13 липня 2018 року м. Житомир справа № 806/2612/18
категорія 10.2.4
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхов С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду в Житомирській області щодо відмови йому у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку;
- зобов'язати відповідача призначити йому пенсію зі зниженням пенсійного віку на 8 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 12.03.2018.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 12.03.2018 звернувся до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на умовах визначених статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку при цьому надавши ряд необхідних документів. Проте, у відповідь позивач отримав відмову відповідача, яка мотивована відсутністю необхідних первинних документів про участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у 1987 році. Вважаючи таки дії відповідача протиправними стверджує, що зі своєї сторони для вирішення питання про призначення пенсії були надані всі можливі документи.
Ухвалою судді від 22.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
09.07.2018 відповідачем до канцелярії суду поданий відзив на позовну заяву. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що позивачем для вирішення питання для призначення йому пенсії із застосуванням норм ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не було надано всіх необхідних первинних документів про участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у 1987 році. Крім того, вказало, що у довідках, що надаються підприємствами на теперішній час і які підтверджують право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мають бути вказані первинні документи на час виконання робіт в зоні відчуження, на підставі яких вони надаються. У разі неможливості подання довідки за формою №122 для підтвердження періоду роботи в зоні відчуження при призначенні пенсії може бути наданий будь-який первинний документ, виданий за період роботи із зазначенням періоду роботи і населеного пункту чи об'єкту роботи (довідка, табель, облік робочого часу і т.д.).
Таким чином, відповідач вважає свої дії правомірними та вмотивованими, а перебування ОСОБА_1 в зоні відчуження в 1987 році таким, що не підтверджений первинними документами.
Розгляд справи здійснюється виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, відноситься до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 10.06.2015 (а.с.3).
12.03.2018 позивач звернувся до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду в Житомирській області із заявою, встановленого зразку про призначення пенсії за віком, на умовах визначених ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку(а.с.51). До вказаної заяви додав: оригінали довідок №41 від 12.12.2016, №59 від 13.12.2016, №33/16, №34/16 від 20.12.2016 виданих Товариством з додатковою відповідальністю «Житомирське АТП 11855», копію посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 серії НОМЕР_1 , оригінал та копія трудової книжки ( НОМЕР_2 ), копію довідки №16 від 06.10.1992 виданої Житомирським АТП 11855 (нотаріально завірену 13.12.2016) та витяг із наказу №43 від 01.06.1987, завірений печаткою та підписом начальника Житомирського АТП - 11855.
На момент звернення до відповідача із вказаною заявою, позивач досяг 52 - річного віку, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 виданого Богунським РВ УМВС України в Житомирській області 16.03.1999 (а.с.27-28).
Листом №3754/03,2 від 21.03.2018 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку на 8 років, у зв'язку з відсутністю первинних документів про участь у ліквідації наслідків на Чорнобильської АЕС у 1987 році (а.с.30).
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною та такою, яка не ґрунтується на вимогах законодавства, а своє право на соціальних захист порушеним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Основного Закону України (Конституції) встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Разом з тим, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення регулюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 (далі по тексту - Закон № 796-XII).
Приписами ст. 10 Закону №796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами (ч.1 ст.15 Закону №796-ХІІ).
Згідно з положенням частини третьої статті 65 Закону №796-XII посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних дні на 8 років.
У свою чергу, призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону (ч.3 ст.55 Закон №796-ХІІ).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Аналіз викладених норм дає підстави вважати, що обов'язковою умовою для призначення пільгової пенсії відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону №796-ХІІ є факт роботи в зоні відчуження протягом певного часу.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 280/1162/16-а.
Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1) передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи.
Відповідно до підпункту "ґ" пункту 7 зазначеного Порядку документами, що засвідчують особливий статус особи, є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 (далі - Порядок №51) посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 5 Порядку №51, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є особи, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 10.06.2003 безстроково. Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС сторони до суду не надали.
За даними трудової книжки позивач має трудовий стаж більше як 15 років, зокрема у період з 16.12.1986 по 21.06.1999 позивач працював на посаді водія в Житомирському АТП 11855 (а.с.41).
Зі змісту довідки №59 від 13.12.2016 Товариства з додатковою відповідальністю «Житомирське АТП 11855», яка міститься в матеріалах справи (а.с.39) слідує, що відповідно до наказу Міністерства автомобільного транспорту УССР 391 від 29.04.1986 року автоколона 2193 перейменована на Житомирське АТП 11855, згодом в 1997 році, згідно із наказом №231-ВАТ від 31.10.1997 Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області створено Відкрите акціонерне товариство «Житомирське АТП 11855», крім того, відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 09.04.2010 ВАТ «Житомирське АТП 11855» реорганізоване, шляхом утворення Товариства з додатковою відповідальністю «Житомирське АТП 11855».
Відповідно до наказу №43 від 01.06.1987 Житомирського АТП 11855, завіреного печаткою та підписом начальника, витяг з якого знаходить в матеріалах справи (а.с.37) ОСОБА_1 з 01.06.1987 по 30.06.1987 в складі зведеної колони здійснював підвезення асфальту в 30-ти кілометрову зону АЄС, а саме села: Луб'янка, Черевач, Залісся, Іллінці та ін.
Довідкою №16 від 06.10.1992 виданої Житомирським АТП 11855 підтверджено, що позивач у вказаний період, відповідно до постанови №168-5 від 08.05.1989 Ради Міністрів УРСР, отримав заробітну плату у подвійному розмірі у сумі 229 руб.08 коп.(а.с.36).
Із матеріалів справи слідує, що позивачем подано ряд документів, для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 8 років, при цьому не була подана до органу Пенсійного фонду України довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС встановленої форми - форми №122, через неможливість її оформлення за місцем колишньої роботи, оскільки з довідки Товариства з додатковою відповідальністю Житомирське АТП 11855, вбачається, що документи відряджених на роботу в зону відчуження за 1987 рік не збереглися (а.с.38).
Між тим, суд зважає на обставину видачі позивачу посвідчення учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, яке підтверджує особливий статус позивача.
З аналізу норм ч. 3 ст. 65 Закону №796-ХІІ слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи у зоні відчуження, евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21.11.2006 № 21-1048во06 та від 04.09.2015 № 690/23/15-а. Верховний Суд також підтримав таку позицію у своїй постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17 (2а/333/122/17) та від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем разом із заявою від 12.03.2018 відповідачу було подано достатньо документів для підтвердження періоду роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії серії НОМЕР_1 , наказу №43 від 01.06.1987 та довідок про виплату підвищеної заробітної плати).
Беручи до уваги вищевикладене та у зв'язку із чинністю посвідчення учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 2 серії НОМЕР_1 (посвідчення видане безстроково) суд приходить до висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
В свою чергу відмова відповідача щодо призначення пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ є протиправною.
Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Враховуючи, що із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного органу 12.03.2018, саме з цієї дати його права підлягають відновленню, шляхом зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону №796-ХІІ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи те, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення, позов необхідно задовольнити в повному обсязі.
Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах визначених ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку на 8 років, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Перемоги,55, м.Житомир,10003, ЄДРПОУ 40380333) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) з 12.03.2018 пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 8 років згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Черноліхов