донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.01.2010 р. справа № 40/307
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю представників сторін:
від позивача:Мішина Н.Г. за дов. № 01/4-1 від 04.01.2010р.
від відповідача:Сігаєва Г.А. за наказом № 4к від 02.04.07р.;
Нудненко М.А. -директор (протокол № 13 від 30.10.2009р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінпромконтракт»м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від17.11.2009 року
по справі№ 40/307 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовомКомунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька»м. Донецьк
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінпромконтракт»м. Донецьк
про стягнення 32849,69 грн.
Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька»м. Донецьк (далі по тексту КП «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпромконтракт»м. Донецьк (далі по тексту ТОВ «Фінпромконтракт») про стягнення боргу з орендної плати в сумі 10509,01 грн. згідно договору оренди № 9/153 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька від 01.12.2008р. на користь позивача та боргу з орендної плати в сумі 22340,68 грн. на користь міського бюджету.
Позивач по справі в порядку ст. 22 ГПК України уточнив свої позовні вимоги і просив господарський суд Донецької області стягнути з відповідача борг з орендної плати в сумі 32849,69 грн. на користь КП «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька»
Рішенням від 17.11.09р. по справі № 40/307 господарський суд Донецької області стягнув з відповідача на користь позивача борг з орендної плати в сумі 28349,69 грн. посилаючись на те, що вона доведена відповідними доказами та матеріалами справи. Провадження у справі № 40/307 в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 4500 грн. суд припинив на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Фінпромконтракт»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 17.11.09р. по справі № 40/307 та прийняти нове рішення.
Заявник апеляційної скарги вважає, що зазначене вище рішення суду постановлено внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, що в свою чергу призвело до прийняття судом першої інстанції невірного та незаконного рішення.
Також, заявник скарги вказує на те, що відповідно до договору та акту прийому-передачі від 01.12.2008р., орендарю передано приміщення по вищевказаним документам 01.12.2008р., а тому в суму боргу необґрунтовано враховується сума орендної плати за листопад 2008 року.
Позивач по справі у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Донецької області від 17.11.09р. по справі № 40/307 залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки її доводи спростовуються матеріалами справи.
У судовому засіданні представники сторін висловилися на підтримку своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі, а також заперечень на неї.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, між КП „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, далі Орендодавець, та ТОВ „Фінпромконтракт”, далі Орендар, було укладено договір оренди № 9/153 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька від 01.12.2008р., а саме нежитлового приміщення загальною площею 112,3 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 148.
Відповідно до п. 1.2 договору Орендодавець, одночасно з правом оренди нерухомого майна надає Орендарю право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт оренди в розмірі 40,69 кв.м.
На виконання пункту 2.4 укладеного договору майно було передано Орендодавцем у користування Орендарю відповідно до акту прийому-передачі від 01.12.08р., підписаного сторонами без зауважень та пропозицій.
Згідно пункту 3.1 договору за користування приміщенням, Орендар вносить орендну плату і плату за користування земельною ділянкою, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Донецька, затвердженої рішенням виконкому міської ради від 26.11.03р. № 534, місячний розмір якої, відповідно розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною даного договору, на дату підписання договору складає 3856,16 грн. (орендна плата за об'єкт оренди -3818,20 грн., плата за земельну ділянку -37,96 грн.).
За приписами пункту 3.5 договору відповідач повинен перераховувати орендну плату щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним. Орендодавець самостійно ділить чергову суму вартості орендної плати за користування майном на частини, передбачені Методикою, та контролює їх перерахування до міського бюджету не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним.
Відповідно до п. 4.2 Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та у повному обсязі.
За приписами п. 9.1 даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами, нотаріального засвідчення та реєстрації та діє з 03.11.2008р. до 03.10.2011р.
Однак свої зобов'язання за договором Орендар належним чином не виконав, внаслідок чого за ним станом на 01.09.09р. утворився борг з орендної плати в сумі 32849 грн. 69 коп.
Позивач посилаючись на факт неналежного виконання відповідачем умов п. 3.1. договору звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути на свою користь 32849,69 грн. боргу з орендної плати, яка рішенням суду від 17.11.2009р. задоволена частково та стягнуто з відповідача на користь позивача борг з орендної плати в сумі 28349,69 грн. В іншій частині стягнення боргу провадження по справі припинено.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржуване рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Донецької області підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корсить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Абзац 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пункт 1 ст. 759 ЦК України зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, предмет договору перебуває у державній власності, тому до правовідносин сторін застосовуються також вимоги спеціальної норми права, передбаченої у статях 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зі змінами та доповненнями.
Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли усіх суттєвих умов, передбачених законом для даного виду договору оренди: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії, а тому він вважається укладеним відповідно до вимог ст.ст. 180, 181 ГК України та ст. 638 ЦК України. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Відповідно до вимог ст.ст. 173, 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статей 202, 203 ГК України, ст.ст. 526, 599 ЦК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання відповідач не виконав, орендну плату згідно вимог ст. 286 ГК України та умов договору своєчасно не сплатив, тому позивач звернувся до господарського суду Донецької області та просив стягнути з відповідача орендну плату за період листопад 2008р. - серпень 2009 року в розмірі 32849,69 грн.
Відповідачем в ході розгляду справи було сплачено 4500 грн. за орендну плату, у з'язку з чим суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в цій частині позову на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Однак, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення вимоги позивача про стягнення боргу з орендної плати за період листопад 2008р. - серпень 2009р. в сумі 28349,69 грн., оскільки в матеріалах справи є акт прийому-передачі, з якого вбачається, що він укладений відповідно до виконання п. 2.5 договору оренди № 9/153 від 01.12.2008р.
За приписами статті 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Відповідно до п. 9.1. договору оренди № 9/153 від 01.12.2008р. даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами.
Оскільки зазначений договір оренди був підписаний 01.12.2008р. та додатком № 2 зазначається акт прийому-передачі, то судова колегія приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягає борг з орендної плати за період грудень 2008р. - серпень 2009р. в сумі 23892,45 грн., з урахуванням погашення суми основного боргу останнім в розмірі 4500 грн.
Посилання представника позивача у судовому засіданні на те, що відповідно до п. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше, а в п. 9.1 договору № 9/153 зазначено, що договір діє з 03.11.2008р. по 03.10.2011р., тому він і нарахував основний борг по орендній платі з цього періоду, судова колегія до уваги не приймає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач по справі не надав належних доказів того, що передав відповідачу майно, яке є предметом спірного договору оренди раніше 01.12.2008р., а тому доводи позивача, що майно було передано відповідачу з 03.11.08р., судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки це суперечить діючому законодавству.
Крім того, господарським судом Донецької області помилково в описовій частині рішення від 17.11.2009р. по справі № 40/307 зазначені площа та адреса орендованого майна.
Таким чином, при перевірці оскаржуваного рішення, апеляційним судом було встановлено неправильне застосування норм діючого законодавства, тому рішення господарського суду Донецької області від 17.11.09р. по справі № 40/307 підлягає частковому скасуванню в частині стягнення основного боргу з орендної плати за листопад 2008 року.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться пропорційно на обидві сторони.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпромконтракт»м. Донецьк задовольнити частково .
Рішення господарського суду Донецької області від 17.11.09р. по справі № 40/307 частково скасувати в частині стягнення основного боргу з орендної плати за листопад 2008 року.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 17.11.09р. по справі № 40/307 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпромконтракт»(83053 м. Донецьк, вул. Краснооктябрська, 111, ід. код 33222208) на користь Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька»(83121, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 299, ід. код 05514241) борг з орендної плати в сумі 23892,45 грн., витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви в сумі 276,85 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 198,90 грн.
Стягнути з Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька»(83121, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 299, ід. код 05514241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпромконтракт»(83053 м. Донецьк, вул. Краснооктябрська, 111, ід. код 33222208) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 138,43 грн.
Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.
Головуючий
Судді:
Надруковано 5 примірників: 1.у справу; 2.позивачу, 3.відповідачу, 4.ГСДО, 5.ДАГС