Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 липня 2018 р. Справа№805/4287/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, зокрема, що є внутрішньо переміщеною особою, яка до червня 2017 року за місцем фактичного проживання перебувала на обліку у Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії, і вказаним органом з березня 2016 року йому виплату пенсії було припинено з підстав, що не передбачені ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З червня 2017 року за місцем фактичного проживання перебуває на обліку у відповідача - Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області - як отримувач пенсії, і вказаним органом йому виплачується пенсія.
Разом з тим після поновлення виплати пенсії за період з березня 2016 року по червень 2017 року пенсію виплачено не було.
На телефонне звернення до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області йому повідомлено, що з цього питання має звернутися до органу Пенсійного фонду за місцем проживання.
На телефонне звернення до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області йому повідомлено, що підстави для нарахування та виплати йому пенсійного забезпечення за період з березня 2016 року по червень 2017 року відсутні, оскільки в цей період він перебував на обліку у Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.
Вважаючи, що відповідачами порушено право на пенсійне забезпечення, просив:
- визнати противоправними дії Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати йому пенсійного забезпечення (пенсії) за період з березня 2016 року до червня 2017 року;
- визнати противоправними дії Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо відмови у виплаті йому пенсійного забезпечення (пенсії) за період з березня 2016 року до червня 2017 року;
- зобов'язати ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести негайне нарахування та виплату належних йому пенсійних виплат (пенсії) за період з березня 2016 року до червня 2017 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі допущено заміну відповідача ОСОБА_3 об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області його правонаступником - ОСОБА_4 об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області.
Суд неодноразово витребовував у відповідачів докази (ухвали від 12 червня 2018 року, від 06 липня 2018 року).
Відповідач ОСОБА_4 об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що позивач на теперішній час не перебуває на обліку Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, пенсійної справи позивача немає, що виключає можливість нарахування та виплати позивачу пенсії. Просив в задоволенні позову відмовити.
Разом з тим вказаний відповідач не виклав заперечення проти позову в частині оскарження дій щодо припинення виплати позивачу пенсії; рішення чи інший документ, яким припинено виплату пенсії позивачу, до суду не подав.
Відповідач ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що 31 травня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про запит його пенсійної справи з м. Бахмута Донецької області, надавши при цьому довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 31 травня 2017 року № НОМЕР_1. Після проведення відповідної перевірки і згідно з протоколом комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 11 липня 2017 року №22 позивачу поновлено виплату пенсії з дати його звернення, тобто з 31 травня 2017 року. Вважав, що не порушував права позивача. Просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якої було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Горліка Донецької обл.), а фактичне місце проживання/перебування - на підконтрольній українській владі території (с. Бахтин Борівського р-ну Харківської обл.), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 31 травня 2017 року № НОМЕР_1.
До 31 травня 2017 року за місцем фактичного проживання позивач як отримувач пенсії перебував на обліку у Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (правонаступником якого є ОСОБА_4 об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області), і вказаним органом Пенсійного фонду з 01 квітня 2016 року виплату пенсії було припинено.
Факт припинення виплати пенсії підтверджується довідкою Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 12 липня 2018 року щодо нарахувань та виплат пенсії позивачу за період з січня 2016 року по січень 2018 року.
З 31 травня 2017 року за місцем фактичного проживання позивач як отримувач пенсії перебуває на обліку у Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, і з цієї дати вказаним органом Пенсійного фонду України йому поновлено виплату пенсії і виплачується пенсія (довідка від 25 червня 2018 року №922-15, розпорядження від 01 вересня 2017 року №120400).
Після 31 травня 2017 року (дня поновлення виплати пенсії) пенсію за період з 01 квітня 2016 року по 30 травня 2017 року, виплачено не було.
На телефонне звернення до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області позивачу повідомлено, що з цього питання він має звертатися до органу Пенсійного фонду за місцем проживання.
На телефонне звернення до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області повідомлено, що підстави для нарахування та виплати йому пенсійного забезпечення за період до дня постановки його на облік до відповідача відсутні, оскільки в цей період він перебував на обліку у Бахмутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно зі ст. 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Право позивача на отримання пенсії відповідачами не заперечується.
Підстави для припинення виплати пенсії визначені 1 ст. 49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії - не встановлені.
В судовому порядку виплата пенсії позивачу не припинялася.
Органом Пенсійного фонду рішення про припинення виплати пенсії з встановлених законом підстав - не приймалося.
Враховуючи наведене, орган Пенсійного фонду безпідставно не виплачував позивачу пенсію.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
В даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, і потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, які не передбачені законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікації особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення, тощо.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 8, ч.2 ст. 19 Конституції України).
Верховний Суд України 06 жовтня 2015 року ухвалив постанову в справі №608/1189/14-а, де зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право (право на отримання пенсії) незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 липня 2004 року в справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, встановив, що право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».
Припинення виплати пенсії позивачу відбулося не у спосіб, що передбачений законом, і з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Припиненням виплати пенсії з підстав, що не передбачені законом, ОСОБА_3 об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області порушило право позивача на отримання пенсії, на що позивач мав законні очікування.
З огляду на наведене такі дії вказаного суб'єкта владних повноважень підлягають визнанню протиправними.
Разом з тим, оскільки з 31 травня 2017 року позивач як отримувач пенсії за місцем фактичного проживання перебуває на обліку у Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, який згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є органом, який уповноважений виплачувати позивачу пенсію, тому з метою повного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання вказаного органу Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити позивачу пенсію з дня припинення її виплати до дня поновлення виплати, тобто за період з 01 квітня 2016 року по 30 травня 2017 року (а не з березня 2016 року до червня 2017 року, як помилково вважав позивач).
Вчинення вказаних дій можливо за допомогою пенсійної справи, яка пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації) в порядку, що визначений п. 4.12 розд. ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, та електронної пенсійної справи позивача, яка формується відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, що затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1.
Щодо строку захисту порушеного права.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Порушення прав позивача - не отримання нарахованих сум пенсії - відбулося з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, і мало триваючий характер. Процесуальний строк обмежує лише строк звернення до суду з позовом, і не обмежує строк захисту порушеного права, якщо спеціальними нормами матеріального права встановлені більші строки для такого захисту (в даному випадку на підставі ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач має право захистити своє порушене право на виплату пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком). На необхідність застосування при розгляді справ щодо пенсійного забезпечення крім процесуальних строків також й положень спеціальних норм неодноразово зазначалося і в рішеннях Верховного Суду України (зокрема, в рішенні від 25 травня 2016 року в справі № 21-1249а16).
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки позивачем вимоги про стягнення суми пенсії не заявлялися, тому правові підстави для застосування вказаним норм - відсутні.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (63822, Харківська обл., Борівський р-н, с.Бахтин, вул.Польова, 20, ІПН НОМЕР_2) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька обл., м.Бахмут, вул.Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734), Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (64309, Харківська обл., м.Ізюм, пр-т Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 40387920) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати противоправними дії Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2016 року.
Зобов'язати ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01 квітня 2016 року по 30 травня 2017 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька обл., м.Бахмут, вул.Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) на користь державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, розрахунковий рахунок: 31211256026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації 22030106) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 12 липня 2018 року.
Суддя Логойда Т. В.