Справа № 2-а-8595/08/1570
16 листопада 2009 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Хлюстіна Ю.М.
при секретарі судового засідання - Череватому М.Ю.
за участю сторін:
від позивача представник - Бурлаченко Д.В. (по довіреності)
від відповідача ГУМВС України
в Одеській області представник - Ільченко О.М. (по довіреності)
від відповідача Кілійського РВ ГУМВС
України в Одеській області представник - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправними дії Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області та головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо звільнення ОСОБА_3 з посади міліціонера ізолятора тимчасового утримання Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області у запас Збройних Сил України, скасування наказу ГУМВС України в Одеській області № 469 о/с від 28.08.2007 року в частині звільнення ОСОБА_3 з посади міліціонера ізолятора тимчасового тримання Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області у запас Збройних Сил України, зобов'язання ГУМВС України в Одеській області поновити ОСОБА_3 на посаді міліціонера ізолятора тимчасового тримання Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області, врахувавши безперервний стаж роботи і вислугу років, стягнення з Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області середнього заробітку ОСОБА_3 за один рік вимушеного прогулу, а саме 14629 грн. 08 коп., -
До суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_3 до головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправними дії Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області та головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо звільнення ОСОБА_3 з посади міліціонера ізолятора тимчасового утримання Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області у запас Збройних Сил України, скасування наказу ГУМВС України в Одеській області № 469 о/с від 28.08.2007 року в частині звільнення ОСОБА_3 з посади міліціонера ізолятора тимчасового тримання Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області у запас Збройних Сил України, зобов'язання ГУМВС України в Одеській області поновити ОСОБА_3 на посаді міліціонера ізолятора тимчасового тримання Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області, врахувавши безперервний стаж роботи і вислугу років, стягнення з Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області середнього заробітку ОСОБА_3 за один рік вимушеного прогулу, а саме 14629 грн. 08 коп., мотивуючи це тим, що позивач працював на посаді міліціонера ізолятора тимчасового тримання (ІТТ) Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області з грудня 2002 року по 28 серпня 2007 року. Наказом УМВС України в Одеській області №469 о/с від 28.08.2007 року він був звільнений на підставі ст.63 п. «ж» ( за власним бажанням) в запас Збройних Сил України. Рапорт про звільнення ОСОБА_3 був поданий до ГУМВС України в Одеській області під психологічним тиском з боку начальника Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області підполковника міліції Майстро О.П., який вважав, що позивач дискредитує звання працівника міліції, з'являється та знаходиться на службі в нетверезому стані. Так 01.08.2007 року за вказівкою Майстро О.П. позивач був направлений начальником ІТТ Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області на медичний огляд для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння. Згідно висновку медичного огляду ОСОБА_3 був визнаний тверезим, що розлютило Майстро О.П. і він у своєму службовому кабінеті 17.08.2007 року примусив позивача написати рапорт про звільнення з ОВС за власним бажанням через сімейні обставини і більше не з'являтися позивачу у райвідділ міліції, інакше він притягне позивача до кримінальної відповідальності. В рапорті про звільнення позивач причини звільнення не вказував, тому, що їх не мав і написав рапорт так, як йому продиктував Майстро О.П. Також 28.08.2007 року Майстро О.П. визвав позивача до себе у кабінет та сказав, що рапорт треба переписати, вказати причину звільнення тільки за власним бажанням та що позивач відмовляється від проведення атестаційної комісії, що і зробив позивач під психологічним впливом Майстро О.П.. Також позивач зазначив, що будь-яких поважних причин які б перешкоджали виконанню службових обов'язків позивача не було і керівництвом ГУМВС України в Одеській області встановлені не були, у зв'язку з чим, поданий позивачем рапорт про звільнення не повинен був бути задоволений керівництвом УМВС України в Одеській області. Позивач зазначив, що Він був звільнений через 11 днів після написання рапорту про звільнення, а ні через три місяця як того вимагає «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ». та з 28.08.2007 року Він не працює.
Представник відповідача ГУМВС України в Одеській області у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, мотивуючи це тим, що ОСОБА_3 було звільнено з органів внутрішніх справ за п. 63 п.п. «ж» (за власним бажанням ) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ наказом №469 о/с від 28.08.2007 року. Встановлений законодавством термін попередження прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте рішення не пізніш як за 3 місяці встановлений для осіб рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитись зі служби за особистим проханням, та дає час начальнику для підбору для підбору кандидатури на заміщення посади, яка стане вакантною. Якщо відповідна кандидатура буде підібрана раніше то звільнення можливе до закінчення вказаного терміну. Посилання позивача на те, що його рапорт про звільнення не повинен був бути задоволений у зв'язку з тим, що у нього не було сімейних обставин та поважних причин які затверджуються Кабінетом Міністрів України, не є коректними, тому що позивача було звільнено за п.63 п.п. «ж» ( за власним бажанням) вищезазначеного Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Також твердження позивача, по те, що рапорт про звільнення був їм поданий під психологічним тиском з боку начальника Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області підполковника міліції Майстро О.П., спростовуються тим, що відносно такого факту не проводилось жодної перевірки та позивач ніяким чином не оскаржував факт заподіяння такого тиску.
Представник відповідача Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В своїх письмових запереченнях позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, мотивуючи це тим, що ніякого психологічного та фізичного тиску на позивача Майстро О.П., як начальник РВ не чинив. Рапорт про звільнення був написаний позивачем з власної ініціативи, та приймаючи до уваги той факт, що позивач посередньо характеризувався на службі, періодично допускав порушення дисципліни, проте не робив відповідних висновків на критику керівництва та допускав їх знов, Майстро О.В. було прийняте рішення задовольнити даний рапорт.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, та представників відповідачів, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх письмовими доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом по справі встановлені наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з грудня 2002 року по 28 серпня 2007 року проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді міліціонера ізолятора тимчасового тримання Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області.
Судом встановлено, що 28 серпня 2007 року сержанта міліції ОСОБА_3 було звільнено з посади міліціонера ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб при Кілійському РВ ГУМВС України в Одеській області згідно п.63 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР - за власним бажанням, що підтверджується витягом з наказу начальника ГУМВС в Одеській області № 469 о/с від 28 серпня 2007 року, виданого заступником начальника Головного управління полковником міліції Нікул Л.В. (аркуш справи 91).
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України Української РСР від 29 липня 1991 року №114.
Відповідно до підпункту «ж» пункту 63 вказаного Положення, особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Як встановлено судом, 07 серпня 2007 року ОСОБА_3 було написано та подано на ім'я начальника головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області рапорт про звільнення з займаної посади та з органів внутрішніх справ у зв'язку з сімейними обставинами за власним бажанням ( арк. справи 52), а наказ про його звільнення видано 28 серпня 2007 року.
В судовому засіданні позивач та представник позивача пояснили, що рапорт про звільнення був поданий ОСОБА_3 під психологічним тиском з боку начальника Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області підполковника міліції Майстро О.П. Крім того, Майстро О.П. вважав, що ОСОБА_3 дискредитує звання працівника міліції.
Також в судовому засіданні позивач зазначив, що згідно рапорту про звільнення з займаної посади та з органів внутрішніх справ від 07 серпня 2007 року, підставою звільнення ОСОБА_3 з займаної посади та з органів внутрішніх справ у рапорті зазначено - сімейні обставини, але будь-яких поважних причин, що перешкоджають виконанню ОСОБА_3 службових обов'язків на посаді міліціонера ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб при Кілійському РВ ГУМВС України в Одеській області не було.
Також факт психологічного тиску під час проходження служби позивачем на посаді міліціонера ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб при Кілійському РВ ГУМВС України в Одеській області з боку начальника Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області підполковника міліції Майстро О.П. підтверджується поясненнями ОСОБА_8 , допитаного в судовому засіданні в якості свідка.
Пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, передбачено, що особи рядового і начальницького складу які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Даним Положенням не передбачена можливість скорочення строку попередження за згодою сторін. А за змістом вищезазначеного пункту - дотримання трьохмісячного строку при звільненні осіб, на яких воно поширюється, за вказаних обставин, є обов'язковим як для позивача, так і відповідача.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В даному випадку звільнивши позивача через 21 день після подачі рапорту про звільнення зі служби за особистим проханням суб'єкт владних повноважень діяв з порушенням вимог законодавства, і звільнення позивача не можна визнати законним.
Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно вимог вищевказаних норм права рішення суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню, а ОСОБА_3 - поновленню на посаді міліціонера ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб при Кілійському РВ ГУМВС України в Одеській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні встановлено, що 16.08.2007 року начальником Кілійського РВ ГУМВС Майстро О.П. було видано наказ №49 о/с про зупинення нарахування грошового утримання ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Кілійського РВ УМВС України в Одеській області №58/6222 від 29 вересня 2009 року ( арк. справи 104).
Також в судовому засіданні встановлено, що розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_3 становив 1219 грн. 09 коп., що підтверджується довідкою про середню заробітну плату виданою ОСОБА_3 Кілійським РВ ГУМВС України в Одеській області (арк. справи 7).
На підставі викладеного, з метою захисту прав та свобод позивача, суд вважає за необхідне, задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення з Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області середній заробіток ОСОБА_3 за один рік вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення 29 серпня 2007 року в розмірі 14629 грн. 08 коп., враховуючи, що розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_3 становить 1219 грн. 09 коп.
Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, суд вважає, що відповідачі - головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Кілійське РВ ГУМВС України в Одеській області, заперечуючи проти позову, не надали суду належних доказів в підтвердження правомірності та грунтовності винисення оскаржуваного позивачем наказу № 469-к від 28 серпня 2007 року про звільнення ОСОБА_3
Згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані, підтверджені доказами, відповідають чинному законодавству, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням приписів ст. 256 КАС України постанова суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та виплати йому заробітної плати у межах стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 19, 43 Конституції України, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України Української РСР від 29 липня 1991 року №114, ст. ст. 2, 4, 9, 71, 105, 158 -163, 256 КАС України, суд, -
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_3 до головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області - у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області та головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо звільнення ОСОБА_3 з посади міліціонера ізолятора тимчасового утримання Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області у запас Збройних Сил України.
Скасувати наказ ГУМВС України в Одеській області № 469 о/с від 28.08.2007 року в частині звільнення ОСОБА_3 з посади міліціонера ізолятора тимчасового тримання Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області у запас Збройних Сил України.
Зобов'язати ГУМВС України в Одеській області поновити ОСОБА_3 на посаді міліціонера ізолятора тимчасового тримання Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області, врахувавши безперервний стаж роботи і вислугу років.
Стягнути з Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області середній заробіток ОСОБА_3 за рік вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення 29 серпня 2007 року в розмірі 14 629 грн. 08 коп., враховуючи, що розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_3 становить 1219 грн. 09 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді міліціонера ізолятора тимчасового тримання Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області та виплати йому заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць, враховуючи що середньомісячний заробіток ОСОБА_3 становить 1219 грн. 09 коп.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десяти денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя: