01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.06.2009 № 17/380-32/238
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від прокуратури- Некрасов О.М. - посв. №180 від 07.12.2004
позивача-1: Воронов-Лапицький М.А. - дов. №29-22/178 від 23.12.08
позивача-2: Уланов І.В. - дов. №11 від 10.01.09
відповідача-1: Банах О.Л. - дов. №01-14/2-2632 від 17.10.08
відповідача-2: Дяченко Т.В. - дов. №102 від 19.03.09
відповідача-3: Демидовський І.Х. - дов. №08/2008 від 18.08.08
третьої особи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Заступник прокурора м.Києва та апеляційну скаргу Фонду державного майна України
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.04.2009
у справі № 17/380-32/238 (суддя
за позовом Заступник прокурора м.Києва
до Державне управління справами
Державне підприємство "Укрінвестбуд" Державного управління справами
Товариство з обмеженою відповідальністю "Синтез-плюс"
третя особа позивача
третя особа відповідача Санаторний комплекс "Зорі України"
про визнання недійсними договорів
У червні 2005 року заступник прокурора м. Києва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України до Державного управління справами, ТОВ "Синтез-Плюс" та Державного підприємства "Укрінвестбуд" та просить суд визнати недійсними договори купівлі-продажу від 17.09.2004, укладені між ДП „Укрінвестбуд” та ТОВ „Синтез-Плюс”, за якими останнім придбано у власність об'єкти нерухомого майна Санаторного комплексу „Зорі України”, а саме: нежитлову будівлю під літерою „Г”, яка знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна, 7 загальною площею 12,7 кв.м. та свідоцтво до нього; нежитлові будівлі під літерами „Д” загальною площею 1338,20 кв.м., свідоцтво до нього, літерою „Ж” загальною площею 535,80 кв.м., свідоцтво до нього; будинок для оздоровлення і відпочинку, що знаходиться за адресою: м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна, 12 загальною площею 285340 кв.м., свідоцтво до нього; будинок для оздоровлення і відпочинку, що знаходиться за адресою: м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна, 14 загальною площею 292,00 кв.м., свідоцтво до нього; визнати недійсними договори купівлі-продажу від 21.10.2004, укладених між ДП „Укрінвестбуд” та ТОВ „Синтез-Плюс”, за якими останнє придбало у власність об'єкти нерухомого майна Санаторного комплексу „Зорі України”, а саме: нежитлову будівлю під літерою „Е”, яка знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна, 7, загальною площею 2127,20 кв.м., свідоцтво до нього; нежитлові будівлі під літерами „Б” загальною площею 3540,90 кв.м., свідоцтво до нього, літерою „З”, загальною площею 253,40 кв.м., свідоцтво до нього та літерою „Д”, загальною площею 7,6 кв.м., свідоцтво до нього; літерою „Г”, загальною площею 1071,50 кв.м., свідоцтво до нього; літерами „Е”, загальною площею 10,60 кв.м., свідоцтво до нього та „Н”, загальною площею 6,50 кв.м., свідоцтво до нього; літерою „М”, загальною площею 62,70 кв.м., свідоцтво до нього; літерами „С”, загальною площею 1076,20 кв.м., свідоцтво до нього, „П” загальною площею 62,70 кв.м., свідоцтво до нього, „О” загальною площею 28,00 кв.м., свідоцтво до нього та „Л” загальною площею 65,20 кв.м., свідоцтво до нього; будівлі під літерою „К”, загальною площею 66,50 кв.м., свідоцтво до нього; літерою „І” загальною площею 312,30 кв.м., свідоцтво до нього; літерою „Ж” загальною площею 299,60 кв.м., свідоцтво до нього; літерою „Р” загальною площею 102,70 кв.м., свідоцтво до нього; літерою „А” загальною площею 2597,30 кв.м., свідоцтво до нього; літерою „В” загальною площею 1848,80 кв.м., свідоцтво до нього, які знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Симеїз, Севастопольське шосе, 12.
Також заступник прокурора м. Києва просив визнати недійсними розпорядження керівника Державного управління справами №600 від 14.09.2004 і №656 від 01.10.2004 „Про видачу свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна”, №601 від 14.09.2004 і №681 від 06.10.2004 „Про відчуження об'єктів нерухомого майна”, №649 від 30.09.2004 „Про передачу об'єктів санаторного комплексу „Зорі України”, №219 від 22.04.2003 „Про передачу будівель і споруд санаторного комплексу „Зорі України” в управління державному підприємству „Укрінвестбуд” та свідоцтва про право власності на спірні об'єкти, видані державному підприємству „Укрінвестбуд” (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Заступник прокурора м. Києва свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач по справі - Державне управління справами незаконно надало ряд об'єктів нерухомості Державному підприємству „Укрінвестбуд” Державного управління справами, яке, в свою чергу, продало вказані об'єкти ТОВ „Синтез-Плюс”. Внаслідок вказаних операцій з нерухомістю, яка раніше належала санітарному комплексу "Зорі України", допущено скорочення мережі державних лікувальних закладів охорони здоров'я, а державне майно незаконно передано у власність комерційних структур. Позивач вважає, що грубим порушенням чинного законодавства в процесі реалізації об'єктів нерухомого майна Товариству з обмеженою відповідальністю „Синтез-Плюс” є і те, що кошти від продажу вказаних об'єктів до державного бюджету не надходили, оскільки розрахунки за ці операції здійснені векселями, емітованими ДП „Укрінвестбуд”. Також позовні вимоги обґрунтовано посиланням на статтю 207 Господарського кодексу України та заявлено вимогу про застосування наслідків, передбачених статтею 208 ГК України, зокрема, про стягнення в доход держави всього одержаного сторонами згідно з договорами купівлі - продажу від 21.10.2004 р. та від 17.09.2004 р. Крім того, відповідно до заяви про уточнення та збільшення позовних вимог від 02.11.2005 № 05/250-05 позовні вимоги обґрунтовано недодержанням вимог статті 203 Цивільного кодексу України при виданні розпоряджень, яке полягало у відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2005 у справі №17/380 у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2006 у справі №17/380 рішення місцевого господарського суду залишено без зміни.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2006 у справі №17/380 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 18.07.2006 постанова Вищого господарського суду України скасована, а справа передана для здійснення касаційного провадження до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України в зв'язку зі зміною процесуального закону касаційне провадження закрито за непідвідомчістю даного спору судам адміністративної юрисдикції, а справу передано для розгляду за належністю Вищому господарському суду України.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2008 у справі №17/380 касаційне подання заступника прокурора м. Києва задоволено частково, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В постанові Вищого господарського суду було зазначено, що при розгляді справи судами не було перевірено в повному обсязі обставини, які мають істотне значення для вирішення спору, а саме: доводи позивача про незаконність приватизації спірного майна, не встановлено дійсну правову природу відносин сторін і не з'ясовано чи є санаторний комплекс „Зорі України” закладом охорони здоров'я, курортом, чи взагалі можлива його приватизація з урахуванням вимог Основ законодавства України про охорону здоров'я та ст. 26 Закону України „Про курорти”, чи відповідає оспорювана позивачем процедура відчуження спірного майна державної форми власності вимогам законодавства про приватизацію.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2009 у справі №17/380-32/238 у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Прокуратура міста Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати повністю рішення господарського суду м. Києва у справі №17/380-32/238 від 07.04.2009 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Вимоги та доводи апеляційного подання мотивовані тим, що приймаючи спірні розпорядження на відчуження об'єктів санаторного комплексу „Зорі України” ДУС фактично скоротило діяльність закладу охорони здоров'я, чим в порушення ст. 49 Конституції України, було скорочено мережу державних лікувальних закладів. Також прокурор зазначає, що суд не дослідив тієї обставини, що незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться майно державної власності, воно не втрачає статусу державної власності, отже процес відчуження державного майна відбувся з порушенням норм чинного законодавства про приватизацію.
Доводи апеляційної скарги Фонду державного майна України, в якій він просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2009 у справі №17/380-32/238, обґрунтовані тим, що ДП „Укрінвестбуд” реалізувало державне майно у спосіб та шляхом, який не передбачено Законом України „Про приватизацію державного майна”. Крім того, позивач зазначає, що рішення господарського суду міста Києва суперечить Конституції України, оскільки ґрунтується на неоприлюднених нормативно-правових актах, зокрема, Указі Президента України №1180/2002 від 17.12.2002.
В судовому засіданні представники прокуратури та Фонду державного майна України підтримали свої позиції, викладені в апеляційному поданні та в апеляційній скарзі.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Синтез-Плюс” надало відзив на апеляційне подання прокурора та на апеляційну скаргу ФДМУ, в якому проти їх задоволення заперечує, просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2009 у справі №17/380-32/238 без змін, а подання та скаргу без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційного подання та апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Указом Президента України №278/2000 від 23.02.2000 створене Державне управління справами. Відповідно до п. 2 Указу Державне управління справами здійснює функції по управлінню об'єктами державної власності, що забезпечують діяльність Президента України, Ради національної безпеки і оборони України та інших державних органів тощо.
Указом Президента України №474 від 21.03.2000 затверджено Положення про Державне управління справами (зі змінами від 17.12.2002 №1180/2002).
Відповідно до п. 1 Положення Державне управління справами є спеціально уповноваженим органом з матеріально-технічного, соціально-побутового та іншого забезпечення діяльності Президента України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України, інших державних органів.
Згідно з п. 2 Положення Державне управління справами у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Положенням про Державне управління справами.
Відповідно до п. 3 Положення про Державне управління справами основними завданнями останнього є різноманітне матеріально-технічне, соціально-побутове, фінансове та інше забезпечення діяльності Президента України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України, їх посадових осіб, працівників інших державних органів, а також інших категорій осіб.
Підпунктом 12 п. 4 Положення встановлено, що в управлінні Державного управління справами можуть перебувати санаторно-курортні заклади.
Згідно з пп. 15 п. 4 Положення Державне управління справами в межах повноважень щодо управління державним майном приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державному майні; затверджує статути (положення) підприємств Державного управління справами; здійснює контроль за ефективністю використання державного майна, закріпленими за підприємствами Державного управління справами; відчужує майно, передане Державному управлінню справами, погоджує в установленому порядку питання приватизації або передачі в оренду цілісних майнових комплексів чи відокремленого майна підприємств Державного управління справами (зі змінами від 03.02.2004 №144/2004 (а.с. 145 т.4).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №21-р від 24.01.2002 "Про передачу цілісного майнового комплексу санаторію "Зорі України" прийнято пропозицію Державного управління справами та Генеральної прокуратури України, погоджену з Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України, Фонду державного майна України та Держкомстатом, про передачу цілісного майнового комплексу санаторію "Зорі України" (Автономна Республіка Крим, смт. Сімеїз) в управління Державного управління справами.
На виконання вказаного Розпорядження був складений акт прийому - передачі санаторного комплексу "Зорі України" із оперативного управління Генеральної прокуратури України в управління Державного управління справами.
Згідно з розділом 1 Статуту санаторного комплексу "Зорі України" останній заснований на державній власності та знаходиться в сфері управління Державного управління справами.
З метою проведення капітального ремонту та реконструкції об'єктів господарської зони санаторного комплексу "Зорі України" Державним управлінням справами на підставі Положення у редакції, затвердженій Указом Президента України №1180 від 17.12.2002, прийнято Розпорядження №649 від 30.09.2004, згідно з яким Санаторний комплекс "Зорі України" передало з балансу, а Державне підприємство "Укрінвестбуд" прийняло на баланс будівлі і споруди, що знаходяться в АР Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, а саме: матеріальний склад, котельню, овочесховище, механічну пральню, автозаправну станцію, стоянку першого поверху, стоянку другого поверху, транспортну естакаду, навіс для зберігання лісоматеріалів, тимчасове водопостачання, склад деревопереробного цеху, склад для зберігання металу, берегоукріплювальні та пляжну споруди, кліматопавільйон (всього 15 об'єктів). ДП „Укрінвестбуд” є підприємством Державного управління справами, що не заперечується сторонами.
Відповідно до вищезазначеного розпорядження були прийняті розпорядження „Про видачу свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна” від 14.09.2004 за №600 та від 01.10.2004 за №656 щодо оформлення та видачі Державному підприємству „Укрінвестбуд” свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна згідно з додатком (копії в справі).
Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, які в подальшому були відчужені за оспорюваними договорами, були видані ДП „Укрінвестбуд” Державним управлінням справами Президента України. Цими свідоцтвами посвідчено, що зазначені об'єкти нерухомого майна належать ДП „Укрігвестбуд” на праві загальнодержавної власності.
У зв'язку з недоцільністю подальшої експлуатації та ремонту вказаних об'єктів нерухомого майна Державним управлінням справами прийняті Розпорядження №601 від 14.09.2004 та №681 від 06.10.2004 "Про відчуження об'єктів нерухомого майна", якими дозволено ДП "Укрінвестбуд", як виняток, без проведення конкурсу у зв'язку з недоцільністю подальшої експлуатації реалізувати належні йому на праві загальнодержавної власності об'єкти нерухомого майна ТОВ "Синтез-Плюс" по вартості, не нижче експертної.
Положенням про Державне управління справами, яке затверджувалось, змінювалось і доповнювалось відповідними Указами Президента України, вказаному управлінню надано право відчужувати передане йому державне майно та погоджувати таке відчуження його підприємствами.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України „Про власність” майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.
Виходячи з положень Декретів Кабінету Міністрів України №26-92 та №50-93, колегія суддів дійшла висновку, що розпорядження, у т.ч. відчуження, переданим Державному управлінню справами майном, відбувалося останнім у порядку, визначеному відповідними Указами Президента України. При цьому колегія суддів зазначає, що Укази Президента України, якими затверджено повноваження ДУС щодо розпорядження переданим йому майном не визнавалися такими, що прийняті з перевищенням повноважень та не відповідають Конституції та Законам України.
На підставі викладеного судом визнається наявність повноважень Державного управління справами розпоряджатися переданим йому в управління майном та видавати відповідні розпорядження щодо відчуження спірного майна, оскільки такі повноваження делеговані ДУС Указом Президента України (із змінами і доповненнями).
Отже, підстав для визнання Розпоряджень керівника Державного управління справами №600 від 14.09.2004 і №656 від 01.10.2004 "Про видачу свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна", №601 від 14.09.2004 і №681 від 06.10.2004 "Про відчуження об'єктів нерухомого майна", №649 від 30.09.2004 "Про передачу об'єктів санаторного комплексу "Зорі України", №219 від 22.04.2003 "Про передачу будівель і споруд санаторного комплексу "Зорі України" в управління державному підприємству "Укрінвестбуд" та свідоцтва про право власності на спірні об'єкти, видані державному підприємству "Укрінвестбуд" судом не вбачається.
На виконання Розпоряджень №601 від 14.09.2004 і №681 від 06.10.2004 „Про відчуження об'єктів нерухомого майна”, був укладений договір від 23.08.2004 між ДП „Укрінвестбуд” та ТОВ „Капітал” та проведено незалежну оцінку вартості нежилих приміщень.
17.09.2004 між ДП „Укрінвестбуд” та ТОВ „Синтез-Плюс” укладено договори купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, за умовами яких ДП „Укрінвестбуд” (Продавець) продало, а ТОВ „Синтез-Плюс” (Покупець) придбало у власність об'єкти нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля під літерою „Ж" площею 535,8 кв.м, вартістю 880 700,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна, 7; нежитлова будівля під літ. "Г" площею 12,7 кв.м., вартістю 15 500,00 грн., за адресою: АРК, м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна,7; нежитлова будівля під літерою „Д" площею 1 338,20 кв.м., вартістю 2 186 200,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, с Оползневе, вул. Південна, 7 (копії договорів в матеріалах справи).
Згідно п.1.2 вказаних договорів об'єкти продажу (нерухоме майно) належать продавцю на підставі Свідоцтв про право власності, виданих Державним управлінням справами (копії свідоцтв в справі).
Крім того, згідно з договорами купівлі-продажу від 17.09.2004 ТОВ "Синтез-Плюс" набуло три об'єкти нерухомого майна, що були збудовані за рахунок залучених інвестиційних коштів, а саме: будинок для оздоровлення та відпочинку площею 285,40 кв.м., вартістю 1193100,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна, 12; будинок для оздоровлення та відпочинку площею 286,40 кв.м., вартістю 1220700,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна,14; будинок для оздоровлення та відпочинку площею 286,40 кв.м., вартістю 1220700,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна,16, які також належали ДП „Укрінвестбуд” на праві власності, що посвідчується відповідними свідоцтвами та витягами з реєстру права власності КП Ялтинське БТІ, (копії в справі).
Також між ДП „Укрінвестбуд” та ТОВ „Синтез-Плюс” 21.10.2004 були укладені договори купівлі-продажу, за якими ТОВ "Синтез-Плюс" придбало у власність об'єкти нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля під літерою „А" площею 2597,30 кв.м., вартістю 2331 800,00 гривень, за адресою: смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлові будівлі під літерою „Б" площею 3 540,90 кв.м, під літерою „3" площею 253,40 кв.м, під літерою „Д" площею 7,6 кв.м., загальною вартістю 3027050,00 гривень, за адресою: АРК м. Ялта, смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлова будівля під літерою „B" площею 1 848,80 кв.м., вартістю 1 460 500,00 гривень, за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлова будівля під літерою „Г" площею 1 071,50 кв.м., вартістю 847 300,00 гривень, за адресою: АРК м. Ялта, смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлова будівля під літерою „М" площею 62,70 кв.м., вартістю 69 000,00 гривень, за адресою: АРК м. Ялта, смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлові будівлі під літерою „С" площею 1 076,20 кв.м., під літерою "П" площею 11,1 кв.м., під літерою „О" площею 28,00 кв.м, під літерою„Л" площею 65,20 кв.м., загальною вартістю 937 300,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Симеїз, Севастопольське шосе. 12; нежитлова будівля під літерою „К" площею 66,50 кв.м., вартістю 59 000,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлова будівля під літерою „Ж" площею 299,60 кв.м., вартістю 266 000,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлова будівля під літерою „Р" площею 102,70 кв.м., вартістю 91 200,00 гривень, за адресою: АРК м. Ялта, смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлові будівлі під літерами: „Е" площею 10,60 кв.м., „Н" площею 6,50 кв.м., загальною вартістю 12 500,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлова будівля під літерою „І" площею 312,30 кв.м., вартістю 277 500,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Сімеїз, Севастопольське шосе, 12; нежитлова будівля під літерою „Е" площею 2 127,2 кв.м, вартістю 2 778 000,00 гривень, за адресою: АРК, м. Ялта, с. Оползневе, вул. Південна, 7.
Згідно п.1.2 вказаних договорів об'єкти продажу (нерухоме майно) належать продавцю на підставі Свідоцтв про право власності, виданих Державним управлінням справами (копії свідоцтв в справі).
Згідно ст. 49 Конституції України держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.
Статтею 3 Закону України „Основи законодавства про охорону здоров'я” визначено, що заклади охорони здоров'я - підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.
Безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я (ч. 1 ст. 16).
Відповідно до Закону України „Про курорти” курорт - освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. Санаторно-курортні заклади - це заклади охорони здоров'я, що розташовані на територіях курортів і забезпечують подання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів (ст. 1, 22).
Відповідно до ст. 26 вказаного Закону приватизація санаторно-курортних закладів, що знаходяться на територіях курортів державного значення, використовують природні лікувальні ресурси зазначених територій і на момент прийняття цього Закону перебувають у державній або комунальній власності, забороняється.
З аналізу зазначених норм витікає висновок, що згідно з чинним законодавством забороняється приватизація санаторно-курортних закладів, які знаходяться на територіях курортів державного значення саме як цілісних майнових комплексів з метою запобігання скороченню мережі лікувальних закладів. При цьому суд наголошує, що під мережею лікувальних закладів чинне законодавство розуміє саме перелік лікувальних закладів, а не окреме майно таких закладів.
Відповідно до Статуту Санаторний комплекс "Зорі України" є санаторно-курортним закладом, розташованим в зоні курорту, належить до мережі лікувальних закладів України і по сьогоднішній день залишається діючим закладом охорони здоров'я, який працює, належить до державної форми власності та перебуває у сфері управління Державного управління справами.
На момент укладання спірних договорів окремі об'єкти нерухомого майна Санаторного комплексу „Зорі України” належали на праві загальнодержавної власності ДП „Укрінвестбуд”. Ці об'єкти нерухомого майна були передані з балансу СК „Зорі України” у зв'язку з недоцільністю подальшої експлуатації, так як вони були не придатні для використання та потребували капітального ремонту.
Спірне майно на момент його відчуження ТОВ „Синтез-Плюс” було виведене із складу майна, яке належить СК „Зорі України”, тобто це майно вже не можна вважати майном санаторно-курортного закладу та відносити його до складу цілісного майнового комплексу санаторію.
Суду не було надано доказів, які б підтверджували факт приватизації саме санаторно-курортного комплексу „Зорі України”, заборона приватизації якого прямо визначена статтею 26 Закону України „Про курорти”.
Також суду не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що після реалізації спірного майна санаторій „Зорі України” вилучений із системи державних закладів охорони здоров'я, перестав виконувати свої функції санаторно-курортного закладу чи зменшив надання послуг по оздоровленню населення, чим би підтверджувалось порушення ст. 49 Конституції України в частині заборони скорочення мережі лікувальних закладів.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що передача спірного майна із управління СК „Зорі України” в управління ДП „Укрінвестбуд” та його подальше відчуження не мало на меті приватизацію санаторію „Зорі України” як цілісного майнового комплексу та не призвело до скорочення мережі лікувальних закладів, отже, судом не вбачається порушень вимог ст. 49 Конституції України та ст. 26 Закону України „Про курорти” при укладенні спірних договорів.
Як зазначалось вище, на момент укладення договорів спірне майно мало статус майна державної форми власності. Порядок відчуження майна державної форми власності регулювався Законом України „Про приватизацію державного майна” та Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" його сфера розповсюджується на відчуження державою цілісних майнових комплексів: об'єктів незавершеного будівництва, законсервованих об'єктів, акцій (часток, паїв), що належать державі в майні господарських товариств та інших об'єднань.
Згідно ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", об'єктами малої приватизації є цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; окреме індивідуально визначене майно, що приватизується разом з розташованими в ньому об'єктами приватизації.
З матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно, яке є предметом спірних договорів купівлі-продажу, не відноситься до жодного з об'єктів, визначених законодавством України про приватизацію.
Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затверджене наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 №1477, також не може бути застосоване до визначення процедури відчуження даного майна, оскільки воно стосується тільки тих юридичних осіб, функції з управління майном яких передані до органів Фонду державного майна України.
Матеріалами справи встановлено, що функції з управління майном ДП „Укрінвестбуд”, який був власником спірних об'єктів на час їх відчуження, були передані Державному управлінню справами. Отже, Фонд державного майна України жодного відношення до спірного майна не має.
Відповідно до ст. 145 Господарського кодексу України зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами. Частиною 3 ст. 145 Господарського кодексу України встановлено, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного підприємства відповідно до закону.
Жодним законодавчим актом України, які діяли на час укладання спірних угод, не було встановлено заборони приватизації окремих об'єктів нерухомого майна, які відносились до державної форми власності та використання яких державні органи, яким воно належало, вважали за недоцільне. Крім того, судом було встановлено, що рішення власника спірного майна було прийнято у відповідності до закону і не суперечило вимогам чинного законодавства.
Посилання прокуратури в апеляційному поданні на те, що в порушення вимог ч. 2 ст. 75 ГК України відчуження майна за спірними договорами відбулося не на конкурентних засадах судом не може бути прийнято до уваги, оскільки дана норма не передбачає саме обов'язку проведення конкурсу.
З огляду на наведене, процедура приватизації спірного майна на момент укладення спірних договорів відповідала чинним положенням законодавства України.
Матеріалами справи також встановлено, що додатковими угодами до договорів купівлі-продажу від 17.09.2004 та від 21.10.2004 про купівлю-продаж спірних об'єктів встановлена вексельна форма розрахунку.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що за спірними договорами купівлі-продажу сторони здійснили розрахунки векселями відповідно до вимог чинного законодавства.
Відомостей про визнання векселів, якими було проведено розрахунок, недійсними, прокуратурою та позивачами не було надано і суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи прокуратури та позивача, викладені в апеляційному поданні та апеляційній скарзі, спростовуються наявними у справі доказами.
Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що Рішення Господарського суду м. Києва по справі №17/380-32/238 від 07.04.2009 прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, всі обставини, визначені Вищим господарським судом України, були досліджені судом першої інстанції при новому розгляді справи, тому апеляційне подання та апеляційна скарга задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційне подання Прокуратури міста Києва та апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення, Рішення Господарського суду м. Києва по справі №17/380-32/238 від 07.04.2009 - без змін.
2. Матеріали справи №17/380-32/238 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді