29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"12" січня 2010 р.Справа № 14/1955
за позовом відкритого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", смт. Теофіполь
до товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-97", смт. Базалія Теофіпольського району
про стягнення 156 000 грн. заподіяних збитків.
Суддя Гладюк Ю.В.
За участю представників:
від позивача: Войцешук В.І. -за довіреністю від 01.09.2009р.
від відповідача: Москаленко С.П. - керівник
Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 156000 грн. на відшкодування збитків, заподіяних невиконанням зобов'язань за договорами комісії на продаж продукції №33 від 14.03.2006 р. та договором комісії на продаж продукції від 18.10.2006 р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягає на їх задоволенні.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав, його представник проти позовних вимог заперечував, однак належних обґрунтувань своїх заперечень суду не надав, позовні вимоги позивача не спростував.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Між сторонами було укладено договір №33 комісії на продаж продукції (договір про передачу продукції на реалізацію) від 14.03.2006 р. та договір б/н комісії на продаж продукції (договір про передачу продукції на реалізацію) від18.10.2006 р.
Згідно п.1.1 вказаних договорів відповідач прийняв на себе зобов'язання укласти в інтересах позивача угоду з продажу продукції -цукру піску.
У відповідності до п. 5.2 договорів якщо комісіонер не реалізував майно надане йому на комісію до 30 жовтня 2006 р. з моменту відвантаження продукції, він зобов'язаний повернути майно комітенту чи відшкодувати його вартість або провести зустрічний продаж цукрових буряків, на суму отриманих матеріальних цінностей. Комісіонер зобов'язаний виконати доручення до 30 жовтня 2006р. з моменту відвантаження продукції.
На виконання договору б/н комісії на продаж продукції (договір про передачу продукції на реалізацію) від 18.10.2006 р. позивачем передано відповідачу на комісію цукор в кількості 15,2 тон., що підтверджується накладною №58 від 18.10.2006 р. та довіреністю серії ЯМР №692226 від 18.10.2006 р.
Також на підставі накладної №3 від 22.01.2007 р. по довіреності серії ЯМР №692246 від 22.01.2007 р. та згідно видаткової накладної №369 від 30.10.2007 р. по довіреності серії ЯНО №174512 від 18.11.2007 р. позивач передав на комісію відповідачу 6 тон та 10 тон цукру відповідно.
Однак відповідач взятих на себе зобов'язань належним чином не виконав.
05.10.2009 р. позивачем було направлено відповідачу вимогу №1 з пропозицією на протязі семи днів повернути 31,2 тони цукру-піску або грошовий еквівалент на суму отриманого на комісію товару.
Оскільки дане звернення залишено без відповіді та задоволення, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заподіяних збитків. Зазначає, що ціна позову визначена ним з урахуванням даних Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області та товарної біржі „Шепетівська”, умов договорів комісії та становить156 000грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення виходячи з наступного.
Позивач посилається на те, що весь цукор передавався відповідачу на підставі вказаних договорів. Однак, виходячи з обумовленого в договорах кінцевого строку виконання відповідачем зобов'язань можливо дійти до висновку, що між сторонами фактично виконувався лише договір б/н від18.10.2006 р. Саме на його виконання й передавався цукор -пісок в кількості 15,2 тон. Решта цукру була передана на комісію на підставі накладної №3 від 22.01.2007 р. по довіреності серія ЯМР №692246 від 22.01.2007 р. та згідно видаткової накладної №369 від 30.10.2007 р. по довіреності серія ЯНО №174512 від 18.11.2007 р. Про те, що даний договір переданий та прийнятий на комісію міститься відповідна відмітка на накладних. В зв'язку з цим в них не відображено ціну переданого цукру-піску.
Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно до ст.ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Відповідно до ч.1 ст.1014 Цивільного кодексу України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах більш вигідних для комітента. У відповідності до ч.1 ст.1021 ЦК України комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, нестачу або пошкодження майна комітента. Згідно ч.1 ст.1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.
У відповідності до вимог частини першої ст.220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням.
У відповідності до частинни другої ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже відповідач прострочив виконання зобов'язання в зв'язку з чим позивач обґрунтовано наполягає на стягненні збитків. По піску переданому за накладною№58 від 18.10.2006 р. та довіреністю серії ЯМР №692226 від 18.10.2006 р. період прострочення слід визначати з 31 жовтня 2006 року, що відповідає умовам договору від18.10.2006 р.
По решті переданого цукру-піску прострочення слід визначати за спливом семиденного строку після отримання відповідачем вимоги від 05.10 2009 року.
Заявлений позивачем розмір збитків підтверджується крім даних наданих Державною інспекцією з контролю за цінами в Хмельницькій області в довідці від 07.10.2009р. № 2614 також і довідкою Товарної біржі „Шепетівська” від 16.12.2009р.
Отже, вимоги позивача про стягнення 156000 грн. збитків є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст. 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія-97”, смт. Базалія Теофіпольського району (вул. Леніна, 22, код 23841110) на користь відкритого акціонерного товариства „Теофіпольський цукровий завод”, смт. Теофіполь (вул.. Жовтнева, 12, код 05394995) 156 000 грн. збитків, 1560 грн. витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Суддя