№ 201/16809/15ц
провадження 4-с/201/72/2018
12 липня 2018 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем Плевако О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності і дій протиправними, зобов'язати вчинити певні дії шляхом скасування постанови про повернення виконавчого документу , -
ОСОБА_1 11 листопада 2015 року звернулася до суду з позовом до відповідача КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради про захист особистого немайнового права, визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Справа була розглянута по суті, 02 лютого 2018 року винесене рішення суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вказане рішення набрало законної сили, 13 березня 2018 року по справі були видані виконавчі листи, які були направлені для виконання за місцем знаходження боржника, відповідача, але виконавче провадження відкрито не було, не почало виконуватися, винесена постанова про повернення виконавчого документу.
ОСОБА_1 08 червня 2018 року звернулося до суду зі скаргою на протиправні дії та рішення державного виконавця у вказаному виконавчому провадженні - винесення постанови від 25 травня 2018 року про повернення виконавчого листа через ненадання підтвердження сплати авансового внеску. В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що державний виконавець Соборного ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 не виконав вимог ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та повернув виконавчий лист стягувачу через відсутність сплати авансового внеску, але цього заявник по закону і не повинна робити (звільнена по закону), потрібно відкрити виконавче провадження і виконати рішення суду. Керівник вказаного ВДВС не прослідкував за вказаним і незаконно затвердив вказану постанову державного виконавця. Державний виконавець також не повідомив заявника своєчасно про повернення виконавчого листа та не відкриття виконавчого провадження, не роз'яснив її її права, не вирішив навіть питання зупинення виконавчого провадження; вважає вказані і інші дії державного виконавця неправомірними, протиправним та просила визнати неправомірними дії державного виконавця Соборного ВДВС ОСОБА_2, який не виконав вищезазначених вимог Закону України «Про виконавче провадження», крім того, спричинив умови, за яких може бути неможливим відновлення прав заявника та законних інтересів в результаті незаконного повернення виконавчого листа та закриття провадження, ставить питання про скасування вказаної постанови від 25 травня 2018 року про повернення виконавчого листа до суду, задовольнивши скаргу в повному обсязі.
Державний виконавець Соборного ВДВС і представник Соборного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Вказаним, на думку суду, фактично не заперечували проти розгляду скарги за їх відсутності. Їх заперечення проти скарги свідчать про те, що порушень закону з їх боку не було та винесені ними постанови про відкриття провадження, закриття провадження і інш. є правомірними. На письмові звернення заявника вони відповідали в передбаченому законом порядку і терміни. Все ним зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов'язань відносно скаржника на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували, матеріальної чи моральної шкоди не завдавали. Вимоги скарги не доведені. Суд вважає можливим розгляд справи без вказаних осіб згідно ст. 450 ЦПК України.
З'ясувавши думку учасників спору, перевіривши матеріали скарги і справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає скаргу обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до положення про Міністерство юстиції України, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної правової політики. Таким чином, при прийнятті до примусового виконання виконавчих документів, державний виконавець має діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В судовому засіданні встановлено, що по цивільній справі № 201/16809/15-ц дійсно рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 до КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради про захист особистого немайнового права, визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії було розглянуто по суті, винесене рішення про задоволення позову: визнано незаконним та скасовано рішення Міжрайонної онкологічної МСЕК № 1 від 24 вересня 2015 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 інвалідом, зобов'язано КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради з Міжрайонним онкологічним МСЕК № 1 провести в передбаченому законом порядку заочний огляд ОСОБА_1 в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03 грудня 2009 року, на підставі направлення Комунального закладу “Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11” від 2 вересня 2015 року та стягнуто з КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп..
Вказане рішення набрало законної сили, по справі 13 березня 2018 року були видані виконавчі листи, які були направлені для виконання за місцем знаходження боржника, було відкрито виконавче провадження, яке почало виконуватися.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України: 1. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. 2. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку. 3. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. 4. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. 6. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. 7. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду. 8. Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася про порушення її прав чи свобод.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, зокрема виконавчі листи з виконання судових рішень, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Зміни до цього закону свідчать про 3-и річний термін.
Судом з'ясовано, що заявник ОСОБА_1 звернулася до Соборного ВДВС з вимогою прийняти вказаний виконавчий лист №201/16809/15-ц виданий 13 березня 2018 року, але державним виконавцем Попруженко М.О. не було відкрито виконавче провадження і 25 травня 2018 року ним винесена постанова про повернення вказаного виконавчого документу стягувачеві без прийняття до виконання на підставі п. 8 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” - ненадання підтвердження сплати авансового внеску.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” - 1. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” - 5. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Суд вважає скаргу обгрунтованою, а вказану постанову державного виконавця незаконної, виходячи з наступного: згідно ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про … здійснення, надання, одержання … інших соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” медико соціальна експертиза це медико соціальна послуга з огляду повнолітніх осіб … і така послуга надається безоплатно”.
Вищезазначеним судовим рішенням від 02 лютого 2018 року зобов'язано МСЕК надати заявнику ОСОБА_1 соціальну послугу.
Крім того, у зв'язку з тим, що така послуга надається безоплатно - це є пільга надана державою відповідно до ст. 8, 16, 20 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”. Отже, не можна вимагати сплати авансового внеску за надання соціальних послуг і пільг, а постановою державного виконавця від 25 травня 2018 року фактично позбавлено заявника на одержання наданої державою соціальної послуги на безоплатній (пільговій) основі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній на той час редакції), копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, фактично державним виконавцем не надсилалося ніяких звичайних чи тим більше рекомендованих листів (як це вимагає закон), яким би стягувач інформувався про винесення та надання копії постанови про повернення виконавчого документу, а також оригіналу виконавчого листа, доказів протилежного в матеріалах виконавчого провадження не має.
Все наведене свідчить, що державним виконавцем передчасно, без здійснення всіх необхідних та достатніх дій, було прийнято постанову від 25 травня 2018 року про повернення виконавчого документу стягувану, а отже вказану постанову слід скасувати.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. З ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
Незважаючи на вимоги закону, відсутня будь-яка реакція на таку бездіяльність державного виконавця керівника Соборного ВДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, до обов'язків якого входить здійснення контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень підлеглими йому державними виконавцями, до якого заявник особисто звертався.
Відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 447 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Відповідності до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» та ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень судів та інших органів і (посадових осіб) в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства Юстиції України.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно п. 1, 2, 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на і території України.
Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
З аналізу вищезазначеного суд робить висновок про те, що на виконання вказаних рішень районного суду державний виконавець повинен дотримуватися вимог законодавства про виконавчу службу, виконавче провадження та інш., перевіряти правильність виконавчих документів межах своїх повноважень (описки та інш.), дотримуватися вимог про строки пред'явлення виконавчих документів до виконання і в цьому сенсі головним державним виконавцем зроблене все, що потрібно робити згідно вказаної Інструкції та Закону, цей державний виконавець допустив неправомірні дії та бездіяльність, а начальник вказаного відділу не здійснював відповідний контроль за цим.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що скарга підлягає задоволенню повністю.
Не може суд прийняти до уваги не визнання заінтересованою особою вимог скарги, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.
При таких обставинах суд вважає можливим скаргу задовольнити та визнати незаконними дії і бездіяльність державного виконавця Соборного ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо винесення і не направлення своєчасно заявнику постанови про повернення виконавчого документу від 25 травня 2018 року і скасувати постанову про повернення виконавчого документу (виконавчий лист № 201/16809/15-ц виданий 13 березня 2018 року) заявнику від 25 травня 2018 року, винесену державним виконавцем Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2.
Таким чином суд вважає, що обставини скарги знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового засідання, скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. 3 Закону України «Про виконавчу службу», ст. 3, 5, 6, 7, 11, 18, 19, 25, 26, 27, 31, 32, 45, 48, 52, 63, 82, 83 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 258-261, 352-354, 447-453 ЦПК України, суд -
Скаргу задовольнити.
Визнати незаконними дії і бездіяльність державного виконавця Соборного (Жовтневого) відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо винесення і не направлення своєчасно заявнику постанови про повернення виконавчого документу від 25 травня 2018 року.
Скасувати постанову про повернення виконавчого документу (виконавчий лист № 201/16809/15-ц виданий 13 березня 2018 року) заявнику від 25 травня 2018 року, винесену державним виконавцем Соборного (Жовтневого) відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя -