Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 липня 2018 р. Справа№805/4495/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що є внутрішньо переміщеною особою, яка за місцем фактичного проживання перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1.
При вирішенні питання про призначення такої пенсії ОСОБА_2 об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області до його трудового стажу не зараховано певні періоди роботи, що значно зменшує розмір пенсії, а саме не зараховано певний період роботи на «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля», оскільки юридична адреса даної шахти знаходиться на непідконтрольній українській владі території.
Така позиція Управління, на думку позивача, є не зрозумілою та непослідовною, оскільки період його роботи на вказаній шахті Управлінням до пільгового стажу зараховано частково.
На адвокатській запит з цього питання надано відповідь від 14.05.2018 року №7532/02, якою підтверджено причину не зарахування до стажу позивача періоду роботи на «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля», однак не зазначено який саме період роботи на вказаній шахті не зараховано або ж не зараховано взагалі, і не повідомлено чи приймалось Управлінням рішення про відмову в зарахуванні цього періоду до стажу роботи на пільгових роботах.
Вказані дії вважав неправомірними, оскільки в підтвердження стажу надав і трудову книжку, і інші необхідні документи.
У зв'язку з наведеним позивач просив:
- визнати неправомірними дії Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо незарахування до пільгового стажу позивача відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 11.10.1982 року по 01.08.1985 року на посаді електрослюсаря підземного; з 02.08.1985 року по 27.11.1986 року на посаді машиніста підйому підземного; з 12.12.1991 року по 08.02.1992 року на посаді гірника підземного на маркшейдерських роботах; з 10.02.1992 року по 31.03.1992 року на посаді гірника підземного; з 07.09.1992 року по 30.11.1992 року на посаді гірника підземного на маркшейдерських роботах; з 01.12.1992 року по 17.02.1994 року на посаді гірника підземного; з 18.02.1994 року по 09.02.2012 року на посаді дільничного маркшейдера;
- зобов'язати ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із урахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 11.10.1982 року по 01.08.1985 року на посаді електрослюсаря підземного; з 02.08.1985 року по 27.11.1986 року на посаді машиніста підйому підземного; з 12.12.1991 року по 08.02.1992 року на посаді гірника підземного на маркшейдерських роботах; з 10.02.1992 року по 31.03.1992 року на посаді гірника підземного; з 07.09.1992 року по 30.11.1992 року на посаді гірника підземного на маркшейдерських роботах; з 01.12.1992 року по 17.02.1994 року на посаді гірника підземного; з 18.02.1994 року по 09.02.2012 року на посаді дільничного маркшейдера.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року у справі допущено заміну відповідача ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області його правонаступником - Бахмутсько-Лиманським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області.
Ухвалою цього ж суду від 06.07.2018 року у Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області витребувано докази, зокрема завірену належним чином копію пенсійної справи позивача.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що позивач з 01.04.2017 року перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1 на підставі електронної пенсійної справи, яка надійшла з іншого органу Пенсійного фонду України. Надана позивачем довідка про пільгову роботу на «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля» не розглядалася, оскільки юридична адреса даної шахти знаходиться на непідконтрольній українській владі території. Просив в задоволенні позову відмовити.
Листом від 11.07.2018 року №4971/13 на ухвалу суду про витребування доказів відповідач повідомив, що рішення (розпорядження, протокол) Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області України про відмову в зарахуванні окремих періодів роботи позивача до пільгового стажу у пенсійній справі відсутнє, оскільки ОСОБА_1 не звертався до Управління із заявами щодо зарахування до пільгового стажу будь-яких періодів пільгової роботи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером (пенсійне посвідчення від 16.09.2011 року №2246409319), який як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1 та внутрішньо переміщена особа за місцем фактичного проживання перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Макіївки Донецької області (останнє нарахування пенсії вказаним Управлінням 04.08.2014 року), в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Ірпінь Київської області (останнє нарахування пенсії вказаним Управлінням 04.03.2017 року).
З 01.04.2017 року за місцем фактичного проживання як отримувач пенсії перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області - правонаступника Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на підставі електронної пенсійної справи, яка надійшла з іншого органу Пенсійного фонду України.
04.04.2018 року та повторно 24.04.2018 року звернувся до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявам (аналогічного змісту), в яких, посилаючись на те, що працював на підприємстві «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля» та має пільговий стаж 24 роки, який згідно з матеріалами пенсійної справи становить лише 4 роки, просив надати роз'яснення щодо періодів, зарахованих до пільгового стажу. До заяви додав уточнюючі довідки від 29.03.2018 року про пільгову роботу на «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля».
На заяви надано відповіді від 18.04.2018 року №335/К-02-01-03 та від 27.04.2018 року №335/К-02-01-03 (аналогічного змісту), в яких повідомлено про стаж позивача та розмір призначеної йому пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1, і те, що додані до звернення копії довідок про пільгову роботу на «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля» не можуть бути розглянуті, оскільки юридична адреса даної шахти знаходиться на непідконтрольній українській владі території.
На адвокатській запит з цього питання надано відповідь від 14.05.2018 року №7532/02, якою підтверджено причину неприйняття довідок про пільгову роботу позивача на «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля».
Судом також встановлено, що відповідно до записів, що містяться в трудовій книжці в період з 11.10.1982 року по 09.02.2012 року позивач працював на «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля»:
з 11.10.1982 року по 01.08.1985 року на посаді електрослюсаря підземного;
з 02.08.1985 року по 27.11.1986 року на посаді машиніста підйому підземного з повним робочим днем у шахті;
з 12.12.1991 року по 31.03.1992 року на посаді гірника підземного на маркшейдерських роботах з повним робочим днем у шахті;
з 07.09.1992 року по 30.11.1992 року на посаді гірника підземного на маркшейдерських роботах;
з 01.12.1992 року по 17.02.1994 року на посаді гірника підземного з повним робочим днем у шахті;
з 18.02.1994 року по 09.02.2012 року на посаді дільничного маркшейдера.
Згідно з уточнюючими довідками від 29.03.2018 року, що видані ВО «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля», протягом спірного періоду з 11.10.1982 року по 09.02.2012 року позивач працював на вказаних посадах повний робочий день на підземних роботах.
На підприємстві проводилася атестація робочого місця, що підтверджується наказами підприємства від 16.01.1995 року №21, від 28.04.2001 року № 444, від 09.03.2005 року №149, від 04.03.2010 року №145.
Є довідка про реорганізацію підприємства.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Статтею 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно зі ст. 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 вказаного Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Розділ ІІ вказаного Порядку містить перелік документів, необхідних, зокрема для призначення, перерахунку пенсії, першим з яких є заява про призначення, перерахунок пенсії.
Відповідно до абз. 1 п. 4.3 розд. ІV Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 2 ст. 114 розд. ХІV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є зайнятість повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, що передбачені списком № 1, та атестація робочих місць.
Орган Пенсійного фонду України не заперечує, що посади, які обіймав позивач протягом спірного періоду, належать до відповідного списку.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
З пенсійної справи позивача вбачається, що 04.04.2018 року та повторно 24.04.2018 року позивач звертався до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявам (аналогічного змісту), в яких, посилаючись на те, що працював на підприємстві «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля» та має пільговий стаж 24 роки, який згідно з матеріалами пенсійної справи становить лише 4 роки, просив надати роз'яснення щодо періодів, зарахованих до пільгового стажу. До заяви додав уточнюючі довідки від 29.03.2018 року про пільгову роботу на «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля».
Між тим, органом Пенсійного фонду України вказані уточнюючі довідки не були розглянуті з посиланням на те, що юридична адреса даної шахти знаходиться на непідконтрольній українській владі території.
Суд вважає такі посилання відповідача неприйнятними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.
Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).
З огляду на загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.
З огляду на наведене орган Пенсійного фонду України неправомірно відмовився розглядати подані позивачем уточнюючі довідки.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.
Виходячи з наведеного дії Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в прийнятті та розгляді поданих позивачем уточнюючих довідок від 29.03.2018 року, що видані ВО «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля», підлягають визнанню неправомірними.
Разом з тим, пенсію за віком на пільгових умовах позивачу було призначено іншим органом Пенсійного фонду до 01.04.2017 року, тобто до перебування на обліку у відповідача, з огляду на що позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо незарахування до пільгового стажу при призначенні пенсії певних періодів і зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 із зарахуванням вказаних періодів є безпідставними.
Питання про перерахунок призначеної пенсії із урахуванням спірних уточнюючих довідок та із зарахуванням певних періодів роботи позивачем в поданих ним заявах не ставилося.
В той же час, оскільки діями відповідача права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача передбачає волевиявлення позивача (подання заяви про перерахунок пенсії, чого не відбулося), і право органу Пенсійного фонду України діяти на власний розсуд, тому з урахуванням дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення щодо пенсії, суд дійшов висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти уточнюючі довідки і розглянути їх з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд звертає увагу, що повна реалізація права позивача на перерахунок пенсії відповідачем із урахуванням спірних уточнюючих довідок та із зарахуванням певних періодів роботи з урахуванням даного судового рішення можлива шляхом подання позивачем заяви про перерахунок пенсії (ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розд. ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1).
Щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року, яка набрала законної сили, сплату судового збору в сумі 704,80 грн. за подання до суду позовної заяви відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 139 вказаного Кодексу, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (84551, Донецька обл., Бахмутський р-н, м.Часів Яр, вул. Дніпровська, 44/17, ІПН НОМЕР_1) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька обл., м.Бахмут, вул.Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в прийнятті та розгляді поданих ОСОБА_1 уточнюючих довідок від 29.03.2018 року, що видані ВО «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля».
Зобов'язати Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області прийняти та розглянути подані ОСОБА_1 уточнюючі довідки від 29.03.2018 року, що видані ВО «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (84551, Донецька обл., Бахмутський р-н, м.Часів Яр, вул. Дніпровська, 44/17, ІПН НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, розрахунковий рахунок: 31211256026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації 22030106) судовий збір в сумі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 (сорок) коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька обл., м.Бахмут, вул.Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) на користь державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, розрахунковий рахунок: 31211256026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації 22030106) судовий збір в сумі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 (сорок) коп.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 13 липня 2018 року.
Суддя Логойда Т. В.