Справа №2а-9195/09/1570
02 грудня 2009 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Потоцької Н.В.
при секретарі Заліській Л.В.
за участю сторін:
представника позивача (за довіреністю) Сірооченко А.В.
представника відповідача(за довіреністю) Шевченко В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом науково-комерційної приватної фірми «ГРАНІКА» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом мотивуючи тим, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси науково-комерційної приватної фірми «ГРАНІКА» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.07.2007р. по 30.09.2008р. складений акт №450/25-30258069/23-02 від 12.02.2009р., який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Повідомленням-рішенням №0000492301/0 від 27.02.2009 року йому донарахований податок на прибуток у сумі 4715 грн. та штрафні санкції у сумі 1504 грн. за порушення вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п. 5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; повідомленням-рішенням №0000502301/0 від 27.02.2009 року - донарахований податок на додану вартість у сумі 62389 грн. та штрафні санкції у сумі 31195 грн. за допущені порушення вимог п.п.7.2.1 п. 7.2., п.п.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Зазначені рішення були оскаржені ним у порядку апеляційної процедури. За результатами розгляду скарг відповідачем було прийнято рішення про залишення скарги НКПФ «ГРАНІКА» без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін, відповідно прийняті податкові повідомлення-рішення №0000492301/1 та №0000502301/1 від 13.05.2009 року. Крім того, прийнято податкове повідомлення рішення №0001332301/0/1 від 13.05.2009 року про донарахування сум податку на додану вартість у розмірі 18108 грн. та штрафних санкцій у сумі 9054 грн. за порушення вимог п.п7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Вказане рішення було оскаржене, але скарга залишена без задоволення, а рішення без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення №0001332301/1/1 від 11.06.2009р.
Податкові повідомлення-рішення №0000492301/0 від 27.02.2009р. (№0000492301/1 від 13.05.2009р.), №0000502301/0 від 27.02.2009 року (№0000502301/1 від 13.05.2009р.) та №0001332301/0/1 від 13.05.2009р. (№0001332301/1/1 від 11.06.2009р.) були також оскаржені ним до ДПА в Одеській області. За результатами розгляду прийнято рішення про залишення скарг без задоволення, а рішення без змін та прийняті відповідно податкові повідомлення-рішення №0000492301/2 від 19.06.2009р., №0000502301/2 від 19.06.2009р., №0001332301/2/1 від 08.07.2009 року.
Позивач вважає вказані рішення незаконними, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки у нього були відсутні порушення, які відображені у акті перевірки та стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень.
Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, визнати не чинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000492301/0 від 27.02.2009р., №0000492301/1 від 13.05.2009р., №0000502301/0 від 27.02.2009 року, №0000502301/1 від 13.05.2009р., №0001332301/0/1 від 13.05.2009р., №0001332301/1/1 від 11.06.2009р., №0000492301/2 від 19.06.2009р., №0000502301/2 від 19.06.2009р., №0001332301/2/1 від 08.07.2009 року.
Представник відповідача надав до суду заперечення на адміністративний позов (т.1а/с-189-192), у яких просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до норм чинного законодавства, пройшли процедури апеляційного оскарження і залишені без змін.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі і пояснив, що помилковим та таким, що суперечить діючому законодавству, є твердження відповідача про те, що наявність опечатки в податковій накладній є підставою для не включення фактично сплаченої суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця товару.
Крім того, позивач стверджує про відсутність підстав для твердження відповідача про неправомірне включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість з вартості інформаційно-консультаційних послуг, оскільки ним надані усі необхідні документи, які підтверджують факт здійсненні господарської операції.
З урахуванням викладеного, просить прийняти рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення по справі, просить відмовити в задоволені позову у повному обсязі, посилаючись на правомірність прийняття оскаржуваних рішень, оскільки при проведенні перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п. 5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та вимог п.п.7.2.1 п. 7.2., п.п.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції державних податкових інспекцій, зокрема: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.
Порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок регулюється статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі направлення від 26.12.2008 р. №654/320/23-02, виданого ДПІ у Київському районі м. Одеси, групою фахівців ДПА в Одеській області та ДПІ у Київському районі м. Одеси була проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання НКПФ «ГРАНІКА» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008р.
За результатами перевірки був складений акт від 12 лютого 2009 року №450/25/30258069/23-02 (т.1а/с-12-35).
Податкові повідомлення-рішення за результатами акту перевірки були винесені 27 лютого 2009 року за №0000502301/0 та №0000492301/0. Зазначені рішення були направлені на юридичну адресу підприємства рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримані 06.03.09 р. (т.1а/с-86-87).
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив вказані рішення до ДПІ в Київському районі м. Одеси та ДПА в Одеській області, але його скарги залишені без задоволення, а рішення без змін (а/с-39-42).
Згідно з податковими повідомленнями-рішеннями №0000502301/0 від 27.02.2009р., №0000502301/1 від 13.05.2009 р., №0000502301/2 від 19.06.2009 р. НКПФ «ГРАНІКА» донараховано податку на додану вартість у сумі 62 389 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 31 195 грн. за порушення вимог п.п 7.2.1 и.7.2, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до п.п 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Підставою для висновку з боку відповідача про порушення вимог п.п 7.2.1 п.7.2 ст.7 даного Закону, визнано невірне зазначення кількості товару в графі податкової накладної № 204 від 22.09.08р., яка містила значення 3000 кв.м. замість придбаних 13000кв.м.
В судовому засіданні встановлено, що між підприємством НКПФ «Граніка»-комісіонер і підприємством ЧНПП «Стройстекло» - комітент укладений договір комісії від 28.12.2007г. на закупівлю товару (скло листове).
Між позивачем та ЧНПП «УкрПромСкло» 28 грудня 2007 року укладений договір купівлі-продажу скла листового (т.1а/с-64-67).
22.09.2008 р. НКПФ «Граніка» проведена закупівля товару (скло листове) для комітента ЧНПП «Стройстекло» у постачальника ЧНПП «УкрПромСкло» і куплений товар був переданий комітентові по акту здачі-приймання товару від 22.09.2008 р. Номенклатура переданого товару: Скло 3210x2250x4 2 в кількості 13000,00 кв.м на суму 470 808,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 78468,00грн.
Питання обкладення ПДВ операцій за договорами комісії на покупку врегульовані п. 4.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97 - ВР, у якому зазначено, що датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.
Факт проведення господарської операції підтверджений документами, наданими позивачем, а саме: товарною накладною №234 від 22.09.2008р., довіреністю на отримання матеріальних цінностей №313 від 22.09.2008р., випискою на оплату товару на суму 980000,00 грн. від 22.09.2008р., карткою рахунку 024, актом здачі-приймання товару від 22.09.2008р. (т.1а/с-134,136,137).
В судовому засіданні в якості письмового доказу досліджені лист №26/01 від 26.01.2009р., лист від 03.02.2009р., лист №27-1 від 27.03.2009р. (а/с-212-214), які підтверджують наявність в податкові накладній №204 від 22.09.2008р. описки (т.1а/с208,210,211).
Податкова накладна №204 від 22.09.2008г. була виписана ЧНПП "УкрПромСкло" при використанні комп'ютерної бухгалтерської програми, при цьому у момент формування друкарської форми вказаною податкової накладної сталася описка (в роздрукованій податковій накладній не видно (прихована) цифра в колонці 5 (кількість, об'єм), відповідно неправильно відображена вказана цифра - 3000 кв.м., правильною цифрою слід вважати -13000 кв.м.
Вказана описка (друкарська помилка) утворилася внаслідок великої кількості цифр (знаків) які не відобразилися при друкуванні документу у вказаній колонці 5 (кількість, об'єм).
Даний факт підтверджується також листом ТОВ «Абіс-Софт» в якому зазначено, що при перевірці достовірності відображення даних програмного забезпечення програми «1С:Бухгалтерія 7.7» встановлено, що при роздрукуванні невірно відображаються знаки розрядності у формуванні облікових документів, зокрема, у податкових накладних в полі «Кількість». Вказані неполадки були фахівцями усунені (т.1 а/с-188).
При цьому, сума об'єму постачання бази оподаткування (колонка 7), а також загальна сума коштів, яка підлягає оплаті (колонка 11) вказані вірно, відповідно сума податку на додану вартість вказана вірно.
Таким чином, недоліки в заповненні податкової накладної, зокрема, описка у графі «Кількість», не свідчить про її недійсність.
Також судом встановлено, що згідно довідки №145 від 23.03.2009р., складеної за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки ПНВП «УкрПромСкло», код ЄДРПОУ 21034492 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків НКПФ «ГРАНІКА», код ЄДРПОУ 30258069, підтверджено відсутність розбіжності з відомостями, наданими НКПФ «ГРАНІКА», тобто дійсно податкова накладна № 204 була виписана ПНВП «УкрПромСкло» 22.09.2008р. на скло листове в асортименті у кількості 13000 кв.м. на суму 470808,00 грн., в т.ч. ПДВ 78468,00 грн. (т.1 а/с-201-208).
Таким чином, зважаючи на досліджені в судовому засіданні письмові докази, суд приходить до висновку про відсутність порушень вимог п.п 7.2.1 и.7.2, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» з боку позивача, а отже про необхідність скасування податкових повідомлень-рішень №0000502301/0 від 27.02.2009р., №0000502301/1 від 13.05.2009 р., №0000502301/2 від 19.06.2009 року.
Щодо витрат на інформаційно-консультатійних послуги судом встановлено наступне.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.
В судовому засіданні встановлено, що позивач здійснює оптову торгівлю будівельними матеріалами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту та інші види оптової торгівлі (види діяльності за КВЕД 51.53.2, 51.19.0, 51.90.0), що підтверджується довідкою АА №086475 (т.1а/с-37).
10 травня 2006 року між позивачем та ТОВ «ІМВ» укладений договір на надання інформаційно-консультаційних послуг та додаткова угода до нього від 30.12.2006 р. (т.1а/с60-63).
28.09.2007 року НКПФ «ГРАНИКА», у зв'язку з надходженням замовлень від покупців на скло зі спеціальними властивостями, видано наказ №4-П про доручення ТОВ «ІМВ» надати спеціалізовану інформацію виробників скла Пілкінгтон-Польща, Гардіан-Польща. Відповідальним за виконання цього наказу визначено менеджера з питань регіонального розвитку ОСОБА_3
На виконання вищезазначеного договору, отримавши замовлення від НКПФ «ГРАНИКА», ТОВ «ІМВ» виконало роботу по наданню інформаційно-консультаційних послуг по темі «Новинки на ринку скла» і надало замовнику (НКПФ «ГРАНИКА») відповідні матеріали, які досліджені в судовому засіданні (т.6 а/с-3-140).
Факт проведення господарської операції підтверджений документами, наданими позивачем, а саме: наказом №4-П від 28.09.2007 р. (т. 1 а/с-245), актом виконаних робіт від 31.10.2007р. (т.1 а/с-244), податковою накладною №39 від 31.10.2007р. (т.1 а/с-243), випискою з рахунку за 3.12.2007р. (т.1 а/с-241).
Таким чином, судом встановлено, що після отримання інформації про новинки на ринку скла, позивачем укладений договір комісії від 28.12.2007р. на закупку скла згідно визначеної номенклатури.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заперечень відповідача щодо відсутності зв'язку витрат на інформаційно-консультаційні послуги з господарською діяльністю позивача, оскільки в судовому засіданні підтверджено, що в правовідносинах між НКПФ «ГРАНИКА» та ТОВ «ІМВ» є направленість на отримання доходу.
Також в судовому засіданні досліджені письмові докази, які характеризують правовідносини між НКПФ «ГРАНИКА» та СПД ОСОБА_4 по наданню інформаційно-консультаційних послуг з питань нормативного регулювання господарської діяльності підприємства позивача, а також бухгалтерського і податкового обліку.
Судом встановлено, що 28 грудня 2007 року між НКПФ «ГРАНИКА» та СПД ОСОБА_4 укладено договір.
На виконання зазначеного договору виконавцем (СПД ОСОБА_4) надавались інформаційно-консультаційні послуги замовнику (НКПФ «ГРАНИКА»), про що складались відповідні акти виконаних робіт (т.1 а/с-88-102) та були виписані податкові накладні (т.1 а/с-103-118). Позивачем була здійснена оплата зазначених послуг, що підтверджується виписками з рахунку (т.1 а/с-146-158).
Відповідно ст.ст.27,40,41 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. №2657 - XII (із змінами і доповненнями) інформаційна продукція - це матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій. Інформаційна послуга - це здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб.
Документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання і поширення інформації шляхом фіксації на папері, магнітній, кіно,- відео -, фотоплівці або на іншому носієві.
На підтвердження отримання інформаційно-консультаційних послуг позивачем до суду надані документи на паперових носіях, які містять інформацію з питань нормативного регулювання господарської діяльності підприємства, бухгалтерського і податкового обліку (т.2 а/с-1-225, т.3 а/с-1-237, т.4 а/с-1-181, т.5 а/с-1-238).
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством; внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Встановлення доцільності та економічної обґрунтованості використання отриманих послуг у господарській діяльності юридичної особи, до завдань та повноважень Державної податкової інспекції не віднесено.
За наведених обставин, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості) позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню повністю.
Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що позивачем обґрунтовано та підтверджено належним чином позовні вимоги щодо визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000492301/0 від 27.02.2009р., №0000492301/1 від 13.05.2009р., №0000502301/0 від 27.02.2009 року, №0000502301/1 від 13.05.2009р., №0001332301/0/1 від 13.05.2009р., №0001332301/1/1 від 11.06.2009р., №0000492301/2 від 19.06.2009р., №0000502301/2 від 19.06.2009р., №0001332301/2/1 від 08.07.2009 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167 КАС України суд, -
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Визначити не чинними податкові повідомлення рішення №0000492301/0 від 27.02.2009 р., податкове-повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси №0000502301/1 від 13.05.2009 р., податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0000492301/0 від 27.02.2009 р., податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0000492301/1 від 13.05.2009 р., податкове-повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0001332301/0/1 від 13.05.2009 р., податкове-повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 00013332301/1/1 від 11.06.2009 р., податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0000492301/2 від 19.06.2009 р., податкове-повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0000502301/2 від 19.06.2009 р., податкове-повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 00013332301/2/1 від 08.07.2009 р.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 07.12.2009 року.
Суддя Потоцька Н.В.