Справа №211/927/17-к Провадження № 1-кп/211/208/18
13 липня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040720000033 від 06.01.2017 року, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, який має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працює, не зареєстрований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий в силу ст.89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_5 , потерпілої - ОСОБА_6 , обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
встановив:
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу № 211/4666/14-ц від 19.09.2014 року стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 21.07.2014 року до її повноліття на користь матері ОСОБА_7 , згідно чого видано виконавчий лист № 211/4666/14-ц від 19.09.2014 року.
Постановою державного виконавця Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області 09.10.2014 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 44981519 на підставі виконавчого листа № 211/4666/14-ц від 19.09.2014 року.
Відповідно до статті 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов'язок щодо виховання та розвитку дитини.
Однак ОСОБА_3 , будучи обізнаним з 25.12.2014 року під особистий підпис про те, що згідно вказаного рішення суду він зобов'язаний до виплати аліментів на утримання дитини, а також про кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України, умисно, в період часу з 01.06.2016 року по 01.01.2017 року злісно ухилявся від сплати аліментів.
ОСОБА_3 , будучи працездатним та достеменно знаючи про свій обов'язок щодо виплати аліментів на утримання дитини, заходів до працевлаштування не приймав, до центру зайнятості з питань працевлаштування не звертався та на обліку не перебував.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України у разі ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно довідки-розрахунку № 15 від 04.01.2017 року, наданої державним виконавцем Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області, загальна сума заборгованості у виконавчому провадженні № 44981519 за виконавчим листом № 211/4666/14-ц від 19.09.2014 року станом на 01.01.2017 року становить 33 493,73 гривень.
В результаті злісного ухилення від сплати аліментів, встановлених вищевказаним рішенням суду, у ОСОБА_3 в період з 01.06.2016 року по 01.01.2017 року утворилась заборгованість в сумі 9 391,86 гривень, що сукупно складають суму виплат більше ніж за три місяця відповідних платежів.
В суді обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю та пояснив, що він був обізнаний про існування рішення, яким його було зобов'язано щомісячно виплачувати аліменти на утримання доньки. Також його було попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів. Вважає себе винуватим, пообіцяв виправитись та в найближчий час погасити всю заборгованість по аліментам. На запитання суду пояснив, що близько чотирьох років не спілкувався із донькою. Після засудження в 2016 році за ч.1 ст.164 КК України він також не мав можливості своєчасно та в повному обсязі сплачувати аліменти, оскільки має на утриманні хвору матір, яка потребувала коштовного лікування. Він щиро кається у скоєному, просить не карати його суворо та дати другий шанс.
В суді потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_3 є її колишнім чоловіком та батьком її дитини. З моменту винесення рішення про стягнення з нього аліментів в 2014 році, він декілька разів їх сплачував за весь час. Дитина повністю знаходиться на її утриманні. Просила призначити обвинуваченому реальну міру покарання, оскільки не вірить в його виправлення.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, ОСОБА_3 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи.
Покази обвинуваченого під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».
За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу, вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом потерпілої та обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, в яких викладені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.
Враховуючи наведене, суд оцінивши докази - з точки зору достовірності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення (злочину), приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, за обставин, встановлених судом.
Дії ОСОБА_3 належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 164 КК України за ознаками: злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
При призначенні обвинуваченому покарання судом враховуються вимоги, передбачені ч.1 ст. 65 КК України, а саме, суд призначає покарання у межах санкції ч.1 ст.164 КК України з виконанням вимог ч.1 та ч.3 ст.68 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого.
Так обвинувачений вчинив злочин невеликої тяжкості, в силу ст.89 КК України не судимий, хоча фактично вчинив злочин в період іспитового строку, призначеного вироком Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 29.01.2016, яким останній був визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбачного ч.1 ст.164 КК України та засуджений до 1 року обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік (на піставі ухвали суду від 14.02.2017 ОСОБА_3 було звільнено від відбування покарання, призначеного за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.01.2016 року по закінченню іспитового строку з урахуванням ст.62 Конституції України), під наглядом лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, тривалий час офіційно не працює, офіційних доходів не має, протягом тривалого часу не виконує зобов'язання по сплаті щомісячних платежів (аліментів) навіть після притягнення в 2016 році до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання, є щире каяття обвинуваченого.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, позицію потерпілої та прокурора, беручи до уваги загальну суму утвореної обвинуваченим заборгованості зі сплати аліментів, яка є досить значною та вказує на наявність ознаки "злісність", а саме небажання з боку обвинуваченого виконувати судове рішення та послідовне і свідоме ігнорування обов'язку сплачувати аліменти, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та запобігання скоєння ним інших злочинів неможливо без його ізоляції від суспільства, а тому, обвинувачений ОСОБА_3 має бути засудженим за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у вигляді арешту, в межах санкції даної статті.
Суд не вбачає підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України, оскільки ОСОБА_3 аліменти не сплачував, офіційно не працював, до центру зайнятості з приводу працевлаштування не звертався та на облік не ставав, що свідчить про відсутність бажання у останнього в добровільному порядку погасити заборгованість по оплаті аліментів на утримання малолітньої дитини та неусвідомлення ним караності такого діяння.
Призначене судом покарання відповідає встановленій ч.2 ст.50 КК України меті покарання, оскільки реалізує функцію кари, сприяє виправленню ОСОБА_3 та запобіганню вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами, а також повністю узгоджується з рекомендаціями, що викладені в постанові Пленуму ВСУ від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (далі - Постанови) та практики ЄСПЛ.
Також суд зауважує, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Запобіжний захід відносно обвинуваченого під час судового розгляду не обирався, клопотань про його обрання не надходило.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся.
Витрати по справі відсутні.
Речові докази по справі відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 368-370, 373, 374 КПК України, суд -
засудив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) місяців арешту.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набуття вироком законної сили - не обирати.
Строк відбуття покарання рахувати з часу фактичного затримання після набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1