Справа № 263/8116/18
Провадження № 2-о/263/527/2018
13 липня 2018 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі
головуючого судді Томіліна О.М.,
при секретарі Єжижанському М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі у порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2, заінтересована особа: Центральний районний у м. Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,
ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, заінтересована особа: Центральний районний у м. Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
На обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 30.04.2018 року у м.Донецьк помер його батько - ОСОБА_1 Після поховання він звернувся до Центрального районного у місті Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з проханням зареєструвати смерть ОСОБА_1 та видати йому відповідне свідоцтво про смерть. Однак, у зв'язку з невідповідністю форми вказаних документів, визначеній законодавством України, заявнику відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті на підставі пред'явлених документів. Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що встановлення факту, що має юридичне значення необхідне для реєстрації смерті його батька ОСОБА_1, заявник просить суд встановити факт смерті ОСОБА_1, який помер 30 квітня 2018 року, громадянина України, місце смерті: м.Донецьк.
Заявник до судового засідання не з'явився, попередньо подавши заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, заяву підтримав у повному обсязі, наполягав на її задоволенні.
Заінтересована особа Центральний районний у м. Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у судове засідання представника не направив, направив на адресу суду заяву про розгляд заяви за його відсутності, при вирішенні питання за заявленими вимогами покладається на розсуд суду.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 червня 2018 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено до розгляду на 06 липня 2018 року.
Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядають за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Суд, дослідивши подані заявником докази, встановив наступні обставини та відповідно до них правовідносини.
Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії І-ЖС № 464399, виданного 26 січня 1976 року Гуляйпільським райвідділом РАЦС у Запорізькій області, 26 грудня 1975 року народився ОСОБА_1, мати якого - ОСОБА_3, ОСОБА_1
Згідно з довідкою від 16 листопада 2016 року №31393 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1.
Так, заявником подано довідку про причину смерті №125 від 30.04.2018 року, видану «Онкологічним центром ім.професора ОСОБА_4», відповідно до якої ОСОБА_2 помер 30.04.2018 року, причина смерті: рак правої легені, метастази у ліву легеню.
Центральним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відмовлено заявнику у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 на підставі пред'явлених ним документів, оскільки форма таких не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження та смерті», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 25 жовтня 2006 року № 1150/13024.
Приписами п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України визначені ст. 317 цього Кодексу.
За змістом ч. ч. 1, 2 статті 317 цього Кодексу заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Донецьк входить до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
За змістом наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання деякими відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться на території Донецької області. Проведення зазначених дій здійснюється будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за межами вказаної території.
Згідно з ч. 2 ст. 219 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Як роз'яснено у п. п. 13, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
За положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
На даний час довідка про причину смерті, видана органом, який діє поза межами Конституції та законодавства України, не визнається на території України та не може бути підставою для реєстрації смерті на території України.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Оцінюючи довідку про причину смерті, видану органом, який діє поза межами Конституції та законодавства України та не визнається на території України, суд виходить з того, що смерть фізичної особи - громадянина України - на окупованій території є юридичним фактом, що має наслідком виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав такої фізичної особи - громадянина України.
Положеннями ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Питання ж про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Так, у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті оцінки медичних документів про смерть фізичної особи - громадянина України, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території, зразків, визначених законодавством України, можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
З огляду на викладені обставини та норми матеріального права, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази в їх сукупності вказують на можливість задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті його батька - ОСОБА_2, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість заявнику реалізувати питання виникнення, зміни або припинення майнових чи немайнових прав як його, так і померлої фізичної особи - громадянина України, які за своє суттю є подіями та діями, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Керуючись ст. ст. 1, 3, 4, 9, 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. ст. 9, 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. ст. 3, 315-319 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії ВН 014118, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5) про встановлення факту смерті ОСОБА_2, заінтересована особа: Центральний районний у м. Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (адреса місцезнаходження: пр. Металургів, 21, м. Маріуполь, Донецька область, ЄДРПОУ 33426211, електронна адреса: vcs_zh@mr.dn.drsu.gov.ua), - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, який помер 30 квітня 2018 року, причина смерті: рак правої легені, метастази у ліву легеню, місце смерті: м.Донецьк.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Донецької області або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя: О.М. Томілін