29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"11" січня 2010 р.Справа № 16/2150
За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Вінниця
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Кам'янець-Подільський
про стягнення 40000,00 грн. збитків
Суддя
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 -приватний підприємець
Від відповідача: не з'явився
Суть спору: Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 41 220,28 грн., з яких 40 000,00 грн. основного боргу, 504,22 грн. 3% річних та 716,06 грн. інфляційних нарахувань за невиконання відповідачем зобов'язань по поставці товару згідно договору купівлі-продажу №10-07 від 10.02.2007 р.
Повноважний представник позивача в засіданні суду з'явився та в порядку ст.22 ГПК України подав письмову заяву від 11.01.2010р. про зміну предмету позову, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 40 000,00 грн. збитків із посиланням на норми ст.ст. 612, 623 ЦК України. При цьому, підстави позову позивачем залишені без змін.
У відповідності до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Вищевказана заява нормам чинного законодавства не суперечить, будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів не порушує, а тому судом приймається.
Відповідач в засідання повноважного представника у судове засідання не направив, витребуваного судом письмового відзиву на позов не подав, про причини неявки не повідомив, хоча про розгляд справи відповідач повідомлявся із направленням ухвал суду згідно реєстру поштових відправлень №01-224 від 24.11.2009р., №01-234 від 08.12.2009р., №01-243 від 21.12.2009р.
За таких обставин, справа вирішується згідно ст.75 ГПК України за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне:
ОСОБА_1, м. Вінниця як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа реєстрована виконавчим комітетом Вінницької міської ради 04.02.2003р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №693112 серія ВО1.
10.02.2007р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №10-07,В, згідно умов якого продавець здійснює постачання товару (цементу) в терміни, кількості і номенклатурі відповідно до рознарядки покупця, а покупець забезпечує приймання продукції та оплачує її вартість (п.п.2.1,2.2,3.1 договору).
Згідно п. 4.2 вказаного договору сторони передбачили, що покупець здійснює 100% попередню оплату за товар, а продавець гарантує відвантаження товару протягом 5-ти банківських днів з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок покупця (п.5.1 договору).
На виконання зобов'язань по договору, позивачем було проведено попередню оплату за товар в сумі 40 000,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням №68 від 15.05.2009р., банківською випискою станом на 15.10.2009р.
У зв'язку із тим, що відповідач не виконав зобов'язання по поставці товару, позивачем направлено на адресу відповідача письмову вимогу про виконання зобов'язань від 01.10.2009р.за вих.№01/01/09, згідно якої вимагав сплатити заборгованість в сумі 40 000,00 грн. Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Оскільки кошти в сумі 40 000,00 грн. відповідачем не сплачені, позивач просить суд, із врахуванням зміни предмету позову, стягнути з відповідача 40 000,00 грн. збитків, причинених невиконанням відповідачем зобов'язань по договору, посилаючись на ст. 224 ГК України, ст. ст. 612, 623 ЦК України.
Досліджуючи надані сторонами докази, до уваги приймається наступне:
Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером є господарськими, виходячи зі змісту статей 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до статті 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч.1, 2 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. (ст. 224 ГК України).
Згідно п. 8 ч. 2 ст. 15 Цивільного Кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, крім інших, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
З матеріалів справи сліду, що відповідачем не було вчинено відповідних дій на виконання договору купівлі-продажу від 10.02.2007р. №10-07, В, а письмова вимога позивача від 01.10.2009р. про повернення коштів в сумі 40 000,00 грн. залишена відповідачем без відповіді та задоволення. При цьому, позивачем на підтвердження розміру збитків подано платіжне доручення №68 від 15.05.2009р. про сплату 40 000,00 грн., виписку із банківського рахунку станом на 15.10.2009р. Натомість доводи позивача відповідачем не спростовані, відповідні докази на виконання зобов'язань з боку відповідача суду не подано.
Відповідно до приписів ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 40 000,00 грн. збитків обґрунтовані належними у справі доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.
У відповідності до ст.ст.44, 49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог .
Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Кам'янець-Подільський про стягнення 40 000,00 грн. збитків задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2 (НОМЕР_3 в Кам'янець-Подільському АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 3511005, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (НОМЕР_4, ВАТ СЕБ Банк, МФО 300175, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 коп.) збитків, 400,00 грн. (чотириста гривень 00 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Суддя
Віддруковано 3 прим.
1-до матеріалів справи, 2,3-сторонам