Справа № 645/4722/17 Головуючий суддя І інстанції Шарко О. П.
Провадження № 33/790/675/18 Суддя доповідач Чопенко Я.В.
10 липня 2018 року м. Харків
Суддя Апеляційного суду Харківської області Чопенко Я.В., потерпілого - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 травня 2018 року, -
Цією постановою закрито провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладання адміністративного стягнення.
З матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення БР №192415 від 19.10.2017 року, ОСОБА_2, 19 жовтня 2017 року, приблизно о 19 годин 30 хвилин, керуючи автомобілем марки „Subaru Legacy”, державний номерний знак НОМЕР_1, в районі будинку №114, по Салтівському Шосе, у м.Харкові, виконуючи поворот ліворуч, не надав дорогу автомобілю, який рухався в попутному напрямку, перед яким не зайняв відповідне крайнє ліве положення, чим порушив п. 10.5 ПДР України, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Suzuki Grand Vitara», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, в наслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
В постанові від 30.05.2018 року про закриття провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_2 суддею зазначено, що під час проведення перевірки за результатами дорожньо-транспортної пригоди у справі була призначена автотехнічна експертиза, проведення якої доручено експертам Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. ОСОБА_3.
Згідно висновку комісійної судової автотехнічної експертизи №24017/8513 від 13 квітня 2018 року в даній дорожній обстановці водій автомобіля „Subaru Legacy” ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.9.2 «б», 9.4, 10.1, 10.4 ПДР України. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія визначалась шляхом виконання ним вимог п.п.10.1, 10.4 ПДР України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру.
В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «Subaru Legacy” ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.10.1 та 10.4. ПДР України і знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. Якщо перед виконанням маневру лівого повороту на автомобілі «Subaru Legacy” не був увімкнений сигнал лівого повороту, як зазначає водій автомобіля «Suzuki Grand Vitara» ОСОБА_1, то дії автомобіля «Subaru Legacy” ОСОБА_2, також не відповідали вимогам п.п.9.2 б, 9.4. ПДР України, однак з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП не знаходились.
Також надано два варіанти згідно пояснень обох водіїв.
1-й варіант, згідно пояснень водія автомобіля Subaru Legacy” ОСОБА_2, в даній дорожній обстановці, водій автомобіля «Suzuki Grand Vitara» ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.10.1, 12.3., 12.4, 12.9-«б» ПДР України. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля «Suzuki Grand Vitara» ОСОБА_1 при обраній швидкості руху мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для його подальшого руху, без застосування маневру ліворуч, тобто шляхом виконання ним вимог п.п.10.1 та 12.3 ПДР України.
В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля «Suzuki Grand Vitara» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п.10.1 та 12.3 ПДР України та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля «Suzuki Grand Vitara» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п.12.4 та 12.9-«б» ПДР України, однак, дані невідповідності не знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
2-й варіант, згідно пояснень водія автомобіля«Suzuki Grand Vitara» ОСОБА_1, в даній дорожній обстановці, водій автомобіля «Suzuki Grand Vitara» ОСОБА_1,, повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.10.1, та 12.3 ПДР України. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля «Suzuki Grand Vitara» ОСОБА_1 при обраній швидкості руху та прямолінійному русі не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для його подальшого руху, без застосування маневру ліворуч, тобто шляхом виконання ним вимог п.п.10.1 та 12.3 ПДР України. В даній дорожній обстановці, в діях водія автомобіля «Suzuki Grand Vitara» ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с.51-52).
Крім того, в постанові від 30.05.2018 року суддею зазначено, що дане правопорушення мало місце 19.10.2017 року, а на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи по суті, закінчились строки, передбачені ст. 38 КУпАП, що відповідно до вимог п. 7 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження в справі (а.с.53).
Не погодившись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 травня 2018 року та прийняти нову постанову, якою визнати винною ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення по справі 645/4722/17, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неповне дослідження всіх обставин справи, а також порушенням його прав, в тому числі на страхове відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП.
Разом з тим до апеляційної скарги ОСОБА_1 додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому він просить поновити йому пропущений процесуальний строк на оскарження зазначеної постанови від 30.05.2018 року, оскільки оскаржувану постанову він отримав лише 22.06.2018 року.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, тому строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
Повідомлений належним чином про час та місце розгляду апеляції ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не прибув.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду немає інформації про належне повідомлення цих осіб.
Заслухавши ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Згідно з вимогами п. 7 ст. 247 цього ж Кодексу, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у звязку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Дана норма є імперативною і не передбачає обов'язку суду визначати питання винності чи невинності особи оскільки по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.
З урахуванням того, що на даний час закінчився визначений ст. 38 КУпАП строк притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, апеляційний суд також позбавлений процесуальної можливості досліджувати нові докази та вирішувати питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_4 а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП.
Апеляційний суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «ОСОБА_5 проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою і підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачає.
Між тим, апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити, що учасники дорожньо-транспортної пригоди не позбавлені можливості звернутись за захистом своїх прав у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Фрунзенського районного суду міста Харкова від 30.05.2018 року щодо закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ст.124 КУпАП у зв'язку з збігом строків передбачених ст.38 КУпАП на підставі п.7 ст.247 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Харківської області ОСОБА_6