Провадження № 2/229/569/2018
ЄУН 229/1849/18
(заочне)
11 липня 2018 року м. Дружківка
Дружківський міський суд Донецької області у складі:
головуючої судді Рагозіної С.О.,
за участю секретаря судового засідання Пантелєєвої Є.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У позовній заяві, яка надійшла до суду 14 травня 2018 року позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КП «Приватбанк») зазначив, що публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов'язків закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк». 04 грудня 2009 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту банку керувався п. 3.2., п. 3.3 ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає згоду банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.3.3 ОСОБА_2 та Правил банківських послуг. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/tems/pages/70/, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, що додані до позовної заяви. Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов'язків закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк». ПАТ КБ "Приватбанк" цілком виконав зобов'язання перед боржником, шляхом надання кредиту, але відповідач своєчасно не надавала грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 18 квітня 2018 року складає 71443,28 гривень. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 18 квітня 2018 року у сумі 71443,28 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 2528,91 гривень; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 60861,75 гривень; заборгованість з пені та комісії -4174,37 гривень., штраф (фіксована частина) - 500,00 гривень; штраф (процентна складова) - 3378,25 гривень, та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.
У судове засідання представник позивача ПАТ КБ "Приватбанк" не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву, в якій просить розглянути справу у відсутність представника позивача. На позовних вимогах наполягає. Не заперечує проти заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи сповіщена належним чином, у судове засідання не з'явилася причини неявки не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала.
Суд, отримавши згоду позивача, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов'язків закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк». 30 квітня 2009 року було змінено найменування ПАТ КБ «Приватбанк», про що зазначено у п. 1.1 Статуту ПАТ КБ «Приватбанк». 17 липня 2009 року було проведено державну реєстрацію вказаних змін.
Відповідно до анкети-заяви від 04 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 2600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. З заяви позичальника вбачається, що ОСОБА_1 погодилася з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Отже, під час розгляду справи було достовірно встановлено, що відповідач отримала кредитні кошти, але зобов'язання щодо їх повернення не виконувала.
Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.
Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи суд встановив, що відповідач порушував умови зобов'язання в частині щомісячного погашення кредиту, що є підставою для дострокового повернення частини позики, що залишилася, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 2528,91 грн. підлягають задоволенню.
З розрахунку заборгованості суд встановив, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 36%, з 01 квітня 2015 року банк збільшив процентну ставку до 43,20%.
Але суд не погоджується з розміром нарахованих процентів за користування кредиту.
Так, відповідно до п. 5.5 Правил користування платіжною карткою, за користування кредитом ОСОБА_2 нараховує проценти у розмірах, встановлених Тарифами Банку із розрахунку 360 календарних днів у році.
Перевіряючи законність підвищення позивачем процентної ставки за користування кредитом, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, що діяла на час підвищення процентної ставки) фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. ОСОБА_2 договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з п. 5.3 ОСОБА_2 має право здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків. При цьому ОСОБА_2, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш, як за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема, у виписці по Картрахунку згідно п. 4.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів ОСОБА_2 не отримав повідомлення від Клієнта про незгоду із змінами, вважається, що Клієнт прийняв нові умови.
Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.
Згідно з пунктом 114 Правил, адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.
У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2315цс16, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Дослідивши докази по справі в частині законності підвищення Банком процентної ставки з 01 квітня 2015 року до 43,20 % суд вважає, що позивач не надав суду належних доказів щодо належного повідомлення клієнта про підвищення Банком процентної ставки, що виключає право Банка на викладені дії, а тому його позовні вимоги в частині стягнення процентів з 01 квітня 2015 року за процентною ставкою 43,20 % є безпідставними.
Отже, при розрахунку заборгованості за процентами слід використовувати встановлену процентну ставку, що складає 36% річних.
Для з'ясування розміру заборгованості по відсоткам за користування кредитом станом на 18 квітня 2018 року суд вчиняє такі розрахунки.
Станом на 01 квітня 2015 року (день підвищення відсоткової ставки) заборгованість по відсоткам складала 1356,27 грн.
Станом на 01 квітня 2015 року заборгованість боржника по тілу кредиту становить 2528,91 грн. Цю суму суд перемножує на 36% річних, отриманий результат ділить на 360 днів, передбачених кредитним договором, після чого результат множить на кількість днів прострочення зобов'язання з 01 квітня 2015 року по 18 квітня 2018 року (1098 днів з розрахунку 360 днів на рік):
2528,91х 36,00% : 360 х 1098 = 2776,74 грн.
До цієї суми додається сума заборгованості за відсотками станом на 01 квітня 2015 року:
1356,27 + 2776,74= 4133,01 грн.
Таким чином, до стягнення з ОСОБА_1 підлягає заборгованість за відсотками за користування кредитом станом на 18 квітня 2018 року у розмірі 4133,01 грн.
В той же час позивачем безпідставно нараховані відповідачу пеня та штрафи після 14 квітня 2014 року, як особі, яка зареєстрована у населеному пункті (м. Дружківка Донецької області), де проводилась антитерористична операція. Ці дії суперечать вимогам ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що пеня нарахована всупереч вищевказаним вимогам Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Таким чином суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 6661,92 грн., а саме: заборгованість за кредитом -2528,91 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом - 4133,01 грн.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (9 %) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у сумі 158,58 грн.
В задоволенні решти позову суд вважає за необхідне відмовити.
Керуючись ст..ст. 2, 10, 12, 80, 141, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: 84207, Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса Ф., 98, кв.3, РНОКПП НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 04 грудня 2009 року станом на 18 квітня 2018 року у сумі 6661 (шість тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 92 коп., а саме: заборгованість за кредитом - 2528,91 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом - 4133,01 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 158 (сто п?ятдесят вісім) грн. 58 коп.
Відмовити публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" в задоволенні позову до ОСОБА_1 в частині стягнення суми підвищених процентів за користування кредитом, пені та штрафу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 11 липня 2018 року.
Суддя: С. О. Рагозіна