Справа № 2-641
2008 рік
Іменем України
"21 " жовтня 2008 року Баришівський районний суд Київської області в складі
головуючого судді Лисюк О.Д.
при секретарі Ющенко Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житлом та усунення перешкоду здійсненні права користування ним,
встановив:
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з названим позовом стверджуючи, що вони та відповідачка по справі ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку з господарськими спорудами в смт. Баришівка по провулку Торфяний, 4. На даний час, між сторонами виникли конфліктні ситуації з приводу користування спірним будинком тому, вони звернулися до суду з позовом про встановлення конкретного користування будинком та усунення будь-яких перепон в його користуванні із сторони ОСОБА_3
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та позивачка ОСОБА_2 заявлений позов підтримали та кожен окремо пояснили суду, що вони є співвласниками по 1/3 кожен частин будинку по провулку Торфяний, 4 в смт. Баришівка Київської області. Проте, відповідачка по справі ОСОБА_3, на свій розсуд, фактично розпоряджається всім будинком дозволивши без відповідної згоди інших співвласників, проживати в ньому стороннім особам. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийшли до згоди в порядку користування будинком та просять суд, виділити їм житлові кімнати розмірами 16.1 кв.м., 9.6 кв.м., 10.9 кв.м. Веранду розміром 11.8 кв.м., коридор розміром 4.2 кв.м., господарські будівлі та земельну ділянку, яка знаходиться біля будинку, залишити в спільному користуванні. Решту кімнат залишити за відповідачкою. Окрім того, просять суд зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди в користуванні ними їхньої частини будинку.
Заперечуючи проти заявленого позову ОСОБА_3 суду пояснила, що після смерті їхньої матері, яку вона доглядала до самої смерті, позивачі по справі взагалі не цікавилися будинком, а тому, всі затрати по його утриманню лягли на неї. За весь час, нею без участі інших співвласників, затрачено більше 6000 доларів на обслуговування будинку та підтримання його в належному стані, а тому просить суд, визнати за нею повне право на будинок, а в заявленому позові відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_5 повністю підтримав свою довірительку пояснивши суду, що у відповідності із ст.360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів ( обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном. З моменту отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взагалі не цікавилися будинком, появлялися до нього вкрай рідко. Всі реальні затрати по утриманню будинку взяла на себе ОСОБА_3
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений позов є обґрунтований та підлягає до задоволення виходячи з наступних міркувань.
У відповідності із ст.328 ЦК України, право власності надувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 листопада 1994 року який посвідчений 01 березня 1986 року та зареєстрованого в реєстрі під № 315, спадкоємцями зазначеного в заповіті майна ОСОБА_6, яка померла 21 грудня 1993 року є : її дочка - ОСОБА_3, що проживає в м. Києві вул. 50-років Жовтня 12-Б кв.90; друга дочка - ОСОБА_2, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_7, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_2. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається із житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться в смт. Баришівка по пров. Торфяному, 4 Київської області та належав померлій ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок виданим Баришівським ККП 27 вересня 1988 року за № 1909 та зареєстрованого в П.-Хмельницькому БТІ 27.09.1988 року за № 593. Житловий будинок дерев'яний, розмір житлової площі становить 47.80 кв.м., обкладений цеглою, сарай, прибудова, туалет, огорожа.
25 травня 1996 року ОСОБА_7 у віці 60 років помер, про що в книзі реєстрації актів про смерть 27.05.1996 року зроблено запис за № 3739 місцевим ЗАГСом м. Тула. В день смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина , до складу якої ввійшла 1/3 частина житлового будинку по провул. Торфяному, 4 в смт. Баришівка. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 12 травня 2008 року позов ОСОБА_1 - дочки померлого ОСОБА_7 був задоволений та за нею було визнано право власності на 1/3 частину спірного житлового будинку.
У відповідності до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю ( ст.356 ЦК України).
За правилами ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю.
Однак, як встановлено в судовому засіданні, відповідачка ОСОБА_3, без згоди інших співвласників надала згоду на проживання в спірному будинку стороннім особам в зв'язку з чим, інші співвласники - позивачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають можливості розпоряджатися своєю часткою спадкового майна на власний розсуд. Таким чином, посилання представника відповідачки про те, що ОСОБА_3 утримувала будинок із власних коштів не відповідає фактичним обставинам справи.
Частина 1 статті 364 ЦК України передбачає, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній власності
Як вбачається із змісту позовної заяви та пояснень позивачів, вони просять суд виділити їм у конкретне користування житлову кімнату розміром 16.1 кв.м., житлову кімнату розміром 9.6 кв.м. та житлову кімнату розміром 10.9 кв.м., що в загальній площі становить 36.6 кв.м. Остальні приміщення будинку, в тому числі жила кімната розміром 11.2 кв.м, кухня площею 9.3 кв.м., коридор площею 2.1 кв.м., кладовку площею 2.9 кв.м. залишити в користуванні відповідачці. Веранду площею 11.8 кв.м., коридор - 4.2 кв.м., по господарські споруди та земельну ділянку залишити в спільному користуванні.
За таких фактичних обставин справи суд вважає, що позовні вимоги позивачів ґрунтуються на законі, а тому мають бути задоволені.
Встановлене судом підтверджується:
копією свідоцтва про право на спадщину за законом ;
копією про реєстрацію права власності на нерухоме майно;
копією рішення Баришівського районного суду від 12.05.2008 року;
копією інвентаризаційної справи на садибний житловий будинок по провулку Торфяний, 4 іншими матеріалами справи.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 328, 355, 358, 364 ЦК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житлом та усунення перешкод у здійсненні права користування ним , задовольнити.
Встановити порядок користування приміщеннями житлового будинку в смт. Баришівка Київської області по провулку Торфяний, 4 наступним чином:
виділити позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільне користування житлову кімнату розміром 16.1 кв.м., житлову кімнату розміром 9.6 кв.м., житлову кімнату розміром 11.2 кв.м.
виділити ОСОБА_3 в користування житлову кімнату розміром 11.2 кв.м., кухню розміром 9.3 кв.м., кладочку розміром 2.9 кв.м., коридор з окремим входом розміром 2.1 кв.м.
Веранду розміром 11.80 кв.м. та коридор розміром 4.2 кв.м., господарські будівлі та споруди, що знаходяться біля житлового будинку та земельну ділянку біля будинку залишити в спільному користуванні.
Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку п.4 ст. 295 ЦПК України.