верховного Суду щодо наявного сукупного стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), встановленим статтями 38 та 69 Закону № 1402-VIII.
У судовому засіданні позивач та його представники підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній підстав. Представник ВККС просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи учасників справи, перевіривши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги.
Судом установлено, що 07 листопада 2016 року ВККС прийняла рішення № 145/зп-16 про оголошення конкурсу на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, затвердила Умови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду (далі - Умови).
29 листопада 2016 року позивач подав до Комісії заяву про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення. ОСОБА_3 просив провести кваліфікаційне оцінювання як особа, яка відповідає вимогам пункту 4 частини першої статті 38 Закону № 1402-VIII, а саме має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше десять років.
05 грудня 2016 року ВККС прийнято рішення про допуск ОСОБА_3 до участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду та проведення стосовно нього спеціальної перевірки.
Рішенням Комісії від 11 січня 2017 року № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду та стосовно яких проводиться спеціальна перевірка.
З метою отримання інформації щодо наявності у НДІ фінансового права, де працював ОСОБА_3, статусу вищого навчального закладу, ВККС було направлено запити до МОН України, ДФС України та Університету ДФС України.
МОН України листом від 13 січня 2017 року № 1/12-194 надало відповідь на запит Комісії від 12 грудня 2016 року № 10-10401/16 про надання інформації щодо рівня акредитації, наявності ліцензії на здійснення освітньої діяльності та наявності акредитованих спеціальностей (напрямів роботи) НДІ фінансового права, в якій зазначено, що вказана установа в період з 2004 року по теперішній час не була акредитована за статусом вищого навчального закладу та не мала ліцензії на право надання освітніх послуг, пов'язаних із одержанням вищої освіти.
Така ж інформація надійшла до ВККС від ДФС України та Університету ДФС України.
Комісія рішенням від 09 лютого 2017 року № 28/вс-17 відмовила ОСОБА_3 у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду та припинила його участь у конкурсі на зазначену посаду у зв'язку з невідповідністю позивача вимогам, встановленим статтями 38 та 69 Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на час оголошення конкурсу та подання документів) до кандидата на посаду судді Верховного Суду.
Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виходив із того, що ВККС за результатами спеціальної перевірки встановила обставини, які свідчать про непідтвердження наукової роботи позивача у сфері права в період з 02 листопада 2004 року по 30 вересня 2013 року, а тому сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) ОСОБА_3 не відповідає вимогам Закону № 1402-VIII та Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням ВККС від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (далі - Положення).
Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон № 1402-VIII, пунктом 4 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено утворення Верховного Суду, судді якого призначаються за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону.
Згідно з частинами першою, другою, третьою та четвертою статті 79 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу. Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується ВККС. Для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Комісія ухвалює рішення про його оголошення, розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті і веб-порталі судової влади та публікує її у визначених нею друкованих засобах масової інформації не пізніш як за місяць до дня проведення конкурсу. Загальний порядок подання заяви для участі у конкурсі та умови його проведення визначаються ВККС.
На підставі частини першої статті 38 Закону № 1402-VIII суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше десять років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше десять років.
Матеріалами справи установлено, що 07 листопада 2016 року Комісією прийнято рішення № 145/зп-16 про оголошення конкурсу на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
29 листопада 2016 року позивач подав до ВККС заяву про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення. ОСОБА_3 просив провести кваліфікаційне оцінювання як особа, яка відповідає вимогам пункту 4 частини першої статті 38 Закону № 1402-VIII, а саме має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше десять років.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини п'ятої статті 81 Закону № 1402-VIII ВККС:
- на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду та формує його досьє;
- проводить спеціальну перевірку в порядку, визначеному законом, щодо осіб, які відповідають вимогам до кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду.
Згідно з пунктом 5.1 Положення спеціальна перевірка стосовно кандидата на відповідність вимогам, установленим Конституцією України та Законом № 1402-VIII, здійснюється в порядку, встановленому законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про запобігання корупції» та цим Положенням.
На підставі підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Положення перевірка відомостей стосовно кандидата під час проведення спеціальної перевірки проводиться шляхом направлення письмових запитів, зокрема до МОН України - щодо освіти, наявності у кандидата наукового ступеня, вченого звання та інших органів у разі потреби перевірки чи з'ясування додаткової інформації.
05 грудня 2016 року Комісією прийнято рішення про допуск ОСОБА_3 до участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду та проведення стосовно нього спеціальної перевірки.
Із поданих ОСОБА_3 для участі у конкурсі документів вбачається, що позивач в період з 2004 по 2013 роки працював на посадах молодшого наукового співробітника, наукового співробітника, завідувача науково-дослідної лабораторії, провідного наукового співробітника, старшого наукового співробітника у НДІ фінансового права, що входив до структури Університету ДФС України.
За змістом пункту 4 частини шостої статті 69 Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на час оголошення конкурсу та подання документів) для цілей цього Закону стажем наукової роботи вважається стаж професійної діяльності у сфері права на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників у вищому навчальному закладі України (університеті, академії чи інституті, крім вищих військових навчальних закладів) чи аналогічному вищому навчальному закладі іноземної держави.
Матеріалами справи установлено, що з метою отримання інформації щодо наявності у НДІ фінансового права, де працював ОСОБА_3, статусу вищого навчального закладу ВККС було направлено запити до МОН України, ДФС України та Університету ДФС України.
МОН України листом від 13 січня 2017 року за № 1/12-194 надало відповідь на запит Комісії від 12 грудня 2016 року № 10-10401/16 про надання інформації щодо рівня акредитації, наявності ліцензії на здійснення освітньої діяльності та наявності акредитованих спеціальностей (напрямів роботи) НДІ фінансового права, в якій зазначено, що вказана установа в період з 2004 року по теперішній час не була акредитована за статусом вищого навчального закладу та не мала ліцензії на право надання освітніх послуг, пов'язаних із одержанням вищої освіти (т. 1, а. с. 115).
Інформацію аналогічного змісту було отримано ВККС від ДФС України та Університету ДФС України.
Так, листом від 23 листопада 2016 року за № 22347/5/99-99-04-05-01-18 ДФС України повідомила Комісію, що НДІ фінансового права був створений у 2001 році і протягом 2004-2015 років діяв як суб'єкт наукової діяльності з метою наукового забезпечення діяльності Державної податкової служби України. При цьому НДІ фінансового права не здійснював підготовку фахівців у галузі права та не був вищим навчальним закладом, тому не мав рівня акредитації (т. 1, а. с. 175).
З листа Університету ДФС України від 23 грудня 2016 року за № 3485/01-19 убачається, що за період 2004-2016 років НДІ фінансового права не здійснював підготовку фахівців у галузі права (т. 1, а. с. 171-172).
Відповідно до частини другої статті 81 Закону № 1402-VIII на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.
Згідно із абзацами третім та п'ятим частини другої статті 58 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» у разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про претендента на посаду, які не відповідають встановленим законодавством вимогам для зайняття посади, посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду.
Особа, щодо якої за результатами спеціальної перевірки встановлено обставини, які є підставою для відмови у призначенні (обранні) на посаду, вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку.
Із врахуванням отриманої ВККС за результатами спеціальної перевірки інформації МОН України, ДФС України та Університету ДФС України, яка свідчить про те, що протягом 2004-2013 років НДІ фінансового права, де працював позивач, не був акредитований за статусом вищого навчального закладу, не мав ліцензії на право надання освітніх послуг, пов'язаних із одержанням вищої освіти, та не здійснював підготовку фахівців у галузі права, а також наведених вище положень законів № 1402-VIII та № 1700-VII, спірне рішення Комісії про відмову ОСОБА_3 у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду та припинення його участі у конкурсі на зазначену посаду у зв'язку з невідповідністю позивача вимогам до кандидата на посаду судді Верховного Суду, встановленим статтями 38 та 69 Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на час оголошення конкурсу та подання документів), є обґрунтованим.
З огляду на викладене безпідставними є посилання скаржника на невстановлення Комісією статусу НДІ фінансового права.
Крім того, необґрунтованими також є доводи апеляційної скарги про те, що Комісія, з'ясовуючи питання щодо наявності у НДІ фінансового права статусу вищого навчального закладу, рівня акредитації, наявності відповідної ліцензії, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки ВККС при запитуванні названої інформації здійснювала спеціальну перевірку кандидата на посаду судді Верховного Суду відповідно до статті 57 Закону № 1700-VII, статті 81 Закону № 1402-VIII та пунктів 5.1, 5.2 Положення.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя», який набрав чинності з 05 січня 2017 року, пункт 4 частини шостої статті 69 Закону № 1402-VIII викладено у новій редакції, відповідно до якої для цілей цього Закону стажем наукової роботи є стаж професійної діяльності у сфері права на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників у вищому навчальному закладі (університеті, академії чи інституті, крім вищих військових навчальних закладів) чи науковій установі України або аналогічному вищому навчальному закладі чи науковій установі іноземної держави.
Проте вказані зміни внесені до статті 69 Закону № 1402-VIII після оголошення Комісією конкурсу на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду та подання ОСОБА_3 документів для участі у цьому конкурсі, що виключає можливість застосування цих положень Закону до спірних правовідносин.
Разом з цим після викладення законодавцем пункту 4 частини шостої статті 69 Закону № 1402-VIII у новій редакції позивач з 05 січня 2017 року отримав право на зарахування до стажу наукової роботи, що визначається для цілей Закону № 1402-VIII, періоду роботи з 2004 по 2013 роки на посадах наукових працівників у НДІ фінансового права, який є суб'єктом наукової діяльності, як роботи на посадах наукових працівників у науковій установі України.
Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що Комісією та судом першої інстанції при розгляді позовної заяви ОСОБА_3 не взято до уваги право позивача бути належним чином повідомленим про дату та час засідання ВККС, за підсумками якого прийнято спірне рішення, з огляду на таке.
Порядок роботи ВККС, спрямований на реалізацію повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», порядок підготовки, розгляду та ухвалення Комісією рішень, а також інші питання процедурної діяльності Комісії визначаються Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженим рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент).
Підпунктом 3.1.8 пункту 3.1 розділу III Регламенту визначено, що особа, стосовно якої має розглядатися питання, повідомляється про дату, час і місце проведення засідання Комісії не пізніше як за 10 днів до засідання Комісії (палати, колегії) шляхом розміщення інформації про це на офіційному веб-сайті Комісії, а також за потреби шляхом направлення повідомлення засобами поштового зв'язку, електронної пошти та/або факсу (телефаксу) (за наявності).
Матеріалами справи установлено, що інформацію про засідання Комісії 09 лютого 2017 року було повідомлено ОСОБА_3 шляхом розміщення 27 січня 2017 року інформації на офіційному веб-сайті ВККС у розділі «Засідання Комісії». Отже, відповідачем здійснено повідомлення позивача про дату, час і місце проведення засідання Комісії відповідно до вимог Регламенту.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року - без змін.
Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
1. Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 22 червня 2018 року.
Головуючий В. С. Князєв
Суддя-доповідач О. С. Золотніков
Судді: Н. О. Антонюк О. Б. Прокопенко
С. В. Бакуліна Л. І. Рогач
В. В. Британчук І. В. Саприкіна
Д. А. Гудима О. М. Ситнік
В. І. Данішевська О. С. Ткачук
О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич
Л. М. Лобойко О. Г. Яновська
Н. П. Лященко