Справа № 759/6468/18
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6253/2018
Головуючий у суді першої інстанції: ПетренкоН.О.
11 липня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача: Слюсар Т.А.
суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 15 травня 2018 року
у справі за заявою представника ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна, набутого у шлюбі, -
У травні 2018 року ОСОБА_4звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3 про поділ майна, набутого у шлюбі- квартири АДРЕСА_1.
Одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що оскільки право власності на спірне майно зареєстровано за відповідачкою, існує ризик того, що остання відчужить таке майно у період судового спору між сторонами, що унеможливить виконання рішення суду, у зв'язку з чим позивач просив : накласти арешт на ? частину квартири АДРЕСА_1.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 травня 2018 року заяву ОСОБА_4 задоволено.
В апеляційній скарзі представникомОСОБА_3 зазначено, що районним судом в оскаржуваній ухвалі порушені норми процесуального права, остільки не вказано мотивів наявності підстав застосування заходів забезпечення позову та не зазначено якими доказами, наданими позивачем, підтверджується обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Окрім цього, судом не враховано, що в спірній квартирі зареєстрований неповнолітній син відповідачки ОСОБА_3, через що відчуження квартири вплине на його права і може бути здійснене виключно з дозволу органу опіки та піклування. Однак, на момент винесення ухвали про арешт квартири в суду не було доказів цієї обставини, оскільки відповідачка ще не надала необхідні документи, а отже, суд прийняв передчасне рішення про арешт квартири.
Скаржник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Колегія суддів, вислухавши представника ОСОБА_4, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з наявності підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених в ухвалі доказів.
Твердження апеляційної скарги про те, що в спірній квартирі зареєстрований неповнолітній син відповідачки ОСОБА_3, через що відчуження квартири вплине на його права і може бути здійснене виключно з дозволу органу опіки та піклування. Однак, на момент винесення ухвали про арешт квартири в суду не було доказів цієї обставини, оскільки відповідачка ще не надала необхідні документи, а отже, суд прийняв передчасне рішення про арешт квартири, колегія суддів визнає такими, що не спростовують висновків районного суду про наявність підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При цьому, колегія суддів враховує й посилання апеляційної скарги, що відповідачка на момент винесення ухвали про арешт квартири «ще» не надала необхідні документи до органу опіки та піклування для надання дозволу про відчуження квартири, в якій зареєстрований неповнолітній син відповідачки ОСОБА_3, остільки це вказує на намір вчинити ці дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також унеможливити ефективний захист прав чи інтересів позивача.
Згідно абзацу 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Доводи апеляційної скарги про відсутність реальної загрози невиконання рішення суду у випадку задоволення позову, колегія суддів визнає необґрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів визнає правомірними висновки районного суду щодо наявності правових підстав до забезпечення поданого по справі позову.
Посилання на порушення судом норм процесуального права не знайшло свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права.
Викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи та зібраним доказам.
Враховуючи, що визначений ухвалою суду спосіб забезпечення позову є тимчасовою мірою, яка застосовується до вирішення спору по суті, а правомірність вимог позивача підлягає вирішенню за результатами розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги й залишення ухвали суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 15 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 липня 2018 року.
Суддя - доповідач:
Судді: