29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"05" січня 2010 р.Справа № 8/2051
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії", м. Ялта Автономної Республіки Крим
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ізяслав Хмельницької області
про стягнення 4168 грн. основного боргу, 476,41 грн. пені, 416,8 грн. штрафу, 185,47 грн. інфляційних, 85,37 грн. - 3% річних
Суддя Смаровоз М.В.
Представники сторін:
позивача: Веремчук Т. М. - за довіреністю від 01.09.2009р.; Трачук В.А. - за довіреністю №5 від 14.10.2009р. (в судовому засіданні 08.12.2009р.);
відповідача: не з'явився.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі договору поставки товару між сторонами № 462/09 від 03.02.2009 р. 4168 грн. основного боргу, 476,41 грн. пені (за період з 28.02.2009р. по 31.08.2009р.), 416,8 грн. штрафу, 185,47 грн. інфляційних (за період з 28.02.2009р. по 02.11.2009р.), 85,37 грн. - 3% річних (за період з 28.02.2009р. по 02.11.2009р.).
В судовому засіданні 08.12.2009р. представники позивача позовні вимоги підтримали.
Відповідач, повідомлений належним чином про розгляд справи, відзив на позов не подав, позовні вимоги за суттю та розміром не оспорив, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, що не перешкоджає вирішенню спору згідно зі ст. 75 ГПК України.
Розглядом наявних матеріалів справи встановлено наступне.
Між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) 03.02.2009р. укладено договір поставки № 462/09 (далі -договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався систематично поставляти та передавати у власність покупцю у встановлений строк товар, а відповідач зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору (п.1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору предметом постачання по договору є наступний товар: алкогольні вироби в асортименті виробництва ТОВ «Віна Лівадії».
Згідно з розділом 2 договору, постачальник постачає товар партіями згідно заявок покупця в асортименті та за цінами, що діють на момент поставки товару, які узгоджені сторонами та вказані у рахунках фактури, що фіксуються у накладних, які засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами договору. Кількість та асортимент товару, що постачається згідно договору, сторони визначають на підставі письмових заявок. Доставка товару здійснюється на підставі: товарно-транспортної накладної форми 1, податкової накладної, сертифікату якості.
Відповідно до п. 5.1 договору покупець зобов'язувався оплатити поставлений товар по ціні, що вказана в товарно-транспортних накладних, шляхом перерахунку коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 21 дня з моменту отримання товару.
Згідно з п. 5.2 договору у разі несвоєчасної оплати покупець повинен сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №РН-0001837 від 06.02.2009 р. на суму 4668,00 грн. позивачем поставлено продукцію відповідачеві.
Позивачем надіслано відповідачу претензію №29 від 22.05.2009 р. з вимогою сплатити борг за отриману продукцію, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.
Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом звертається увага на те, що розмір позовних вимог в частині стягнення 185,47 грн. інфляційних (за період з 28.02.2009р. по 02.11.2009р.) розраховано позивачем не в середньому на місяць, а на кожну дату місяця, що суперечить положенням „Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, викладеним у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. Однак, наведена обставина не призвела до завищення розміру заявленої до стягнення суми інфляційних (за період з березня 2009р. по жовтень 2009р.).
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4168 грн. основного боргу, 476,41 грн. пені (за період з 28.02.2009р. по 27.08.2009р.), 416,8 грн. штрафу, 185,47 грн. інфляційних (за період з березня 2009р. по жовтень 2009р.), 84,96 грн. - 3% річних (за період з 28.02.2009р. по 02.11.2009р.). Відповідачем доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості не подано, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Однак, оскільки позивачем допущено арифметичну помилку при розрахунку 3% річних, у позові в частині стягнення 0,41 грн. - 3% річних слід відмовити.
У задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача суд вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачем не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в даній справі.
Згідно з ч.2 ст. 49 ГПК України судові витрати по справі підлягають покладенню на відповідача, внаслідок направомірних дій якого виник спір.
Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 35, 43, 44-49, 66, 67, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (м. Ялта Автономної Республіки Крим, вул.Жовтнева, 8, кв.32, ідентифікаційний код 32362063) 4168 грн. основного боргу, 476,41 грн. пені, 416,8 грн. штрафу, 185,47 грн. інфляційних, 84,96 грн. - 3% річних, 102 грн. відшкодування сплаченого державного мита та 236 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
У решті позову відмовити.
У задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача відмовити.
Суддя
Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи, 2,3 - позивачу, 4 - відповідачу.