Справа № 638/3237/18 Головуючий суддя І інстанції Аркатова К. В.
Провадження № 33/790/671/18 Суддя доповідач Чопенко Я.В.
11 липня 2018 року м. Харків
Суддя апеляційного суду Харківської області Чопенко Я.В., за участю особи що була притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, представника потерпілої ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2018 року, -
Цією постановою визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт строком на 30 годин.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 352,40 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2018 року, близько 02:00 години, ОСОБА_1, знаходячись за місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, вчинив насильство в сім'ї по відношенню до своєї дружини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та вдарив останню по обличчю долонею.
В постанові від 24.04.2018 року по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, суддею зазначено, що дане правопорушення підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП № 011085 від 24.02.2018 року, матеріалами справи про адміністративне правопорушення та не спростовувалися правопорушником згідно письмових пояснень у матеріалах справи (а.с.13).
Не погодившись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.04.2018 року та закрити провадження у даній справі за відсутністю в його діях складу правопорушення, посилаючись на винесення постанови з порушеннями норм КУпАп та її незаконність та необґрунтованість.
Разом з тим ОСОБА_1 просить поновити йому строк на оскарження зазначеної постанови від 24.04.2018 року, оскільки в судовому засіданні участі він не приймав в зв'язку з неотриманням повісток про виклик в судове засідання, а про оскаржувану постанову йому стало відомо лише 04.06.2018 року під час її видачі в суді першої інстанції.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, в адміністративних матеріалах відсутні дані про вручення повісток про виклик ОСОБА_1, тому строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, вислухавши думку потерпілої ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, суд апеляційної вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вищевказані вимоги закону судом виконані не в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи, справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Вищевказані вимоги закону судом виконані не в повному обсязі.
При розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_1 участі не приймав.
Потерпіла ОСОБА_3 до суду першої інстанції в порядку передбаченому ч.2 ст.277-2 КУпАП судом також не викликалась.
Незважаючи на зазначене суд розглянув справу та виніс судову постанову без участі сторін.
Таким чином судом першої інстанції було не дотримано вимоги п.3 ст.278 КУпАП.
За таких обставин сторони були позбавлена можливості реалізувати в суді передбачені законом (ст. 268 КУпАП) права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема права давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо. Це є порушенням не тільки процесуального закону, а й вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо забезпечення рівності та змагальності сторін, що випливає із практики Європейського Суду з прав людини ( Рішення у справах «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03),«Гурепка проти України» від 08 липня 2010 року (заява № 38789/04) «Лучанінова проти України» від 09 вересня 2011 року (заява №16347/02) та ін.) Зокрема, у справі «Гурепка проти України», заявник за аналогічних обставин стверджував, що його було позбавлено можливості іособисто брати участь у розгляді своєї справи. Суд у цій справі нагадував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Суд визнав що у провадженнях в адміністративній справі щодо заявника не забезпечувалися важливі процедурні гарантії і що, враховуючи обставини справи, ці процедурні недоліки були достатньо серйозними, аби ставити під сумнів справедливість провадження, та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись лише у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Так, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи.
Суд вказав, що дане правопорушення підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП № 011085 від 24.02.2018 року, матеріалами справи про адміністративне правопорушення та не спростовувалися правопорушником згідно письмових пояснень у матеріалах справи (а.с.13).
Однак, зазначені матеріали справи містять лише два пояснення, в яких: за версією потерпілої ОСОБА_3 їй було навмисно завдано удару по обличчю долонею та в результаті конфлікту подряпано праву руку, однак за версією особи, що була притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 удар був ненавмисний.
Таким чином ОСОБА_1 на відміну від вказаного судом, зазначав що удар був ненавмисний.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ГП № 011085 від 24.02.2018 року зазначено, «ОСОБА_1 перебуваючи за місцем свого мешкання вчинив сварку з дружиною, в ході якої вдарив ОСОБА_3 долонею по обличчю, чим вчинив насилля в сім'ї».
Однак в вищезазначеному протоколі не зафіксовані наслідки удару про які зазначає потерпіла.
Відповідно до норм ст. 269 КУпАп - потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ГП № 011085 від 24.02.2018 року зазначено, що даним правопорушенням не заподіяно матеріальну шкоду (а.с.1).
Суд першої інстанції встановив , що ОСОБА_1, знаходячись за місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, вчинив насильство в сім'ї по відношенню до своєї дружини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та вдарив останню по обличчю долонею.
Між тим, протокол (а.с.1) не містить слів «психологічного характеру» та «висловлювався нецензурною лайкою», «погрожував фізичною розправою».
Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції вийшов за межі розгляду протоколу.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 не мотивований. Зміст пояснень учасників процесу та інших доказів, які суд прийняв до уваги, не розкритий та не проаналізований, оцінка їм не дана. А відтак доводи апелянта щодо неповноти судового розгляду є також обґрунтованими.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції допущена неповнота та однобічність, а тому постанова суду підлягає безумовному скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Згідно з вимогами п. 7 ст. 247 цього ж Кодексу, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ГП № 011085 від 24.02.2018 року (а.с.1) вказує що адміністративне правопорушення мало місце ще 24.02.2018 року, тобто більше 3 місяців назад.
Пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у звязку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Дана норма є імперативною і не передбачає обов'язку суду визначати питання винності чи невинності особи оскільки по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «ОСОБА_5 проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
З урахуванням того, що на даний час закінчився визначений ст. 38 КУпАП строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, апеляційний суд після скасування постанови суду першої інстанції також позбавлений процесуальної можливості досліджувати нові докази та вирішувати питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_1, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП.
Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню.
Відповідно до ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
З урахуванням того, що на даний час закінчився визначений ст.38 КУпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності, апеляційний суд після скасування постанови суду першої інстанції позбавлений процесуальної можливості досліджувати нові докази та вирішувати питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_1, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП, що не позбавляє потерпілу можливості звернутися за захистом своїх прав в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2018 року щодо притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП - скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку з збігом строків передбачених ст.38 КУпАП.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Харківської області ОСОБА_6