Справа №461/3887/18
12 липня 2018 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Радченка В.Є.
з участю секретаря судового засідання - Сидорак М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (78331, Івано-Франківська область, Снятинський район, с. Задубрівці, вул. Стефаника, 24) до ОСОБА_2 митниці державної фіскальної служби України (79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄРДПОУ 39420875) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_2 митниці ДФС, в якому просить скасувати Постанову в справі про порушення митних правил № 6397/20900/17 від 16.01.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а провадження закрити за відсутності складу правопорушення.
В обгрунтування поданого позову покликається на те, що 16 січня 2018 р. ОСОБА_2 митницею Державної Фіскальної служби України було складено Постанову у справі про порушення митних правил № 6397/20900/17, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності, відповідно до ч.3 ст.470 Митного кодексу України, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.
Вважає, що вищевказана постанова винесена Відповідачем без повного та належного дослідження всіх обставин справи, а тому є незаконною і підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 25.05.2018 р. у справі відкрито провадження та призначено до розгляду. /а.с.15-16/.
У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.
Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.
Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився. Подав заяву, якій просить суд проводити розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує повністю та просить суд такі задоволити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Проте, на адресу суду було скеровано відзив на позовну заяву /а.с.26-33/. Згідно якого, вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Просив суд відмовити у задоволенні клопотання.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд встановив, що постановою заступника начальника ОСОБА_2 митниці ДФС - начальник управління протидії митним правопорушенням та МВ ОСОБА_4 від 16.01.2018 р. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн. /а.с.6-9/.
Як вбачається зі зміст оскаржуваної постанови, 14.12.2017 р., близько 03 години 54 хвилин у зону митного контролю пункту пропуску «Рава-Руська-Гребенне» митного поста «Рава-Руська» ОСОБА_2 митниці ДФС, із ОСОБА_5 до України в'їхав автомобіль марки «FORD BWY MONDEO», реєстраційний номер WPI2LP4, у якому громадянин України ОСОБА_1 повертався з приватної поїздки з ОСОБА_5 в Україну.
У ході митного контролю вказаного транспортного засобу та внесення інформації про нього та осіб, які у ньому переміщуються, в ПІК «Інспектор» та в ЄАІС ДФС України виявлено, що громадянином України ОСОБА_1, 14.10.2017р. 07:42:24 год. через пункт пропуску «Рава-Руська» ОСОБА_2 митниці ДФС було ввезено на митну територію України автомобіль марки VOLVO V40 VIN №, YV1VW2526YF526208 реєстраційний номер WD28393 (країна реєстрації ОСОБА_5), без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного органу доходів і зборів - 5 діб).
Одночасно було встановлено відсутність у ПІК «Інспектор» та ЄАІС ДФС України станом на 14.12.2017 р. інформації про вивезення з митної території України вказаного автомобіля чи поміщення його в інший митний режим.
Частиною 1 ст.381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу.
При цьому, згідно з гл.55 р. ХІІ МК України поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов'язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобов'язання, застосування заходів гарантування тощо).
У відповідності до ст.95 Митного кодексу України (далі - МК України) для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщенні в зоні діяльності однієї митниці - п'ять діб.
Згідно ч.3 ст.470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 не є транспортним засобом комерційного призначення, на нього поширюється регулювання ч. 3 ст. 470 МК України, оскільки згідно з п. 57 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України. термін “товар” вживаються в значенні будь-якої рухомої речі, у тому числі такої, на яку законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі. Таким чином поняття “транспортний засіб особистого користування ” охоплюється поняттям «товар», оскільки він є рухомою річчю.
Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що рухомими речима є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Нормами ст.ст. 90 та 93 МК України визначено що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, перебувають під митним контролем і повинні бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного ст.95 МК України.
У відповідності до ст. 95 МК України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - п'ять діб. Згідно із нормами ч. 2 ст. 95 МК України до строків зазначених у ч. 1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 МК України. Проте, в супереч ст.192 МК України та розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом ОСОБА_6 фінансів України від 31.05.2012 року № 657, ОСОБА_1 до найближчого митного органу до завершення визначеного митницею строку транзиту про обставини подій, у зв'язку з якими порушено ці строки, та місцезнаходження товарів і транспортних засобів у випадку порушення строку транзиту внаслідок поломки транспортного засобу та його ремонту не звернувся.
Будь-яких підтверджуючих документів щодо аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб у відповідності до вимог ст. 460 МК України, ОСОБА_1 не надав.
Згідно з електронною базою даних «Реєстр порушників митних правил» ЄАІС Держмитслужби України, ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не притягувався.
Таким чином, ОСОБА_1, станом на 14.12.2017 р. перевищив більше ніж на десять діб встановлений ч.1 ст. 95 МК України строк доставки автомобіля марки VOLVO V40 VIN №, YV1VW2526YF526208 реєстраційний номер WD28393 (країна реєстрації ОСОБА_5), що перебуває під митним контролем до органу доходів і зборів призначення.
Отже, в діях ОСОБА_1 наявний склад порушення митних правил, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 470 МК України.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не ввозив жодних транспортний засіб на митну територію України. Однак, суд із таким твердження не погоджується, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.
Згідно інформації, яка міститься в єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) Департаменту митної справи ДФС України вищевказаний транспортний засіб ввіз на митну територію України саме ОСОБА_1
Згідно п. 7 «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року № 1118, власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
Згідно п. 9 «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року № 1118, не підлягає пропуску через митний кордон України транспортний засіб, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
Враховуючи, що транспортні засоби було ввезено на митну територію України позивачем, обов'язок вивезення таких покладено на нього та відповідно в нього наявні документи на право користування цим транспортним засобом.
Окрім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.35 КУпАП продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її є обставиною, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення.
Таким чином, посадовою особою було правомірно прийнято рішення про наявність складу правопорушення та винесено постанову про порушення митних правил.
Окрім того, пунктом 7 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 451 передбачено, що митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється шляхом застосування таких форм митного контролю: перевірка документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України; митний огляд (огляд та переогляд автомобільних транспортних засобів і товарів, огляд та переогляд ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян); усне опитування громадян та посадових осіб підприємств; облік автомобільних транспортних засобів і товарів; взяття проб (зразків) товарів; використання службових собак, технічних та спеціальних засобів контролю; подання запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, наданих митним органам.
Оскільки на момент ввезення позивачем вище зазначеного транспортного засобу митні органи не перевіряли документи у пасажирів транспортних засобів, а лише у водія, за умови не подання позивачем документів у якості водія транспортного засобу, у посадової особи митниці була б відсутня фізична можливість внести таку інформацію, яка є достовірною.
Встановлено, що позивач не надав ні до митниці, ні до суду жодних документів на підтвердження того, що саме ним не ввозився вищевказаний транспортний засіб на митну територію України.
Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.10.2016 року у справі № К/800/12331/16: «колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає безпідставними доводи позивача щодо його перебування у транспортному засобі лише в якості пасажира, оскільки у відомості з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Департаменту митної справи ДФС України вноситься інформація стосовно особи, яка керувала автомобілем, а не перебувала у ньому в якості пасажира».
Аналогічна позиція викладена в ухвалі ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 у справі № 444/2532/16-а за ідентичних обставин справи колегія суддів зазначає «твердження позивача про те, що з жовтня 2015 року він жодного разу не перетинав кордон України та не в'їжджав на територію ОСОБА_5, тому будь-якого транспорту чи інших речей він не міг перевозити на митну територію України з ОСОБА_5 спростовується інформацією про факти перетину державного кордону транспортними засобами… та вибіркою з журналу пасажирського пункту пропуску…
Що ж стосується посилання позивача на те, що в протоколі не викладено обставин вчинення порушення митних правил, зокрема місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил, суд звертає увагу на наступне.
Згідно ст. 494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані:
1) дату і місце його складення;
2) посаду, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол;
3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено;
4) місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил;
5) посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення;
Відповідно до протоколу про ПМП № 6397/20900/17 від 14.12.2017 року зазначені всі вище перелічені дані./а.с.3-5/.
Згідно ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються серед іншого - протоколом про порушення митних правил.
Згідно з ч.1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Тобто ст. 467 МК України не визначає виключного переліку триваючих порушень.
Відповідно до листа Мінюсту України від 17.07.2007 р. № 22-14-493, триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.
ОСОБА_6 юстиції України від 01.12.2003 року № 22-34-1465 роз'яснено, що триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Зважаючи на викладене, триваючі правопорушення слід розглядати як формально закінчені з моменту їх суб'єктивного офіційного виявлення, тобто з часу виявлення і фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення, приписі, акті перевірки і т.д.
Зокрема, невивезення автомобілів, що перебувають під митним контролем і щодо яких існує обов'язок вивезення за межі митної території України характеризується тривалою протиправною бездіяльністю, властивою триваючим правопорушенням.
Частиною 3 статті 470 МК України передбачено відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів. Тобто обов'язковим елементом складу правопорушення є перевищення строку вивезення більш як на 10 діб, що вже свідчить про триваючий характер правопорушення. А тривати дане правопорушення може як декілька днів так і декілька років, і розглядається формально закінченим з моменту фіксування такого у протоколі про порушення митних правил.
Окрім того, листом Міндоходів України від 30.08.2013 №16666/7/99-99-24-03-09-17 було роз'яснено, що обґрунтованим є розгляд питання щодо накладення стягнення за порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, за підстав віднесення його до категорії триваючих (зокрема, недоставляння до митниці у встановлений ст. 95 МК України строк) не пізніше, ніж через 6 місяців з дня виявлення.
Відповідно до ст. 491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є:
1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил;
2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу;
3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.
Таким чином, при розгляді справ про порушення митних правил, передбаченого ст. 470 МК України та вирішення питання про строк накладення адміністративного стягнення необхідно з'ясувати питання про день коли було виявлено вказане правопорушення. За змістом ст. 491 МК України вказане правопорушення може бути виявлено посадовими особами митниці безпосередньо (під час переміщення через митний кордон чи митного оформлення тощо).
Враховуючи наведені роз'яснення, порушення, передбачене ч. 3 ст.470 МК України, вчинене позивачем є триваючим та виявлене 14.12.2017 року, що зафіксовано протоколом про порушення митних правил від 14.12.2017 року № 6397/20900/17 і саме з цієї дати відраховується строк накладення адміністративного стягнення.
Оскільки постановою від 16.01.2018 на позивача накладено стягнення в шестимісячний строк з моменту виявлення, то строк, передбачений ст. 467 МК України не пропущено.
Також, КУпАП не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Проте в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.
Аналогічна позиція наведена Вищим адміністративним судом України в наступних судових рішеннях:
- в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.09.2016 року у справі № К/800/17529/16 суддя Чумаченко Т.А. зазначив: « не вивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку»;
- в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року у справі № К/800/45025/15 суддя Маслій В.І. зазначив: «приймаючи до уваги те, що позивачем до цього часу не виконано обов'язку щодо вивезення транспортного засобу за межі митної території України, як і не виконано обов'язку розмитнення автомобіля в порядку встановленому законом - правопорушення є триваючим, а тому доводи позивача щодо правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України не може розглядатись як триваюче і вважатись вчиненим на 11 день - є необґрунтованими»;
- в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.06.2016 року у справі № К/800/8583/16 зазначено наступне: «Колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що допущене позивачем порушення митних правил є триваючим, а тому оспорювана у справі постанова Митниці прийнята відповідачем у межах визначеного законодавством строку та скасуванню не підлягає»;
- в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.02.2016 року №К/800/5091/16 суддя Сорока М.О. зазначив: «Судом зазначено, що вчинене позивачем правопорушення відноситься до триваючих…
Враховуючи, що будь-яких інших даних щодо більш раннього виявлення вчиненого позивачем правопорушення судом не встановлено, то саме з вказаної дати слід починати відлік строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності».
- ухвалою Вищого адміністративного суду України, винесеною 12.02.2016 року №К/800/54278/15 суддею Маслій В.І., відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 року у зв'язку із необґрунтованістю такої та зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права.
Постанові від 25.11.2015 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що в залежності від конкретних обставин даної справи, накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил здійснено в межах визначеного строку з дня виявлення порушення.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.06.2017 року № К/800/22838/16 колегія суддів зазначила: «не вивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває у безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку».
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.10.2017 року № К/800/24645/16 колегія суддів зазначила: « колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржена позивачем постанова у справі про порушення митних правил прийнята в межах строків, визначених у ст. 467 МК України, тобто шестимісячного строку з дня його виявлення».
У зв'язку з вищенаведеним суд вважає, що наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, було підставою для накладення відносно нього адміністративного стягнення. При цьому, суд вважає, що адміністративне стягнення накладено в межах встановленого строку накладення адміністративних стягнень, відповідно до визначеної компетенції відповідача, у відповідності та з дотриманням положень Митного кодексу України, а тому постанова в справі про порушення митних правил №6397/20900/17 від 16.01.2018 року складена правомірно.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно ч.4 ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Тому судові витрати слід компенсувати за рахунок держави із бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до вимог ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст.9, 72, 90, 240, 271, 286, 288 КАС України, ст.ст.92, 93, 381 МК України, ст.288 КУпАП суд, -
ухвалив :
Позовні вимоги ОСОБА_1 (78331, Івано-Франківська область, Снятинський район, с. Задубрівці, вул. Стефаника, 24) до ОСОБА_2 митниці державної фіскальної служби України (79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄРДПОУ 39420875) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення, - залишити без задоволення, а постанову у справі про порушення митних правил №6397/20900/17 від 16.01.2018 року - без змін.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Повний текст рішення складений 12.07.2018 р.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя В.Є. Радченко