Справа №461/4174/18
09 липня 2018 року суддя Галицького районного суду м.Львова Волоско І.Р. розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ,-
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,
за ч.1 ст.130 КУпАП ,-
ОСОБА_1 04.06.2018 року о 00.50 год. в м.Львові на вул. С.Бандери 31, керував автомобілем марки “HYUNDAI SONATA” д.н.з. RGA69856, в стані алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук); від проходження медичного освідчення на стан сп'яніння, у встановленому порядку, відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил Дорожнього Руху України.
ОСОБА_1 в суд не з'явився повторно, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, наслідки неявки. Про причини неявки суд не повідомив.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Перевіривши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч.1 ст.130 КУпАП. Обставини відображені у протоколі про адміністративне правопорушення від 04.06.2018 року знайшли своє ствердження в судовому засіданні.
Протокол складений за наявності належних, достовірних та достатніх доказів про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 04.06.2018 року, а також іншими матеріалами справи, які знаходяться у об?єктивному взаємозв?язку між собою, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами.
Враховуючи обставини та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Керуючись ст.ст. 248, 249, 251, 283-285 КУпАП, суддя , -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та накласти стягнення - 10200,00 грн. штрафу в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України 352,40 грн. судового збору.
На постанову протягом десяти діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області.
Суддя І.Р.Волоско.