Справа № 462/6749/16-ц
05 липня 2018 року Залізничний районний суд міста Львові у складі : головуючого судді Румілової Н.М., при секретарі Гули М.І., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, представника третьої особи Залізничної районної адміністрації як органу опіки та піклування ОСОБА_5, представника третьої особи Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, треті особи Залізнична районна адміністрація як орган опіки та піклування, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, ОСОБА_9, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом,
Позивач ОСОБА_1 22.12.2016 року звернулась до суду з позовом до відповідачів, в якому зазначила, що вона проживає та зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із своєю донькою ОСОБА_9. У квітні 2013 року вона зверталась до Залізничного районного суду м.Львова з позовом до відповідачів про визнання їх втратившими право користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстрації , було винесено заочне рішення яким позов задоволений, однак в подальшому заочне рішення було скасовано та її позов був залишений без розгляду у зв'язку з її неявкою. На то нею була подана апеляція, однак ухвала про залишення позову без розгляду залишилось в силі. Тому повторно змушена звернутись до суду. ОСОБА_7 та ОСОБА_10 були зареєстровані у квартирі №8, буд. 11 а по вул.Левандівська у місті Львові як члени сім'ї її брата ОСОБА_11. Після смерті 6 травня 2014 року матері - ОСОБА_12 її брат - ОСОБА_11 успадкував все майно померлої , що включає житловий будинок та земельну ділянку у селі Вербіж Миколаївського району Львівської області та добровільно знявся з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 у листопаді 2013 року. Він зареєстрував свої місце проживання у грудні 2013 року за адресою: вул. І.Франка, с.Вербіж Миколаївського району Львівської області у будинку матері ОСОБА_12. Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_10 фактично не проживають у ІНФОРМАЦІЯ_2 з квітня 1997 року, а неповнолітній ОСОБА_8 - з часу свого народження-2008р. Вказані особи ніколи не сплачували комунальні послуги. Просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_2 та зобов'язати органи реєстрації Залізничної районної адміністрації у м.Львові зняти їх з реєстрації за цією адресою.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала свої вимоги, підтвердила обставини, викладені у позовній заяві, зазначила, що ОСОБА_7Г - колишня дружина її брата, ОСОБА_10 - донька брата, а ОСОБА_8 - син ОСОБА_10 просила позов задовольнити, оскільки вони не проживають у спірній квартирі з 1998 року, а син відповідача ОСОБА_8 не проживав жодного дня.
Відповідач ОСОБА_13 (дошлюбне ОСОБА_7) О.Б., діюча в своїх інтересах, також в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_8, та будучи представником відповідача ОСОБА_7Г, суду пояснила, що позивачка - сестра батька, з 1995 р. їй та її матері ОСОБА_7 було складно жити в спірній квартирі, оскільки виникали сварки з позивачкою. З 1998 року вона у спірній квартирі не проживала , разом з матір'ю орендували інше житло У 2002 році її мати, відповідачка ОСОБА_7, виїхала проживати в Італію, де живе по сьогоднішній день , а їй орендувала інше житло. Певний час також жила в Італії. У 2005 р. вона вийшла заміж , проживала в орендованій квартирі. У 2008 р. вона проживала в ІНФОРМАЦІЯ_3, яку придбав в кредит її колишній чоловік. Їм було важко сплачувати кредит, тому зазначена квартира була продана у грудні 2012р., з чоловіком шлюб був розірваний . Після того її баба ОСОБА_12 дала їй ключі від своєї хати в с.Вербиш Миколаївського району , де вона проживала разом з дитиною до 2013 року. У 2013 році її колишній чоловік купив квартиру АДРЕСА_3, в якій вона проживає по теперішній час. Син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, до теперішнього часу зареєстрований в квартирі, однак, вона та відповідачка ОСОБА_7 були зняти з реєстрації за рішенням суду, яке було в подальшому скасовано. Вона не проживає в спірній квартирі внаслідок сварок з позивачкою, квартира складається з двох суміжних кімнат. В суд з приводу вселення в спірну квартиру вона ніколи не зверталась, речей відповідачів у квартирі немає, комунальні послуги вона не сплачує. Вона зверталась в райвідділ з приводу поновлення реєстрації місця проживання у спірній квартирі , однак отримала відмову. Просила у позові відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечив, підтвердив обставини , викладені позивачем, також зазначив, що відповідач ОСОБА_3 не проживає в спірній квартирі внаслідок сварок з позивачкою, в 1995 році було рішення суду у зв'язку з вчиненням перешкод у проживанні . У 1998 р. Якимець виїхала зі спірної квартири, а потім проживала орендованій матір'ю квартирі, також у селі та в квартирах, які її колишній чоловік брав за кредитними договорами. Квартира, в якій вона зараз проживає, була придбана на спільні кошти з чоловіком. Сплачувати кредит їй матеріально важко. Вона зверталась в правоохоронні органи, в орган опіки з приводу неправомірних дій позивачки. Просив у позові відмовити.
Третя особа ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, зазначила, що їй відомо, що відповідачі не проживають з 1998 р., тоді їй було 3 роки, також відомо, що вони десь орендували житло, брали кредит. ОСОБА_7 - колишня дружина її дядька. Відповідачі ніколи не сплачували комунальні послуги за спірне житло.
Представник третьої особи -Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_6 позов визнала частково, просила задовольнити позов в частині визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, в частині зняття з реєстрації відмовити, оскільки відповідачі не зареєстровані.
Представник третьої особи Залізничної районної адміністрації як органу опіки та піклування ОСОБА_5, проти позову заперечила, зазначила, що дитину не можна зареєструвати в квартиру, яка знаходиться в іпотеці.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона сусідка позивача, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 2005 року. В спірній квартирі проживають тільки позивач ОСОБА_1 з дочкою.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що вона сусідка позивача, проживає в будинку будинку 11а по вул. Левандовській у м.Львові з 1987 року в квартирі №5. відповідачів не бачила з 1997 року, дитину взагалі не бачила, їй відомо, що відповідач ОСОБА_7 переїхала на постійне проживання до свого співмешканця. Також повідомила, що вона їздила у гості в село до батька ОСОБА_3. Там бачила і ОСОБА_3.
Свідок ОСОБА_16, суд пояснила, що вона проживала по-сусідству зі сторонами, у неї були дружні стосунки з ними, між сторонами під час проживання в спірній квартирі виникали суперечки, у зв'язку з чим у 1995 році у суді розглядався між ними спір , після якого вони залишились проживати разом в квартирі, відповідачі не проживають у спірній квартирі близько 10 років.
Вислухавши пояснення сторін, що приймали участь у справі, свідків, дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст..64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Згідно ч.2 цієї ж статті до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Відповідно до ч.3 ст.64 ЖК України якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Відповідно до ст..71 ЖК за тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжений наймодавцем, а в разі спору- судом.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За ч.1 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що заочним рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 30 грудня 2013 року було встановлено, що позивач та відповідачі зареєстровані у квартирі № 8 в будинку по вул. Левандівській, 11а у м. Львові. Ухвалою суду від 24.09.2015 року за заявою відповідача ОСОБА_3 рішення про визнання їх втратившими право на житло в спірній квартирі скасовано, призначено справу до розгляду. Ухвалою Залізничного районного суду від 16 серпня 2016 року заяву залишено без розгляду у зв'язку з неявкою позивача на підставі ст..207 ч.1 п.3 ЦПК.
Сторонами не заперечувалось, що відповідачі дійсно були зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідачі - як члени сім'ї брата позивача ОСОБА_11, квартира складається з 2 суміжних кімнат , загальною площею 41 кв.м, житловою - 28 кв.м. Згідно із актами, складеними комісією ЖКВ підприємства «Львівського заводу автонавантажувачів» від 5 травня 1997 року , від 4 червня 1997 року, ЛКП.„Сяйво” від 05.10.2012 р., від 14.02.2013 р. , та від 20.03.2013 р. відповідачі , які зареєстровані у квартирі № 8 в будинку по вул. Левандівській, 11а у м. Львові, за вказаною адресою не проживають .
Зазначене не заперечувалось, як відповідачем ОСОБА_3 , так і допитаними в судовому засіданні свідками. Судом встановлено , що відповідач ОСОБА_7 не проживає в спірній квартирі з 1997 року після виникне них суперечок, а з 2002 року проживає в Італії, відповідач ОСОБА_3 (дошлюбне ОСОБА_7) О.Б. також не проживає з 1998 року, та з цього часу проживала разом з матір'ю, відповідачем ОСОБА_7, та з чоловіком в орендованих квартирах, також певний час в Італії, також вона проживала у ІНФОРМАЦІЯ_6, та у квартирі АДРЕСА_4 , а з 2013 р. по теперішній час проживає у ІНФОРМАЦІЯ_7, та разом з нею проживає її син ОСОБА_8
Також відповідачем ОСОБА_3 не заперечувалось, що у спірній квартирі речі відповідачів відсутні, комунальні послуги ними не сплачуються, з позовами до суду про усунення перешкод у користуванні житлом відповідачі до позивача не звертались.
З огляду на зазначене суд вважає, що відповідачі втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1, оскільки не проживають в ній без поважних причин більше 6-ти місяців.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на чинення їй перешкод з боку позивача на користування житлом, оскільки належних доказів тому суду не надано.
Ст..248 СК України визначає випадки збереження права користування житлом дитини, у якому вона раніше проживала. У тому разі, коли дитина вибуває разом з одним із батьків на інше проживання, право користування жилим приміщенням, у якому вона проживала або була зареєстрована до цього разом з другим із батьків, за нею не зберігається.
Малолітній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, не проживав у спірній квартирі, а проживав разом з батьками за фактичним місцем їх проживання. На підставі зазначеного суд не приймає заперечення органу опіки та піклування про неможливість визнання малолітнього ОСОБА_8 таким, що втратив право користування спірним житлом.
Щодо таких вимог, як покладання обов'язку на органи реєстрації зняття відповідачів з реєстрації за адресою АДРЕСА_5 суд вважає, що в цій частині позову слід відмовити, оскільки воно стосується питання виконання рішення суду щодо визнання осіб такими, що втратили права користування житлом. Крім того, відповідач зазначила, що така реєстрація відсутня у зв'язку з виконанням постановленого раніше заочного рішення.
Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.2, 10, 12, 13, 263-265, 280 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, треті особи Залізнична районна адміністрація як орган опіки та піклування, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_6.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повни текст складений 12.07.2018р.
Суддя: Н.М.Румілова