ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" липня 2018 р. справа № 809/1048/18
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (вул. Гагаріна, 9а, с. Дем'янів, Галицький р-н, Івано-Франківська обл., 77131) до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (вул. Шевченка, 10, м. Галич, Івано-Франківська обл., 77100) про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 18.06.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання зарахувати до загального стажу період роботи в приватному виробничо-комерційному підприємстві "Вирій" за період з 01.04.1997 по 29.11.2000 та призначити пенсію за віком з 27.03.2018.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 11.06.2018 звернувся до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про зарахування стажу роботи в приватному виробничо-комерційному підприємстві "Вирій" за період з 01.04.1997 по 29.11.2000 та призначити пенсію за віком з урахуванням вищевказаного стажу роботи з 27.03.2018. Однак листом №58/К-15 від 13.06.2018 відповідач відмовив в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, оскільки загальний стаж роботи позивача станом на 12.06.2018 становить 22 роки 07 місяців 22 дні замість обов'язкових 25 років. При цьому Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області повідомило ОСОБА_1, що період роботи в приватному виробничо-комерційному підприємстві "Вирій" з 01.04.1997 по 29.11.2000 не враховано до загального стажу, оскільки вищевказане підприємство не сплачувало страхові внески до Пенсійного фонду України. Вважаючи наведену відмову Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.07.2018, відповідно до якого Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заперечило щодо заявлених позовних вимог (а.с.21-22). Згідно відзиву представник відповідача вказав на відсутність підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, оскільки в позивача немає обов'язкового страхового стажу 25 років. Також, представник відповідача зазначив, що період роботи в приватному виробничо-комерційному підприємстві "Вирій" з 01.04.1997 по 29.11.2000 не враховано до загального стажу позивача, оскільки вищевказане підприємство не сплачувало страхові внески до Пенсійного фонду України. За вказаних обставин, представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд встановив наступне.
19.04.2018 ОСОБА_1 звернувся до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою, в якій просив надати довідку про наявний страховий стаж (а.с.9).
Відповідач надав довідку про наявний трудовий стаж, згідно якої страховий стаж позивача становить 22 роки 05 місяців 22 дні (а.с.10).
11.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про зарахування стажу роботи в приватному виробничо-комерційному підприємстві "Вирій" за період з 01.04.1997 по 29.11.2000 та призначити пенсію за віком з урахуванням вищевказаного стажу роботи з 27.03.2018 (а.с.11).
13.06.2018 Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом №58/К-15 відмовило в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, оскільки загальний стаж роботи позивача станом на 12.06.2018 становить 22 роки 07 місяців 22 дні замість обов'язкових 25 років (а.с.12). При цьому відповідач зазначив, що період роботи в приватному виробничо-комерційному підприємстві "Вирій" з 01.04.1997 по 29.11.2000 не враховано до загального стажу, оскільки вищевказане підприємство не сплачувало страхові внески до Пенсійного фонду України.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Частиною 1 статті 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року не менше 25 років.
Згідно копії паспорта дата народження ОСОБА_1 27.03.1958, тобто позивач досяг 60 років (а.а.8).
Щодо наявності обов'язкового страхового стажу 25 років, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру
Згідно частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У законодавстві, що діяло до набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення» йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Так, згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Крім того, відповідно до частини 3 цієї ж статті до стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються також періоди, коли особа не працювала, наприклад, у зв'язку з навчанням у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; тимчасовою непрацездатністю, що почалася у період роботи; часом догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку тощо.
Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Судом встановлено, що з 20.09.1994 по 29.11.2000 ОСОБА_1 працював на посаді директора приватного виробничо-комерційного підприємства "Вирій". Вказане підтверджується копією трудової книжки позивача БТ-І №5222152 (а.с.13-16).
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Також, згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
З огляду на зміст наявної в справі копії трудової книжки позивача БТ-І №5222152, суд вважає, що вказаний документ позивача підтверджує період роботи ОСОБА_1 на посаді директора приватного виробничо-комерційного підприємства "Вирій" в період з 20.09.1994 по 29.11.2000.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано, а тому безпідставно Галицьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області не взято до уваги період роботи позивача в приватному виробничо-комерційному підприємстві "Вирій" з 01.04.1997 по 29.11.2000 для призначення пенсії за віком.
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника.
Внаслідок невиконання приватним виробничо-комерційним підприємством "Вирій" обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві з 01.04.1997 по 29.11.2000.
Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи з 01.04.1997 по 29.11.2000 до страхового стажу за порушення, вчинене приватним виробничо-комерційним підприємством "Вирій", оскільки згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16).
На підставі наведеного суд вважає, що дії Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови позивачу у зарахуванні до загального стажу періоду його роботи в приватному виробничо-комерційному підприємстві "Вирій" з 01.04.1997 по 29.11.2000 та призначенні пенсії за віком є протиправними.
Відповідно до статті 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку, зокрема, пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.
В даному випадку ОСОБА_1 досяг пенсійного віку 27.03.2018 та звернувся до відповідача за призначенням пенсії в межах 3-х місяців з дня досягнення пенсійного віку, а тому позовна вимога про призначення позивачу пенсії за віком з 27.03.2018 підлягає задоволенню.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку позов ОСОБА_1 до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити: визнати протиправними дії Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови позивачу у зарахуванні до загального стажу періоду його роботи в приватному виробничо-комерційному підприємстві "Вирій" з 01.04.1997 по 29.11.2000 та призначенні пенсії за віком; зобов'язати відповідача зарахувати до загального стажу період роботи ОСОБА_1 в приватному виробничо-комерційному підприємстві "Вирій" з 01.04.1997 по 29.11.2000, та призначити пенсію за віком з 27.03.2018.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до загального стажу періоду його роботи в приватному виробничо-комерційному підприємстві "Вирій" з 01.04.1997 по 29.11.2000 та призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до загального стажу період роботи ОСОБА_1 в приватному виробничо-комерційному підприємстві "Вирій" з 01.04.1997 по 29.11.2000 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 27.03.2018.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (вул. Гагаріна, 9а, с. Дем'янів, Галицький р-н, Івано-Франківська обл., 77131, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Шевченка, 10, м. Галич, Івано-Франківська область, 77101, код ЄДРПОУ 40385724) сплачений судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Григорук О.Б.