73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
24.11.2006 Справа № 13/387-АП-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л. у відкритому судовому засіданні, розглянувши справу
за позовом Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
за участю представників:
позивача -Кушнір Г.А. (представник за дорученнями),
відповідача -ОСОБА_1, ОСОБА_2 (представник за дорученням),
про стягнення фінансових санкцій за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії в розмірі 1700 грн,
Згідно до положень статті 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з тим, що за пунктом 1 вказаних Прикінцевих положень КАС України набрав чинності з 1 вересня 2005 року, судове рішення за даною справою винесено з дотриманням вимог КАС України, тобто винесення за результатами розгляду справи відповідної постанови суду.
Розгляд справи проведено в судовому засіданні, що відбулося 9 листопада з оголошенням перерви для прийняття рішення до 24 листопада поточного року.
Відповідно до позовної заяви вимоги ґрунтуються на факті порушення відповідачем положень статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів”, за якою роздрібна торгівля тютюновими виробами можлива лише за наявності ліцензії, у зв'язку з чим позивачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 05.06.2006 р. № 21047-0016-21.
Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на необґрунтованість і незаконність самого рішення про застосування фінансових санкцій від 05.06.2006 р. № 21047-0016-21, оскільки воно прийнято на підставі перевірки, котра проведено без додержання вимог діючого законодавства. Зокрема, відповідач посилається на відсутність акту його перевірки саме за номером 210095 від 25.05.2006 р., на підставі якого прийнято рішення від 05.06.2006 р. № 21047-0016-21 про стягнення стягуваної суми фінансових санкцій, оскільки працівниками позивача було складено акт перевірки за номером 210095/04857 від 25.05.2006 р. Поряд з цим, відповідач вказує на: 1) незрозумілість почерку особи, що склала акт, та неможливості його читання у зв'язку з цим; 2) наявність факту не ознайомлення з актом перевірки та роз'яснення прав і обов'язків; 3) допущення порушень вимог пункту 9 частини 1 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, за яким під час перевірки дозволено вилучати копії документів, а не їх оригінали, та й то лише у підприємств, установ, організацій, а не у приватних підприємців; 4) не встановлення самого факту реалізації тютюнових виробів в день перевірки; 5) ненадання йому при перевірці направлення на перевірку та наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки або рішення суду на проведення перевірки. Крім того, відповідач зосереджує увагу на необхідності застосування при розгляді справи положень абзацу 3 підпункту 5.2.2. статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (Закон № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р.), відповідно до якого, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
З матеріалів справи слідує, що 25 травня 2006 року Регіональним управлінням Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Херсонській області проведена перевірка дотримання вимог законодавства, обов'язкових для виконання при здійснені господарської діяльності, що ліцензується, суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1.
Наявність права на проведення такої перевірки узгоджується з положеннями наступних правових норм.
Статтею 1 Закону України від 04.12.90 N 509-XII „Про державну податкову службу в Україні” визначено, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 того ж Закону Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції: виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Указом Президента України від 11.07.2001 N 510/2001 „Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” на Державну податкову адміністрацію України покладено функції із забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації у цій сфері.
На виконання зазначеного Указу Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 07.08.2001 N 940 „Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору”, відповідно до якої утворено у складі ДПА України Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи, у складі державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі - регіональні управління Департаменту з правами юридичної особи та їх територіальні підрозділи.
В свою чергу, на виконання Указу Президента України від 11.07.2001 N 510/2001, постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2001 N 940 наказом ДПА України від 09.08.2001 N 320 створено Департамент з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів. Наказом ДПА України від 21.08.2001 N 331 затверджено Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України, відповідно до якого Департамент серед інших виконує і наведені вище завдання, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.2001 N 940. Крім того, згідно з вказаним Положенням Департамент виконує серед іншого і такі функції як: 1) (пункт 3.16) видачу суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами; 2) (пункт 3.24) організовує проведення перевірок діяльності суб'єктів підприємницької діяльності щодо обігу на митній території України тютюнових виробів на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, інвентаризацію цієї продукції та сировини на підприємствах усіх форм власності, які виробляють, зберігають, транспортують та реалізують таку продукцію; 3) (пункт 3.26) застосовує у випадках, передбачених законодавством, фінансові санкції до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва і обігу тютюнових виробів; 4) (пункт 3.37) звертається до суду з позовами про стягнення з суб'єктів підприємницької діяльності фінансових санкцій у вигляді штрафів за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва та обігу тютюнових виробів.
Статтею 16 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
В свою чергу відповідно до пункту 27 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 N 1698, Департамент визначено органом, що здійснює ліцензування серед іншого роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
Під час проведення названої вище перевірки позивачем виявлено факт роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії, що є порушенням статті 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”. Зокрема, встановлено, що відповідачем в кіоску, який розташований на році вулиць Радянська та Комунарів у м. Складовську Херсонської області, та який належить останньому, в період з 17 по 22 лютого 2006 року здійснювалась торгівля тютюновими виробами без наявності ліцензії на роздрібну торгівлю ними, а саме 21 лютого здійснено продаж однієї пачки сигарет „Монте Карло” по ціні 2 грн, однієї пачки сигарет „Прилуки” по ціні 1,70 грн, однієї пачки сигарет „Бонд” по ціні 2 грн, та однієї пачки сигарет „ЛМ” по ціні 2,60 грн. Слід зазначити, що згідно до акту перевірки, який складено за результатами перевірки за № 210095/04857, факт реалізації сигарет підтверджується касовою стрічкою, яка долучена до акту.
За змістом статті 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” роздрібна торгівля тютюновими виробами може здійснюватись суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності тільки за наявності у них ліцензії, якою за статтею 1 цього ж Закону є документ державного зразка, що засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження діяльності протягом визначеного строку. А за статтею 17 встановлено відповідальність суб'єкта підприємницької діяльності за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії у вигляді штрафу в розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 грн.
На підставі зазначеного вище акту перевірки позивачем 5 червня 2006 року прийнято рішення № 21047-0016-21 про застосування фінансових санкцій до відповідача, яким на останнього накладено штраф в розмірі 1700 грн. Це рішення направлено за адресою відповідача, яке отримано ним 14 червня 2006 року, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення № 1032032.
Дане рішення відповідачем в судовому порядку не оскаржене, а тому воно є чинним.
При цьому суд констатує помилковість посилань відповідача на положення абзацу 3 підпункту 5.2.2. статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків, оскільки цим законом не регулюються правовідносини щодо обігу тютюнових виробів та сплати штрафних санкцій за допущені при цьому порушення. Ці правовідносини врегульовані названим вище Законом України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Крім того, пунктом 10 Порядку застосування фінансових санкцій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року № 790, встановлено, що у випадку невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його одержання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
В той же час судом не приймаються до уваги висловлені відповідачем заперечення на позовні вимоги, оскільки вони не підтверджені документально, спростовуються викладеними обставинами, а також не є обґрунтованими.
На підставі зазначених правових норм і керуючись статтями 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (проживаючої за адресою:АДРЕСА_1, розрахунковий рахунок відсутній, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (УДК у Херсонській області, МФО 852010, код платежу 23030300, код банку 24103683 розрахунковий рахунок 31114106600267) - 1700 грн. фінансових санкцій (штрафу).
3. Роз'яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.К. Закурін