05 липня 2018 року Справа № 804/3967/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач 1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач 2) звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідач), в якій просять:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови, яка викладена у листі № М-2678/0-1846/0/20-18 від 05.04.2018 року, щодо затвердження проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області;
- зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою ОСОБА_1, щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області;
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови, яка викладена у листі № М-2679/0-1845/0/20-18 від 05.04.2018 року, щодо затвердження проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області;
- зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою ОСОБА_2, щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі звернулись до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про затвердження проекту землеустрою. Листами від 05.04.2018 №М2678/0-1846/0/20-18 та №М-2679/0-1845/0/20-18 відповідач не надав такого дозволу, а повідомив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про необхідність прийняття до уваги позиції органу місцевого самоврядування та запропонував позивачам звернутись до об'єднаної територіальної громади для отримання відповідного погодження. Вважаючи відмови ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області протиправними, позивачі звернулись до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 05.06.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Представники позивачів у судовому засіданні позовну заяву підтримали та просили задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовної заяви заперечувала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з відсутністю погодження об'єднаної територіальної громади на виділення таких земельних ділянок. Також представник відповідача заперечувала проти позовних вимог у формі зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердити проект землеустрою, оскільки це є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень.
На підставі ч. 3 ст. 194 КАС України суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявами, у яких просили затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва площею 0,10 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.
Листами від 05.04.2018 №М2678/0-1846/0/20-18 та №М-2679/0-1845/0/20-18 відповідач повідомив позивачів про те, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р Головне управління має забезпечити здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування або у власність за погодженням з об'єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Також відповідач запропонував позивачам звернутись до об'єднаної територіальної громади для отримання погодження у наданні земельної ділянки.
Не погоджуючись із наданими відповідями, позивачі звернулись з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.
Порядок безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачі виконали вказані вимоги Земельного кодексу, а саме у встановленому законом порядку отримали дозвіл на розроблення проекту землеустрою, за його замовленням виготовлено проект землеустрою, який погоджено відповідно до вимог закону, та подали необхідні документи до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність.
Частина 9 статті 118 Земельного кодексу України передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України).
У даному випадку, всупереч вказаних норм закону ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області фактично не було прийнято жодного рішення про затвердження або відмову у затвердженні поданих позивачами проектів землеустрою.
Зважаючи на обов'язок державного органу діяти в межах наданих йому Законом повноважень та обрати один із варіантів поведінки, визначений таким Законом, суд зазначає, що в даному випадку ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не реалізувало свої повноваження щодо затвердження проекту землеустрою чим допустило протиправну бездіяльність щодо обов'язку затвердити проект землеустрою, який відповідає вимогам закону та погоджений у встановленому законом порядку. Також відповідачем не прийнято і рішення щодо відмови у затвердженні проектної документації.
Натомість, листами від 05.04.2018 позивачам лише запропоновано самостійно звернутись до об'єднаної територіальної громади для отримання погодження у наданні земельної ділянки, однак суд зазначає, що норми Земельного кодексу України в даному випадку зобов'язують саме ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердити проект землеустрою, а порядок отримання погодження органу місцевого самоврядування для передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, не передбачений нормами ст. 118 Земельного кодексу України.
Слід зазначити, що ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад. В даному випадку, як нормами Земельного кодексу України, так і Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачено права на час звернення позивача розглядати питання щодо надання чи ненадання згоди на затвердження проекту землеустрою, враховуючи те, що дані повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту на час звернення позивача із відповідними заявами належать виключно відповідачу.
Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Таким чином, отримавши заяви позивачів, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не було у встановлений строк прийнято жодне рішення по суті заяви, відсутнє рішення як щодо затвердження, так і щодо відмови у його затверджені. Листи від 05.04.2018 №М2678/0-1846/0/20-18 та №М-2679/0-1845/0/20-18 не є рішеннями, якими заяви позивачів розглянуто по суті відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України. При цьому Земельним кодексом України не передбачено право прийняття відповідачем рішення про пропонування звернення до об'єднаної територіальної громади для отримання відповідного погодження у наданні земельної ділянки від органу місцевого самоврядування при зверненні із заявою щодо затвердження проектної документації, у зв'язку із чим таке рішення підлягає скасуванню в судовому порядку.
Враховуючи зазначене, підстави для зобов'язання відповідача затвердити проекти землеустрою є передчасними вимогами в зв'язку із тим, що відсутнє рішення відповідача щодо відмови у затвердженні, а тому із врахуванням норм ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.03.2018 та ОСОБА_2 від 29.03.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти відповідне рішення по даним заявам з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Згідно з ч 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, 78, 243-246, 250, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відповідь викладену в листі №М-2678/0-1846/0/20-18 від 05.04.2018 року, щодо затвердження проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.03.2018, зареєстровану в Головному управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровській області 29.03.2018 №М-2678/0/21-18, щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області з урахуванням висновків суду.
Визнати протиправною відповідь викладену в листі № М-2679/0-1845/0/20-18 від 05.04.2018 року, щодо затвердження проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_2 від 29.03.2018, зареєстровану в Головному управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровській області 29.03.2018 №М-2679/0/21-18, щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_3