справа № 208/1130/18
№ провадження 1-кп/208/351/18
Іменем України
12 липня 2018 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018040160000252 від 06.02.2018 року відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 08.12.2003 р. Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст.185, 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, вирок набрав законної сили 24.12.2003;
- 06.02.2004 Дніпровським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ч.4 ст.70 КК України дане покарання поглинути вироком суду від 08.12.2003, до відбуття 4 роки позбавлення волі;
- 09.06.2004 Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України дане покарання поглинути вироком суду від 06.02.2004, до відбуття 3 роки 6 місяців 12 днів позбавлення волі, зарахувати в строк частково невідбуте покарання за вироком суду з 04.02.2004 по 09.06.2004, до відбуття 3 роки 2 місяці 9 днів позбавлення волі, вирок набрав законної сили 01.07.2004;
- 08.04.2005 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України дане покарання поглинути покаранням за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09.06.2004, до відбуття 3 роки 6 місяців 12 днів вирок набрав законної сили 25.04.2005, звільнення 18.08.2007 по відбуттю строку покарання;
- 16.10.2014 Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, вирок набрав законної сили 17.11.2014, звільнення 09.11.2017 по відбуттю строку покарання, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -
встановив:
Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за ст. 185, 186 КК України, маючи незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, повторно 01 лютого 2018 року приблизно о 12:00 годині знаходячись біля будинку № 46 по вулиці Шевченківській в місті Кам'янське, Дніпропетровської області, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел на відкрите заволодіння чужим майном, підійшов ззаду до раніше незнайомої йому потерпілої ОСОБА_6 та наніс їй один удар рукою в потиличну частину голови, від чого ОСОБА_6 впала і вронила на землю жіночу сумку, яку вона несла на плечі. Таким чином, застосувавши до потерпілої насильство яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, ОСОБА_4 умисно, із корисливих мотивів, відкрито заволодів сумкою потерпілої яка для останньої не має майнової цінності, в якій знаходились: мобільний телефон «Nokia 2610» IMEI: НОМЕР_1 , вартістю 375 гривень, гроші в сумі 430 гривень та пенсійне посвідчення потерпілої ОСОБА_6 , яке для потерпілої майнової цінності не має, після чого ОСОБА_4 з місця злочину втік спричинивши потерпілій майнову шкоду на сумму 805 грн. які витратив на власні потреби.
Таким чином ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у скоєнні грабіжу при вищезазначених обставинах визнав повністю та суду пояснив, що, дійсно 01.02.2018 року приблизно о 12.00 годині він, проходячи по вул. Шевченківській в м. Кам'янське побачив потерпілу, у нього спонтанно виник умисел, він її штовхнув, вихватив сумку та втік. У сумці виявив телефон, гроші у сумі приблизно 400 гривень та картки. Гроші витратив на власні потреби, телефон заклав до ломбарду. Вказує на розуміння протиправності своїх дій та каяття.
Дане кримінальне провадження розглянуто судом згідно вимог ч. 3 ст. 349 КПК України без дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом було з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і що їх позиція з цього приводу є добровільною та істинною. Судом також роз'яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони позбавляються права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в судовому засіданні вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, встановлена і доведена і його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 50 КК України, враховуючи, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання (ст. 65 КК України), прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'і (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Враховуючи вищевикладене, суд, вирішуючи питання щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, враховує наступні обставини:
- ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме - згідно ст. 12 КК України злочин передбачений ч. 2 ст. 186 КК України класифікується як тяжкий злочин;
- особу винного, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, скоїв дане кримінальне правопорушення в період не знятої та не погашеної у встановленому порядку судимості за попередній злочин, тобто висновків для себе не зробив і знову скоїв тяжкий умисний злочин, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та запобігання скоєння ним нових злочинів буде досягнуто при застосуванні до нього покарання у виді позбавлення волі, без застосування до нього, передбаченого ст. 69 КК України - більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом і без звільнення його, згідно ст. 75 КК України - від відбування покарання з випробуванням, оскільки не встановлено підстав для застосування приписів ст. 69, 75 КК України.
До такого висновку суд дійшов також при дослідженні досудової доповіді, підготовленої 20.04.2018 року та наданої до суду представником персоналу органу пробації - старшим інспектором Заводського РС Кам'янського МВ Південно-Східного МРУ ВКПП МЮ ОСОБА_7 , що характеризує обвинуваченого ОСОБА_4 як особу яка без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства або окремих осіб а застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю.
Постановою Верховного Суду від 22.03.2018 року по справі № 759/7784/15-к визначено, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
В той же час, обвинуваченим добровільно шкоду не відшкодовано, в його поясненнях та діях не вбачається відвертого осуду своєї поведінки, щирого жалю з приводу вчиненого, тому суд не вважає за можливе визнати його каяття таким, що є щирим в розумінні ст. 66 КК України. Також суд враховує, що злочин ним вчиненого відносно особи, яка в силу свого похилого віку не могла чинити опір його діям, стійку злочинну спрямованість його дій відповідно до вироку від 16.10.2014 року.
Суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про стягнення з обвинуваченого на користь держави 572,00 грн. - витрат на залучення експерта, оскільки зазначені витрати документально підтверджені актом № 733-18 від 12.02.2018 р. (9 т. 2 а.с. 115).
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК.
Враховуюче те, що строк обраного під час досудового розслідування а в подальшому продовженого судом, відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, спливає 13.07.2018 року та у зв'язку з наявністю обґрунтованих ризиків ухилення обвинуваченого від відбуття покарання та/або вчинення ним іншого кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374 - 376 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки та 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту взяття його під варту, а саме з 08 лютого 2018 року.
Обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили.
Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь держави вартість проведеної судово-товарознавчої експертизи № 733-18 від 12.02.2018 року у сумі 572,00 (п'ятсот сімдесят дві) гривні.
Речові докази: договори фінансового кредиту № 11.18086/0 від 01.02.2018 р., № 11.18330/0 від 07.02.2018 р., оптичний диск, вилучений 07.02.2018 р. з ПТ "Ломбард "Онікс" Анохіна, Яценко", оптичні носії інформації (диски) із відео файлами (т. 2 а.с. 29-30, 37-38, 44-45, 50-5, 68-69) - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1