13 липня 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/1547/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання відмови незаконною, а також зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про:
- визнання відмови Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21.02.2018 року №П-918/0-1164/0/17-18 у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою незаконною;
- зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, яка знаходиться на території Диківської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області за межами населеного пункту на підставі клопотання від 30.01.2018 року.
Одночасно в позовній заяві позивач просить суд встановити Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області розумний строк для виконання судового рішення у відповідності до ч. 6 ст.245 КАС України.
В обґрунтування вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідачем протиправно відмовлено їй у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Диківської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області за межами населеного пункту.
Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в яких зазначено, що оскаржувані дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є законними та обґрунтованими, рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, а відтак заявлений позов задоволенню не підлягає в повному обсязі (а.с.41-42).
Представниками сторін подані клопотання про можливість проведення судового засідання без їх участі (а.с.53, 54).
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які належним чином повідомлялись про дату, час і місце розгляду заяви, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч. 4 ст. 229 КАС України, та відображено у відповідному протоколі судового засідання (а.с.56).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою від 30.01.2018 р., зареєстрованою 01.02.2018 р., про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Диківської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області за межами населеного пункту (а.с.45).
Головне управління Держгеокадастру України у Кіровоградській області листом від 21.02.2018 р. №П-918/0-1164/0/17-18 повідомило позивача, що з метою раціонального використання земельних ділянок, Головним управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площі, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Кіровоградської області. Інформація про перелік земельних ділянок оприлюднена на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області: http://kirovohradska.land.gov.ua (а.с.14-15).
Також Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у листі від 21.02.2018 р. №П-918/0-1164/0/17-18 вказало ст.122, ч.6 ст.118 та ч.7 ст.118 Земельного кодексу України (а.с.14-15).
Однак у відповіді не зазначено, в чому саме та яким вимогам закону вбачалась невідповідність місця розташування земельної ділянки згідно поданої позивачем заяви.
Позивач не погоджуючись з такою відмовою в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується.
Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
У відповідності до п."б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
При цьому, з огляду на зміст пп."в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
На підставі п."б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.1, 7 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 р. №742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про наявність у позивача можливості отримати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, однак за умови, якщо такого права вона не використала раніше.
Документальних доказів використання позивачем раніше такого права відповідач до суду не надав.
Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 14 січня 2015 року №15 таким органом є відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Виходячи з аналізу вказаних законодавчих положень у системному їх зв'язку, суд приходить до висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Так, при зверненні до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 подав всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України, що не заперечувалось відповідачем, а тому судом встановлена бездіяльність Головного управління, яка полягала у невиконанні своїх обов'язків стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену у листі від 21.02.2018 р. №П-918/0-1164/0/17-18. Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Що стосується позовної вимоги, в якій позивач просить зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, на території Диківської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області за межами населеного пункту суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.
У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 р. №21-87а13, а згідно з статтею 244-2 КАС України суд зобов'язаний привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.
Разом з тим, суд вважає за необхідне, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 30.01.2018 р., що зареєстрована управлінням 01.02.2018 р., з огляду на наступне.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки заява позивача від 30.01.2018 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою розглянута з порушенням норм Земельного кодексу України, тому відповідач зобов'язаний знову розглянути дану заяву, оскільки саме по собі судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправною не відновлює порушеного права позивача на прийняття останнім вмотивованого рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача.
Також, позивач просив визначити Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області розумний строк для виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 245 КАС України у випадках, визначених у частинах третій - п'ятій цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
Частиною 7 ст.118 Земельного кодексу України встановлено місячний строк розгляду суб'єктом владних повноважень клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
З огляду на викладене, відсутні підстави для встановлення додаткового строку суб'єкту владних повноважень для виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
В позовній заяві ОСОБА_1 також просить стягнути на її користь документально підтверджені понесені витрати та витрати, пов'язані із розглядом справи (у тому числі витрати на правничу допомогу).
Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною четвертою вищевказаної статті КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги (а.с.17-18) та ОСОБА_3 приймання передачі правової допомоги від 05.03.2018 р. (а.с.18), в якому зазначена кількість годин, вартість одної години та загальна сума наданих послуг. Окрім того, до суду надано докази оплати зазначених витрат (копія квитанції №0.0.991010856.1 від 19.03.2018 р.).
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне вимогу позивача про розподіл витрат на його користь на правничу допомогу задовольнити та присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату послуг адвоката за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у розмірі 6000 грн. (шість тисяч грн.).
Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 27431, РНОКПП - НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030, код ЄДРПОУ 39767636) задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, яка полягала у невиконанні своїх обов'язків стосовно надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого господарства площею 2,00 га на території Диківської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області за межами населеного пункту, викладену у листі від 21 лютого 2018 року №П-918/0-1164/0/17-18 - протиправною.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 січня 2018 року, яка зареєстрована 01 лютого 2018 року, про надання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Диківської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області за межами населеного пункту.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).
Присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату витрат на правничу допомогу адвоката за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у розмірі 6000 грн. (шість тисяч грн.).
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду ОСОБА_3