Справа № 11-кп/796/919/2018 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Категорія КК: ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач: ОСОБА_2
11 липня 2018 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, кримінальне провадження № 12016100030009229 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременець, Кременецького району, Тернопільської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше судимого 11.08.2009 Кременецьким районним судом Тернопільської області за ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 358 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнився 26.08.2011 на підставі Закону України « Про амністію у 2011 році»,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.186 КК України;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Арциз Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , без постійного місця проживання, раніше судимого:
13.11.2003 Арцизьким районним судом Одеської області за ч.2 ст.162, ч.2 ст.355, ч.3 ст.185, 395 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнився 03.05.2006 умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 26 днів;
23.04.2009 Арцизьким районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 342 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;
14.10.2011 Арцизьким районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки 1 місяць позбавлення волі, звільнився 18.09.2012 року по відбуттю покарання;
27.01.2015 Южненським міським судом Одеської області за ч. 2 ст. 185 КК України на 6 місяців арешту, звільнився 19.05.2015 року по відбуттю покарання;
28.09.2015 Броварським міськрайонним судом Київської області за ч.1 ст. 309 КК України на 6 місяців арешту, звільнився 28.09.2015 р. по відбуттю строку покарання,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125, ч.2 ст. 186 КК України та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 1 року виправних робіт; за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
В силу ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого, визначено ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
В силу ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 періодично з'являтися до уповноваженого органу з питань пробації на реєстрацію, повідомляти цей орган про зміну місця проживання.
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначено йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 2 років позбавлення волі.
Початок строку покарання ОСОБА_6 встановлено обчислювати з 25.05.2017 Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_6 термін попереднього ув'язнення з 25.05.2017 по 21.06.2017 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, ОСОБА_6 залишено у виді тримання під вартою, ОСОБА_7 змінено з тримання під вартою на особисте зобов'язання, звільнено з-під варти в залі суду, зобов'язано з'являтися за кожною вимогою до суду, повідомляти суд про зміну місця проживання.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Не погоджуючись з вироком Деснянського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить звільнити його з під-варти в апеляційному суді, за відбутим строком.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що в суді першої інстанції було порушено його право на захист, він не одноразово подавав клопотання про відмову від захисника ОСОБА_10 , оскільки він не виконував свої обов'язки, а саме, приховав від суду довідку про склад сім'ї, характеристику з місця роботи, довідку про стан здоров'я його сина інваліда дитинства. Однак суд першої інстанції не одноразово відмовляв в його клопотаннях, чим порушував його права на захист.
Також апелянт зазначає, що не дослідженні всі докази судом. В обвинувача не було, що пред'явити йому в обвинувачення, тому вони шляхом обману та спекуляції вмовили засудженого ОСОБА_7 оговорити його, пообіцявши останньому свободу.
Крім того, апелянт зазначає, що просив допитати потерпілого ОСОБА_11 , який хотів дати правдиві показання про те, що він розбороняв, а не утримував потерпілого.
Іншими учасниками судового провадження, які мають право подати апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржений.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом визнано доведеним, що 1.08.2016 приблизно об 11.00 годині ОСОБА_7 , перебуваючи у лісопарковій зоні по пр. Броварському, 18-Д в м. Києві, підійшов до наглядно знайомого потерпілого ОСОБА_12 , з яким на грунті неприязних стосунків, що виникли раптово, вчинив словесну сварку, після чого у нього виник умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 .
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 підійшов до потерпілого ОСОБА_12 та умисно наніс йому один удар ліктем правої руки в область обличчя, від якого останній впав на землю, завдавши, таким чином, потерпілому ОСОБА_12 легкі тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці горизонтальної гілки нижньої щелепи справа; саден - на задньо-внутрішній-1 та на задньо-зовнішній-1 поверхнях лівого передпліччя в верхній третині, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу-1, в ділянці підборіддя справа-1, на шкірі верхньої губи з переходом на червону кайму - по середній лінії-1; крововиливів - на слизовій оболонці нижньої губи в проекції 1-3 зубів зліва-1, на слизовій верхньої губи з переходом на червону кайму по середній лінії-1.
Крім того, 25.05.2017 приблизно в 00.20 год. ОСОБА_7 , перебуваючи разом з ОСОБА_6 у лісопарковій зоні по АДРЕСА_3 , побачили раніше незнайомого потерпілого ОСОБА_13 , після чого вступили між собою в попередню змову з метою відкритого викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 з метою повторного відкритого викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, підійшли до потерпілого ОСОБА_13 , після чого ОСОБА_7 діючи згідно заздалегідь розподілених ролей, висловив погрозу щодо застосування до потерпілого ОСОБА_13 насильства, яке не є небезпечним для здоров'я останнього та пред'явив вимогу передати належні потерпілому ОСОБА_13 гроші. В цей час ОСОБА_6 заламав потерпілому ОСОБА_13 руки за спину та утримував їх під пахви, застосувавши, тим самим насильство, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого, чим подолав волю останнього до опору. В цей час ОСОБА_7 обшукав кишені одягу ОСОБА_13 і відкрито викрав належне останньому майно, а саме, мобільний телефон «Lenovo K3 Note», вартістю 2990 грн. з карткою мобільного оператора «Лайфселл», вартістю 40 грн., а всього майно на загальну суму 3030 грн., після чого ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли.
Отже дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, а саме, в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, та за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковано дії ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , кожного з них, як відкрите викрадення чужого майна повторно, за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого і з погрозою застосування такого насильства.
З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданих апеляційних скарг.
Враховуючи, що обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 186 КК України, ніким не оскаржується, тому апеляційним судом не перевіряється.
Як вбачається з вироку, свої висновки щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, суд першої інстанції обґрунтував на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду та які суд оцінив у відповідності до вимог, передбачених ст.94 КПК України, з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення
Так, обвинувачений ОСОБА_7 в суді першої інстанції винним себе в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень визнав повністю і показав, що 01.08.2016 року приблизно об 11.00 год. в лісопарковій зоні по пр. Броварському, 18-Д в м. Києві у нього виник словесний конфлікт з потерпілим ОСОБА_12 , якого він вдарив ліктем руки в обличчя, від чого потерпілий впав. Не оспорює, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли утворитися від його дій.
У вчиненні грабежу обвинувачений ОСОБА_7 також винним себе визнав і показав, що 25.05.2017 приблизно 00.20 год. в парку по вул. Кіото, 8 в м. Києві він знаходився з дівчиною, неподалік сидів ОСОБА_6 , також на іншій лавці сидів потерпілий ОСОБА_13 . Він відійшов, а потерпілого попросив придивитись за дівчиною щоб її ніхто не образив. Коли повернувся, то побачив, що потерпілий ОСОБА_13 обіймається з дівчиною. Він пішов до ОСОБА_6 , з яким був знайомий біля півроку, розповів, що таке сталось і вони з ОСОБА_6 вирішили з'ясувати у потерпілого чому він так себе поводить. Вони підійшли до ОСОБА_13 , якому він пред'явив вимогу про передачу грошей, погрожуючи вдарити його в щелепу, а ОСОБА_6 завів руки потерпілого за спину і утримував, а він витяг з кишені одягу ОСОБА_13 мобільний телефон. Потім він з телефоном пішов до зупинки громадського транспорту, ОСОБА_6 залишився в парку. Через деякий час його затримала поліція, мобільний телефон потерпілого був у нього. Телефон він хотів продати, злочин вчинив у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.
Обвинувачений ОСОБА_6 в суді першої інстанції винним себе визнав повністю, покаявся, повністю підтвердив обставини вчинення грабежу, зазначені обвинуваченим ОСОБА_7 .
Крім того в основу обвинувального вироку судом першої інстанції покладено показання потерпілого ОСОБА_13 та свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , оскільки останні були попередженні про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та їх показання узгоджуються між собою та іншими доказами по справі.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 суду пояснив,що 25.05.2017 приблизно в 00.20 год. він провів своїх друзів, купив каву та присів на лавку в парку неподалік станції метрополітену «Лісова» по вул. Кіото в м. Києві. В цей час він побачив обвинуваченого ОСОБА_7 з жінкою, які між собою сперечались. ОСОБА_7 підійшов до нього і попросив подивитись за жінкою, щоб до неї ніхто не чіплявся, поки він швидко сходить до магазину. Він сказав, що доп'є каву і піде, на що ОСОБА_7 сказав, що швидко повернеться і пішов. Потім він побачив, що ОСОБА_7 повертається і почав збиратись уходити. ОСОБА_7 підійшов до нього і сказав, що він чіпляється до жінки, він відповів, що до жінки не чіпляється. ОСОБА_7 висловив йому погрозу, що розіб'є йому обличчя, потім сказав, щоб він дав 100 грн. і вони розійдуться. Він відповів, що грошей у нього немає, тоді ОСОБА_7 почав обшукувати його портфель. Секунд через 15 до них підійшов обвинувачений ОСОБА_6 і висловив йому вимогу про передачу їм з ОСОБА_7 100 грн., при цьому сказав, що це для нього не гроші. Він відмовився передавати гроші, тоді ОСОБА_6 заламав його ліву руку за спину, а ОСОБА_7 в цей час почав його обшукувати. В цей час ОСОБА_6 заламав йому і праву руку за спину. ОСОБА_7 витягнув у нього з кишені мобільний телефон «Lenovo K3 Note», вартістю 2990 грн. з карткою мобільного оператора «Лайфселл» вартістю 40 грн і відразу пішов в бік зупинки тролейбуса маршруту № 37. ОСОБА_6 його утримував за руки поки не зник ОСОБА_7 . Потім ОСОБА_6 сказав, що ОСОБА_7 зараз повернеться, а сам пішов і сів неподалік на лавці. Він трохи почекав ОСОБА_7 , який не повернувся, а потім пішов в бік зупинки. Там він побачив працівників поліції, до яких звернувся за допомогою. З працівниками поліції вони повернулися на місце події, де був ОСОБА_6 . У нього запитували де ОСОБА_7 , на що він нічого не повідомив. Він з поліцейськими шукав ОСОБА_7 , невдовзі знайшли його біля зупинок громадського транспорту. У ОСОБА_7 знаходився його мобільний телефон. Наполягає, що саме обвинувачені ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у нього відібрали мобільний телефон, що дії ОСОБА_6 і ОСОБА_7 були спільні і узгодженні між собою. Матеріальних претензій до обвинувачених він немає, оскільки телефон йому повернуто.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що 25.05.2017 вночі під час патрулювання з напарником ОСОБА_15 біля станції метрополітену «Лісова» в м. Києві, до них звернувся потерпілий ОСОБА_13 , який повідомив, що його пограбували декілька хвилин тому. Вони направились до місця події, неподалік від якого на лавці сидів обвинувачений ОСОБА_6 , на якого потерпілий вказав, як на одного з грабіжників, що тримав його руки, коли другий його обшукував і забирав з кишені його мобільний телефон «Lenovo». Вони запитали у ОСОБА_6 де інший грабіжник, на що той відповів, що мабуть пішов за горілкою. З ОСОБА_6 залишився екіпаж ВДСО, а він з напарником і потерпілим пішов відпрацьовувати територію. На зупинці громадського транспорту вони побачили ОСОБА_7 , на якого потерпілий вказав, як на другого учасника пограбування, який у нього з кишені забрав телефон. При попередньому огляді у ОСОБА_7 було виявлено в передній кишені мобільний телефон «Lenovo». Потерпілий вказав, що це його телефон, а ОСОБА_7 намагався телефон викинути. Підстав обмовляти обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у нього немає.
Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_15 , який також був у складі автопатруля з напарником ОСОБА_14 .
Висновок суду першої інстанції про те, що показання вказаних потерпілого та свідків є послідовними, узгоджуються поміж собою та повністю підтверджуються іншими доказами, які не спростовані та досліджені в судовому засіданні є обгрунтованим. Будь-яких обставин щодо обмови обвинуваченого ОСОБА_6 обвинуваченим ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_13 , як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій не встановлено.
Крім того суд першої інстанції поклав в основу вироку, наступні докази, процесуальними джерелами яких, крім наведених вище показань є речові докази, документи, висновки експерта, зокрема:
-дані протоколів пред'явлення осіб для впізнання від 30.05.2017 р. /т. 1 а.с. 108-11/. з яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_6 і ОСОБА_7 як осіб, що його пограбували.
Той факт, що в протоколі пред'явлення особи для впізнання, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_6 як особу, що приймала участь у вчиненні відносно нього грабежу, на першій сторінці не вказано про присутність понятого ОСОБА_16 , не може свідчити про відсутність вказаного понятого під час проведення зазначеної слідчої дії, оскільки на кожній сторінці цього протоколу понятий ОСОБА_16 розписався. На другій сторінці протоколу зазначено його прізвище. Крім того, вказана слідча дія проводилася з 12.20 до 12.30 год. 30.05.2017 р., цього ж дня з 12.00 до 12.20 год. проводилось впізнання потерпілим ОСОБА_7 в присутності понятого ОСОБА_17 , у зв'язку з чим незазначення прізвища і місця проживання понятого ОСОБА_17 в протоколі впізнання ОСОБА_6 суд вважає технічною помилкою слідчого, а тому не визнає цей доказ не допустимим, такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обргунтованими.
-дані протоколу про проведення слідчого експерименту з фотознімками до нього /т. 1 а.с. 112-133/, з якого вбачається, що під час проведення слідчого експерименту, потерпілий ОСОБА_13 повністю підтвердив свої показання, на місці події показав і розказав, яким чином ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 відкрито заволоділи його мобільним телефоном "Леново", при цьому, ОСОБА_7 висловив на його адресу погрозу зламати йому щелепу, а ОСОБА_6 застосував до нього насильство, а саме, заламав обидві руки за спину і утримував під пахви, поки ОСОБА_7 обшукував кишені одягу.
-дані протоколу огляду місця події від 25.05.2017 /т. 1 а.с. 101-104/ згідно якого, на зупинці громадського транспорту по вул.Кіото, 8 в м.Києві у ОСОБА_7 в правій кишені джинсів виявлено мобільний телефон "Леново" з кришкою жовтого кольору. Як пояснив ОСОБА_7 вказаний телефон він знайшов на зупинці.
-дані накладної № 46960 від 6.09.2016 р. /т. 1 а.с. 107/ з інтернет магазину "ПУЛЬСПАД" з якої вбачається, що вартість мобільного телефону «Lenovo K3 Note» становить 2990 грн.
-висновок судово-психіатричної експертизи № 358 від 06.06.2017, /т. 1 а.с. 142-143/, відповідно до якого ОСОБА_6 яким-небудь психічним захворюванням на період кримінального правопорушення, в якому він підозрюються, і на час проведення експертизи не страждав. За своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Таким чином, оцінивши досліджені в судовому засіданні вищевказані докази, суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Така кваліфікація його дій є правильною, у відповідності до встановлених фактичних обставин, вчиненого кримінального правопорушення.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції визнав щире каяття у вчиненому та відсутність тяжких наслідків.
Обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції визнав рецидив злочину.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, роль у вчиненні злочину, особу винного, який судимий, характеризується посередньо, наведені пом'якшуючі і обтяжуючу покарання обставини, те, що внаслідок вчиненого ним грабежу матеріальна шкода відсутня, також суд врахував думку потерпілого ОСОБА_13 з приводу міри покарання і вважав необхідним обрати йому покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням наведених пом'якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_6 обставин, даних про його особу, його ролі у вчиненому злочині, з урахуванням відсутності внаслідок його дій майнової шкоди, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_13 , який не наполягав на суворому покаранні для обвинуваченого, суд вважав за можливе застосувати до ОСОБА_6 ст. 69 КК України і призначити покарання нижче, ніж передбачено законом.
З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, а відтак доводи апеляційної скарги, щодо суворості призначеного покарання є необґрунтованими.
Крім того, покарання обвинуваченому ОСОБА_6 призначене з дотриманням вимог ст.65 КК України, за своїм видом та розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого та даним про особу обвинуваченого, є необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним нових кримінально караних діянь.
При цьому, колегія суддів враховує вимоги ст.65 КК України, а також роз'яснення, наведені у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен в повній мірі враховувати ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, дані про особу, а також ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла злочин, повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Стосовно доводів апелянта ОСОБА_6 про те, що не досліджені всі докази, в обвинувача не було, що пред'явити йому тому вони шляхом обману та спекуляції вмовили засудженого ОСОБА_7 оговорити його, пообіцявши останньому свободу, колегія суддів вважає безпідставними, не підтвердженими жодними доказами, з наведених вище підстав.
Судом першої інстанції вірно надано оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_7 , та дослідженим письмовим доказам, а саме що зібрані вони відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України, є належними та допустимими, а тому судом в основу вироку.
Колегія суддів оцінюючи докази, досліджені та перевірені судом першої інстанції, погоджується з тим, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України є доведеною, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Також колегія суддів вважає, що не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що в суді першої інстанції було порушено його право на захист, оскільки він не одноразово подавав клопотання від відмову від захисника ОСОБА_10 , який належним чином не виконував свої обов'язки.
Оскільки як вбачається з заявлених клопотань ОСОБА_6 про заміну захисника, то вони є необґрунтованими, тому суд першої інстанції, обґрунтовано відмовляв в їх задоволенні, крім того судом апеляційної інстанції, обвинуваченому було призначено нового захисника, чим було відновлено його право на апеляційне оскарження з участю захисника.
Стосовно клопотання ОСОБА_6 про застосування щодо нього статті 72 КК України, в редакція що діяла до 20 червня 2017 року, слід відмовити виходячи з наступного.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції визначив початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 обчислювати з 25.05.2017 р.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувано в строк відбування покарання ОСОБА_6 термін попереднього ув'язнення з 25.05.2017 р. по 21.06.2017 р. з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дві позбавлення волі. Таке рішення узгоджується з постановою Верховного Суду від 06.06.2018 р. у справі №180/746/16-к де визначено, що правило зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі не можна вважати таким, що визначає караність або інші кримінально-правові наслідки діяння в розумінні ч.2 ст.4 КК України. Таким чином, ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 р.) не застосовується після набрання 21.06.2017 р. чинності новою редакцією даної норми. Отже, попереднє ув'язнення зараховується у строк покарання (як день за два) лише на час дії вказаного Закону (до 21.06.2017 р.).
Інших переконливих доводів апеляційної скарги, які б безумовно спростовували висновки суду у вироку та були підставою для його скасування або зміни, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 418 та 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м.Києва, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,- без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.
Судді:
_____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4