Справа № 184/224/18
Номер провадження 2/184/198/18
10 липня 2018 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Томаш В.І.,
при секретарі - Михайловій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості», -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом і просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 21.11.2008 року у розмірі 42491 грн. 69 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн. 00 коп..
Представник позивача - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, але надала суду письмове клопотання про розгляд справи за її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, а також надала відповідь на відзив відповідача, в якому просить задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі. Посилається на те, що ОСОБА_2 звернулась до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву Nо б/н від 21.11.2008 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 12600.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг. Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг.
Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу).
Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами. Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Щодо правомірності стягнення неустойки, статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими звичайно ставляться.
Одним з фундаментальних принципів правових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Цивільного Кодексу України, згідно з яким одним із загальних принципів цивільного законодавства є свобода договору.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності зі ст. 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, при укладенні кредитного договору між банком і клієнтом - позичальником дотримується принцип свободи договору. А саме, позичальник є вільним у заключенні даного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, підписуючи кредитний договір він погоджується з усіма умовами, передбаченими кредитним договором.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
Більше того, загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну.
Виходячи зі змісту цього тлумачення не можуть бути ототожнюється санкцій і вид відповідальності.
Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій.
У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій.
Інакше, наприклад не могли б бути одночасно застосовані штраф та стягнення збитків при залученні до цивільної відповідальності, а також позбавлення волі та конфіскація майна при притягненні до кримінальної відповідальності і т.д., адже вони також пояснювалися б «як відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення».
Таким чином, згідно зі ст. 61 Конституції не обмежується розмір санкцій або їх набір при залученні до одного виду юридичної відповідальності.
Тлумачення неможливості одночасного застосування штрафу та пені прямо суперечить установленому законодавця, який в законах України прямо передбачає можливість одночасного застосування пені та штрафу.
Можливість одночасного застосування штрафу та пені закріплюється також у ст. 14 Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 № 51/97-ВР в ред. від 30.07.2010 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону або із суті відносин сторін, дозволяє здійснити відповідне врегулювання в договорі.
Штраф і пеня мають різне призначення і функції у цивільних правовідносинах.
Штраф - разове покарання, а пеня - покарання, має на меті домогтися якнайшвидшого виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Постановою ВСУ № 6-2003цс15 визначено, що у відповідності до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Основним положенням даної постанови являється саме накладання санкцій за одне правопорушення, а тому не може прийматися до уваги в даному випадку, адже:
Одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, а згідно зі статтею 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Таким чином, штраф і пеня є окремими видами неустойки. Штраф застосовується за порушення виконання зобов'язання, а пеня - за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штраф і пеня не є взаємовиключними видами неустойки. Крім того, Цивільний кодекс України не містить обмежень і заборон на одночасне застосування стороною за договором до винної сторони таких штрафних санкцій як штраф і пеня.
Банк встановлює в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором неустойку як самостійний вид юридичної відповідальності, тобто загальний розмір фінансової санкції за невиконання умов договору.
Юридичною відповідальністю є реалізація санкції норми, відносно правопорушника, покладання на нього офіційного боргу зазнати позбавлення матеріального, фізичного або духовного порядку.
Враховуючи викладене, принцип свободи договору, дає право Банку передбачати в кредитних договорах відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов'язання -у вигляді штрафу, і за несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання - у вигляді пені.
Застосування банком в кредитному договорі та штрафу, та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності, адже характер правопорушень в даному випадку різний.
Підсумовуючи вищевикладене, передбачивши зазначені види неустойки в кредитному договорі, ОСОБА_1 не допускає порушення норми статті 61 Конституції України.
Щодо строків позовної давності, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).
Відповідачем дійсно були вчинені дії, що свідчать про визнання ним свого боргу перед Банком. Так, згідно виписки Клієнт неодноразово здійснював погашення заборгованості останнє з яких було внесено 10.05.2017 р., підтвердженням є виписка з рахунку
Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 09.02.2018 року - до спливу строку позовної давності.
У зв'язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.
Щодо застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 договір ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, Відповідач належним чином свої зобов'язання за Кредитним Договором не виконав.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги представника позивача визнала частково та надала суду відзив на позов, в якому просить частково задовольнити позовні вимоги позивача, а саме стягнути з відповідача за кредитним договором №б/н від 21.11.2008 року наступні заборгованості: - 12177,69 грн. - тіло кредиту; - 16994,55 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом; - одну із видів неустойки за порушення строків виконання грошових зобов'язань, застосовуючи при цьому спеціальну позовну давність з 1 рік; - розподілити судові витрати по справі у відповідності до ст. 141 ЦПК України. Посилається на те, що вона не погоджується з розміром заявлених позивачем вимог по даній справі, оскільки вважає, що такий розмір заявлено без застосування спеціальної позовної давності щодо стягнення з неї неустойки за порушення грошового зобов'язання, а саме: нарахованої пені за прострочення зобов'язання, сальдо за нарахованою пенею за прострочене зобов'язання, загальне сальдо за нарахованою пенею за прострочене зобов'язання, прострочених вимог накопичувальним підсумком, пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. та судових штрафів за порушення строків виконання грошових зобов'язань та полягає у наступному.
Згідно ч.1, 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: - про стягнення неустойки (штрафу, пені); - про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.
Згідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка. його порушила.
Судовою палатою у господарських справах і Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у мотивувальній частині винесеної Постанови від 08.02.2017 року по справі № 3-1217гс16 надано юридичні роз'яснення щодо застосування строків позовної давності, що відображені у ст.ст.256-258 ЦК України (далі мовою Постанови): «Натомість законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК). Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 ЦК). Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.»
Беручи до уваги зазначені роз'яснення ВСУ, просить застосувати спеціальну позовну давність в один рік щодо стягнення одного виду неустойки.
Згідно до мотивувальної частини Постанови Верховного суду України від 21.10.2015 року та правової позиції ВСУ у справі №6-2003цс15, суд зазначив про наступне: «Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення».
Беручи до уваги зазначені роз'яснення просить застосувати відповідні роз'яснення (тлумачення або правові позиції) Верховного суду України щодо стягнення з неї лише одного виду неустойки за порушення строків виконання грошових зобов'язань.
Позовні вимоги позивача, що складаються з тіла кредиту в розмірі 12177,69 грн. та нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 16994,55 грн. вона визнає.
У разі часткового задоволення позовних вимог позивача, заперечуватиме проти стягнення з неї в повному обсязі судових витрат та просить здійснити розподіл понесених позивачем, судових витрат, що підлягатимуть відшкодуванню у відповідності до ст. 141 ЦК України.
В останнє судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена.
В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_4 позовні вимоги позивача визнав частково. В останнє судове засідання представник відповідача ОСОБА_4 не з'явився, але надав суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності та за відсутності відповідача за наявними матеріалами у справі.
Суд, вислухавши пояснення відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 21 листопада 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 був укладений договір № б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 12600.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду щодо підписаної заяви разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», що підтверджується підписом у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту ОСОБА_1 керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту згідно п. 2.1.1.5.7 Договору.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має зображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Згідно ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до п.2.1.1.5.5 Договору, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п.2.1.1.5.7 Договору, позичальник зобов'язується слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, а у разі невиконання зобов'язань за Договором, у відповідності до п.2.1.1.5.6 на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.
Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов'язання Клієнта з повернення тіла, кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов'язаннями.
Згідно п. 2.1.1.3.3 Договору відповідач доручив Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов'язань згідно п.п. 2.1.1.3.5, 2.1.1.12.9 Договору, Боржник списувати з будь-якого рахунку, відкритого в Банку, зокрема, з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання).
Відповідно до п. 2.1.1.12.3 Договору, поповнення картрахунку здійснюється шляхом внесення коштів в готівковій або безготівковій формі і зарахування їх Банком на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків Клієнта на підставі Договору.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 549 ЦК України та п.2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 250.00 грн. + 5% від суми позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 15.01.2018 року має заборгованість - 42491.69 грн., яка складається з наступного:
- 12177.69 грн. - тіло кредиту;
- 16994.55 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом;
- 11057.94 грн. - нараховано пені,
а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:
*250.00 грн. - штраф (фіксована частина),
*2011.51 грн. - штраф (процентна складова).
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав та інтересів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до п. 1.1.7.12 Договору, Договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує іншу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той самий строк.
В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд дає критичну оцінку доводам відповідача та її представника, викладених ними в судовому засіданні та у відзиві на позов щодо часткового визнання позовних вимог позивача, оскільки вони є безпідставними та недоведеними і спростовуються стабільними письмовими поясненнями позивача, наданими ним належними та допустимими доказами, вищевказаними нормами закону, матеріалами справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник у своєму відзиві стверджують про те, що є підстави для застосування строку позовної давності до пені, яка нарахована позивачем по справі, але з такими висновками суд погодитись не може, оскільки вони цілком спростовані доводами представника позивача, висловлені ним в письмовій відповіді на відзив, оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання перед банком як не виконувала, так і не виконує, а тому вважає, що позивач обґрунтовано нарахував відповідача зазначену суму заборгованості перед банком, яка підлягає задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості» - задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.11.2008 року у розмірі 42491 грн. 69 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн. 00 коп..
Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259 - 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНН НОМЕР_1) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.11.2008 року у розмірі 42491 (сорок дві тисячі чотириста дев'яносто одну) грн. 69 коп., яка складається з наступного: - 12177.69 грн. - тіло кредиту; - 16994.55 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; - 11057.94 грн. - нараховано пені, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 250.00 грн. - штраф (фіксована частина), - 2011.51 грн. - штраф (процентна складова), а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн. 00 коп..
Рішення може бути оскаржене через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Орджонікідзевського міського суду ОСОБА_5