Ухвала
12 липня 2018року
м. Київ
справа № 308/4927/16-ц
провадження № 61-12489св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання розподілу в натурі квартири між співвласниками незаконним та визнання незаконним рішення виконавчого комітету про видачу свідоцтва про право власності на квартиру за касаційними скаргами Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 05 липня 2017 року,
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано незаконним розподіл в натурі квартири АДРЕСА_1, між співвласниками 9/16 та 7/16 частки на дві окремі квартири. Визнано незаконним та скасовано пункт 1.9 рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 19 грудня 2012 року № 472 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» та видане на його підставі на ім'я ОСОБА_4 свідоцтво про право власності від 21 грудня 2012 року на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,3 кв.м, житловою площею 19,8 кв.м.
У липні 2017 року Виконавчий комітет Ужгородської міської ради подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 05 липня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати це рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та витребувано її матеріали з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
У серпні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 05 липня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати це рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_4
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
05 березня 2018 року справу № 308/4927/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною п'ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, справу слід призначити до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Враховуючи категорію і складність справи, з огляду на положення частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, справа підлягає розгляду колегією у складі п'яти суддів.
Керуючись статтями 34, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання розподілу в натурі квартири між співвласниками незаконним та визнання незаконним рішення виконавчого комітету про видачу свідоцтва про право власності на квартиру за касаційними скаргами Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 05 липня 2017 року призначити до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
С. О. Карпенко
В. О. Кузнєцов