11 липня 2018 року
м. Київ
справа №201/7302/16-ц
провадження № 61-16400св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: КарпенкоС. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмово провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 червня 2017 року, ухвалене колегією суддів у складі: ТкаченкоІ. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М.,
У травні 2016 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, 8 вересня 2008 року між Кредитною спілкою «Перше кредитне товариство» (далі - КС «Перше кредитне товариство») та ОСОБА_5 укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 35 000 грн строком на 24 місяці.
15 лютого 2016 року між нею та КС «Перше кредитне товариство» укладений договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого вона набула право вимоги за вказаним кредитним договором.
Згідно довідки КС «Перше кредитне товариство» заборгованість за вказаним кредитним договором становить 48 490,38 грн.
З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь заборгованість за кредитним договором в сумі 171 780,47 грн.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2016 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 65 944,42 грн, з яких: 11 477,23 грн - заборгованість за кредитом, 40 895,07 грн - заборгованість за процентами, 11 477,23 грн - пеня та 2 094,89 грн інфляційних втрат.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник за кредитним договором допустив неналежне виконання його умов щодо повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, кредитор у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству України, уступив право вимоги іншій особі, яка правомірно ставить питання про стягнення заборгованості за кредитом.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 червня 2017 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2016 року скасовано з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що кредитна спілка не має права відступати право вимоги за кредитним договором.
У липні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просила рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 червня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не з'ясував фактичних обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не надав належної оцінки договору про відступлення прав вимоги і не залучив до участі у справі в якості третьої особи КС «Перше кредитне товариство».
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідно до ст. 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 8 вересня 2008 року між Кредитною спілкою «Перше кредитне товариство» та ОСОБА_5 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 35 000 грн зі сплатою 0,151 процентів від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом строком на 24 місяці.
У забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором того ж дня і між тими ж сторонами укладений договір застави, згідно якого ОСОБА_5 передав у заставку кредитної спілки холодильник ILRL-F50 s/n H2-80/17-107/5.
З довідки КС «Перше кредитне товариство» суди встановили, що заборгованість за вказаним кредитним договором становить 48 490,38 грн.
Також судами встановлено, що 15 лютого 2016 року між ОСОБА_4 та КС «Перше кредитне товариство» укладений договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого ОСОБА_4 набула право вимоги за вказаним кредитним договором.
26 лютого 2016 року КС «Перше кредитне товариство» надіслала відповідачу повідомлення про заміну кредитора, а 4 березня 2016 року таке ж повідомлення було направлено відповідачу ОСОБА_4
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.
Статтею 21 Закону України «Про кредитні спілки» визначено види господарської діяльності кредитної спілки, а пунктом 11 частини першої цієї статті врегульовано, що провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої Законом, не допускається.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір про відступлення права вимоги, укладений між КС «Перше кредитне товариство» та ОСОБА_4, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки кредитні спілки з огляду на особливості їх правового статусу, не мають права переводити борг або відступати право вимоги за кредитним договором фізичним особам, тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
До таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки договору про відступлення прав вимоги, безпідставні, оскільки апеляційний суд правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи і постановив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Безпідставними є і доводи стосовно того, що суд апеляційної інстанції, у порушення норм процесуального права, не залучив до участі у справі в якості третьої особи КС «Перше кредитне товариство», оскільки апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості залучати на стадії апеляційного розгляду третіх осіб.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, висновків суду не спростовують і зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте, в силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов В. А. Стрільчук